Приклади розв’язання практичних завдань

Завдання 1.Проінтерпретуйте невербальні сигнали оратора, який виступає перед аудиторією, тримаючи руки за спиною і, час від часу, перехрещуючи їх у ліктях. При цьому він переконує аудиторію в тому, що він має абсолютно щирі і доброзичливі наміри, супроводжуючи це жестом лускання долонню по потилиці і потиранням долонь. Більшість людей в аудиторії в цей же час демонструють жест “замкнена долонь із вказівним пальцем біля виску”.

Розв’язання. Вочевидь, що жести оратора розходяться із його деклараціями щирості і доброзичливості, оскільки він намагається, з одного боку, домінувати над аудиторією (жест «руки за спиною»), а з іншого боку – наполегливо відгороджується від контакту, виявляючи ознаки особистого неприйняття адресатів комунікації (бар’єрно-замковий жест з елементами агресії «руки в ліктях»). Водночас жестом «лускання по потилиці» він дає зрозуміти, що подальше спілкування з аудиторією втомлює і напружує його («наївся я вас досхочу») і його уява вимальовує картинку жаданого «звільнення від контакту» (жест «потирання рук»).

Аудиторія реагує на ознаки нещирості і неконгруентності оратора посиленням критичної фільтрації в сприйнятті його висловлювань (жест «вказівний палець біля виску»), сигналізуючи тим самим, що довіри до нього немає, оскільки між жестами і висловлюваннями відсутня відповідність.

Завдання 2.Під час прес-конференції у міністерстві закордонних справ особа, що мала вести її, демонструвала такі жестові сигнали: долоні рук були перехрещені у вигляді піднятої вгору піраміди; ведучий час від часу намагався пальцями лівої руки вертіти обручку, смикаючи комір сорочки так, ніби намагався його розстебнути. Останню частину прес-конференції він не відривав рук від мікрофону, що стояв перед ним, смикаючи час від часу ремінець годинника. Дайте інтерпретацію невербальних сигналів ведучого.

Розв’язання. Більшість жестових сигналів дають зрозуміти те, що для ведучого прес-конференція була доволі обтяжливим заходом. Спочатку він намагався продемонструвати пресі свою експертну зверхність і позицію господаря ситуації (жест «піраміда вгору»), але потім його тонус помітно знизився, ситуація почала сприйматись як обтяжлива, з якої хотілося б вийти (жест «вертіння обручки»), ведучий навіть почав переживати деяке роздратування і, водночас, намагався його проконтролювати (жест «смикання комірця сорочки» - робота цензури по встановленню контролю над емоціями тривоги, роздратування, страху). Наостанок він вибудував комунікативні бар’єри, що виявлялися у більш або менш замаскованій формі («замкнені руки» із будь-яким предметом та смикання годинникового ремінця).

Завдання 3.PR-мен, який мав готувати кандидата в депутати виступати перед виборцями-ветеранами, запропонував йому одягнути костюм чорного кольору, темно-синю сорочку та переливчасту смугасту краватку, чорні шкіряні черевики. Сам кандидат у депутати-астенічної статури, із короткою “під їжачка” зачіскою, зріст-164см.

Спрогнозуйте можливі комунікативні очікування аудиторії. Чи є вдалим подібний одяг з урахуванням психологічних особливостей аудиторії і який би варіант, на вашу думку, був би кращим? Відповідь обгрунтуйте.

Розв’язання. Сам по собі чорний колір, будучи використаним для стилізації одягу чи для візуального маркування тих чи інших об’єктів (напр., автомобілів) створює ефект виокремлення, бар’єрності та ізоляції. В аналітичний психології Юнга чорний колір інтерпретується як колір індивідуації, самості та меланхолії. За конституційним типом кандидат в депутати ідентифікованиий як астенік, у якого за типологіями Кречмера і Шелдона (відп. астенічний тип - шизотимічний темперамент – за Кречмером; церебротонічний тип – за Шелдоном) і без того посилена така темпераментальна складова, як аутистичність (шизоїдність). Останнє навряд чи робить вибір чорного костюму доцільним і обгрунтованим, оскільки дає комунікативне відокремлення «в квадраті» (за рахунок соціофобії, яка і без того достатньо виявлена у шизоморфних астеніків (церебротоніків) та колористики, яка посилює цю психічну властивість). При зазначених характеристиках зросту чорний колір зменшує і без того невеликі метричні характеристики кандидата, що навряд чи є прийнятним для політика, що працює з будь-якою цільовою аудиторією. Вибір темно-синьої сорочки «додає» до виокремлення, бар’єрності та ізоляції ще й складову безсвідомого зв’язку(???) (з естетичних позицій поєднання чорного і темно-синього є зрозумілим і прийнятним, а от з візуально-аналітичних – навряд чи). При зазначеному візуальному параметрі зачіски (коротке волосся «їжачком») посилюється загальна жорсткість образу, що сприймається як войовничо-прагматичний (оскільки параметр короткості зачіски ідентифікується як посилення прагматичних мотивів) і, водночас, дистанційовано-ізольований. Виходячи із вищезазначеного, навряд чи є підстави визнати вибір колористичних складових одягу ПР-мена вдалим. Комунікативні очікування аудиторії будуть формуватись у відповідності до підсвідомого «розшифровування» цих колористичних складових: розраховувати на прийняття, довіру і симпатію до кандидата з боку ветеранів навряд чи є підстави. Більш прийнятним і екологічним для аудиторії вибором можна було б визнати вибір сірих, блакитних відтінків костюму, подібних же відтінків сорочки, які б знімали дистанціювання і надмірну індивідуалізованість (враховуючи, до речі колективізм людини радянської ментальності), і , водночас, візуально б компенсували недостатні метричні характеристики статури і зросту.

Завдання 4. Прочитавши уривок, подумайте, які складові екзісу одягу підібрані вдало з точки зору відвідування телевізійної конференції та відповідного типу комунікації. Чи віддали б ви перевагу подібним аксесуарам і, якщо так, то якийвплив на комунікацію вони б справили? Відповідь обгрунтуйте.

Вибір Сари зупинився на широкій мадраській спідниці, кремовій блузці та бирюзовому блайзері вільного пошиву. Одяг доповнювався ремінцем з Бірми ручної роботи та шкіряним взуттям без каблуків. Єдине, в чому вона зробила послаблення- це, враховуючи офіційність зустрічі, колготи, які були такими незручними в липневу спеку.

... Вона захопила розкішно прикрашені бронзові сережки, зроблені за замовленням майстром з Акхи, та вдягла їх, поки спускалася до ліфту.

... Глен Періс зустрів її в приймальні свого кабінету... Як завжди, він був підкреслено гарно одягненим: сьогодні його коричневий костюм, небесно-блакитна сорочка та червона краватка, здавалося, були спеціально підібрані для телебачення.

(А. Моруа).

Розв’язання. У виборі колористики чоловіком з самого початку стає помітною неадекватність: коричневий колір штучно збільшує міру дифузності его, що означає «відкривання» психіки для різних форм психологічного впливу (навіювання, зараження, сугестії). Водночас блакитна сорочка мовою кольору «говорить» про відповідні інтелектуальні амбіції (блакитний колір) і високу енергетичну складову ціннісних орієнтацій ( червоний колір краватки). З боку ці підсвідомі месіджи дешифруються учасниками прес-конференції як одномоментне підкреслювання психічної аморфності і інтелектуальної зверхності. Більш вдалим для візуального моделювання можна було б визнати чорний костюм, який би був конгруентним в колористичному ланцюжку «блакитне-червоне» і , водночас – психологічно доречним для виявлення інтелектуальної амбіційності суб’єкта (оскільки саме чорний колір своєю індивідуаційною складовою «говорив» би про виправданість подібних амбіцій).

Стилістичний і колористичний вибір жінки можна визнати вдалим: враховуючи те, що на прес-конференції увага присутніх фокусується переважно на верхній частині тіла, остання, відмаркована блакитним кольором, дає налаштування на інтелектуальний лад і нейтральність при деякому пом’якшенні холодної розсудковості (кремовий колір блузи).