Іі. Методичні рекомендації щодо вивчення курсу “Актуальні проблеми кримінального права України”

Кримінальне право України як галузь національної правової системи є предметом вивчення однойменної навчальної дисципліни – однієї з базових навчальних дисциплін кримінально – правового циклу, які викладаються на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Поглиблене засвоєння найбільш актуальних теоретичних і практичних проблем кримінального права України забезпечується також викладанням окремих спеціальних курсів та курсу “Актуальні проблеми кримінального права України”, який передбачений лише для освітньо – кваліфікаційного рівня – магістр права.

Програма курсу “Актуальні проблеми кримінального права України” створена з метою:

• виконання вимог Закону України “Про вищу освіту” в частині підготовки магістрів права. “Магістр – як зазначено в п. 4 ст. 8 Закону, - освітньо – кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо – кваліфікаційного рівня бакалавра або спеціаліста здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для певних посад у певному виді економічної діяльності”;

• поглибленого вивчення та засвоєння норм, положень та інститутів першого Кримінального кодексу України 2001 року, початок якому було закладено прийняттям в 1996 році Конституції України, в якій закріплено ряд основоположень правових принципів, на яких будується кримінальне законодавство, головним з яких є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина.

Аналіз проведення занять з Загальної та Особливої частин КК 2001 року і застосування суддями, слідчими та іншими правозастосовувачами норм КК засвідчив наявність серйозних труднощів у розумінні змісту переважної більшості його норм, застосуванні окремих пунктів положень “Прикінцевих та перехідних положень КК” тощо.

Таке обумовлено наступним:

• суттєво розширено коло кримінально – правових норм як Загальної так і Особливої частин КК, які раніше не були відомі національному законодавцеві;

• розширено коло випадків зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі (ст. 5) та введено реальний принцип дій закону про кримінальну відповідальність у просторі щодо іноземців та осіб без громадянства (ст. 8);

• значно розширено (з трьох до семи) перелік обставин, що виключають злочинність діяння;

• по – новому викладено інститут співучасті у злочині;

• суттєво змінено систему покарань;

• докорінно змінено і розширено зміст окремих кримінально – правових норм Особливої частини КК;

• новий КК має чимало вад, зумовлених, зокрема, недотриманням правил законодавчої техніки при підготовці його проекту, які не тільки створюють суттєві труднощі працівникам правозастосовчих органів при застосуванні окремих його положень, а й унеможливлюють застосування окремих норм Особливої частини без внесення до них змін;

• нові кримінально – правові норми по формі і структурі, доступності, простоті і зрозумілості їх змісту ще далекі від мінімальних спеціально – юридичних стандартів;

• недосконалість законодавчої техніки КК України, що істотно впливає на його тлумачення (застосування), пов’язана, зокрема, з невідповідністю назв його структурних частин (розділів і статей Особливої частини), змісту статей, поміщених у розділах має місце також неузгодженість змісту статей – завданням КК та меті покарання;

• для КК 2001 р. характерне надзвичайно широке використання бланкетних норм, що вимагає від правозастосовачів, а в першу чергу від студентів досконального знання галузевого законодавства, яке суттєво впливає на порядок та підстави притягнення до кримінальної відповідальності та створює додаткові труднощі при здійсненні кримінально – правової кваліфікації;

• ускладнює порядок і сприяє порушенню принципу законності при застосуванні кваліфікованих норм кримінального закону;

• наявна певна неузгодженість норм КК з нормами КПК України та іншими нормативно – правовими актами в зв’язку зі змінами і доповненнями, внесеними Верховною Радою до КПК та інших кримінально – правових актів.

Допомогти зрозуміти зміст кримінально – правових норм покликані, в першу чергу, такі види самостійної підготовки студентів: вивчення наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів, виступів вчених і працівників правозастосовчих органів у періодичній пресі, узагальненої судової практики, зарубіжного законодавства та літератури тощо.

З цією метою складено список джерел, які опубліковані в останні роки та не включалися до програм з Загальної та Особливої частин Кримінального права України.

Поглиблене засвоєння норм та інститутів Загальної та Особливої частин передбачає вивчення сучасних теоретичних концепцій, дискусійних положень науки кримінального права, критичне осмислення проблемних питань, розвиток самостійного правового мислення, що допоможе правильно зорієнтуватися в нормативному матеріалі і засвоїти необхідний обсяг інформації.

Переважна більшість цих проблем розглядається в лекціях, має бути обговорена в ході семінарських занять та самостійно осмислена студентами при підготовці реферативних повідомлень, згідно визначеної тематики. За темою “Основні теоретичні проблеми кримінально – правової кваліфікації злочинів” проводиться колоквіум.

При підготовці до семінарських занять і, особливо при написанні реферату в порядку самостійної роботи студента, слід звертатися до лектора та викладачів, які ведуть семінарські заняття, за консультацією.

Якщо студент не підготувався до семінару чи пропустив його з будь – якої причини, він зобов’язаний відпрацювати цю тему викладачу, який веде заняття. В разі, якщо ці вимоги не будуть виконані або до початку залікової сесії не будуть подані реферати у встановлений строк, студента за поданням кафедри не буде допущено до складання екзаменаційної сесії.