Вміст гексозамінів та груп вільних амінокислот у шлунковому соку інтактних щурів і тварин із експериментальним хронічним некротичним панкреатитом (мг%; м±m)

Амінокислоти	Контроль	Панкреатит
		10 доба	63 доба
Гексозаміни, мг%	4,28±0,17	3,26±0,17***	2,9±0,16***
Цистеїн+цистин	0,36±0,02	0,25±0,02***	0,24±0,02***
Таурин+гістидин+серин	0,33±0,02	0,27±0,02**	0,3±0,01
Аланін+метіонін	0,3±0,01	0,25±0,02*	0,17±0,02***##
Аспарагін+гістамін	0,03±0,003	0,016±0,003*	0,015±0,003*
Глутамінова кислота+ треонін	0,7±0,02	0,79±0,01**	0,77±0,03
Пролін+оксипролін	0,46±0,01	0,57±0,02**	0,71±0,07***##
Гліцин+аспарагінова кислота	0,63±0,02	0,53±0,04*	0,49±0,03**
Орнітин+лізин+аргінін	0,33±0,01	0,39±0,02*	0,32±0,03#
Валін+тирозин	0,19±0,01	0,26±0,02**	0,2±0,02#
Лейцин+фенілаланін	0,7±0,02	0,55±0,03***	0,44±0,02***#
Ізолейцин+триптофан	0,54±0,01	0,54±0,03	0,34±0,02**##

Примітки. * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001 щодо контролю. # - р<0,05; ## - р<0,01 щодо серії дослідів, поставленої на 10 добу перебігу хронічного панкреатиту.

На 63 добу після індукції патології концентрація аспарагіну і гістаміну в шлунковому вмісті була на 50% нижчою (р<0,05), ніж у інтактних тварин (Табл.3). При цьому залишалась тенденція підвищення кислотності шлункового вмісту у щурів із експериментальною моделлю панкреатиту, проте різниця між значеннями показника в контролі і в досліді не мала статистичної значущості.

Одночасно зі зниженням рівня гістаміну в шлунковому секреті на 10 добу перебігу патології підвищувалась концентрація глутамінової кислоти та треоніну на 12,9% (р<0,01), проліну та оксипроліну на 23,9% (р<0,01) (Табл.3). Ці амінокислоти підтримують цілісність слизової оболонки травного тракту [10], отже отримані нами результати дозволяють припустити відсутність процесів запалення та виразкоутворення в тканинах шлунка на 10 добу перебігу хронічного панкреатиту навіть на тлі пригнічення секреції шлункового слизу. Дані джерел літератури свідчать, що методами полімеразної ланцюгової реакції, вестерн-блоттінгу та імуногістохімії на парієтальних клітинах шлункових залоз щурів встановлена експресія гетеродимерних 4F2-LAT2 транспортерів амінокислот, які залучені до секреції соляної кислоти [11,12]. Також встановлено, що екструзія Н⁺, викликана гістаміном, збільшується на 50% в присутності глутаміну або цистеїну, які є субстратами системи транспортерів L-амінокислот, а блокада системи транспорту L-амінокислот нівелює стимуляцію секреції соляної кислоти глутаміном або цистеїном [11]. За відсутності гістаміну глутамін також стимулює вихід Н⁺. Ця амінокислота не збільшувала внутрішньоклітинний рівень Са²⁺, що вказує на те, що глутамін діяв на обкладові клітини не через Са²⁺-чутливі рецептори, з якими здатні зв’язуватись амінокислоти і також модулювати шлункову секрецію [11]. Роботи Goo і співавт. [12] свідчать, що глутамін, як і фенілаланін, впливають на внутрішньоклітинний обмін амінокислот, що в результаті призводить до активації Н⁺-К⁺-АТФази і стимуляції секреції соляної кислоти. Наші результати свідчать, що збільшення кислотності шлункового соку може бути результатом підвищення рівня глютамінової кислоти у шлунковому вмісті та активації її амідом системи 4F2-LAT2 транспортерів амінокислот і, як наслідок, перерозподілу їх спектру в обкладових клітинах, або Са²⁺-чутливих рецепторів на мембранах парієтальних гландулоцитів. Крім цього, на культурі клітин слизової оболонки шлунка щурів показано, що глутамат гальмує вивільнення соматостатину з Д-клітин [3]. Оскільки останній є інгібітором шлункової секреції, то глутамат, таким чином, її стимулює. Відомо, що в шлунку глутамат взаємодіє зі специфічними рецепторами (T₁R₁/ T₁R₃ і mGluR_1-8), які розташовані на поверхні епітеліальних клітин і клітин шлункових залоз, а також активує аферентні волокна вагуса паракринним шляхом за допомогою NO і серотоніну [13].

Через 2 місяця після індукції хронічного панкреатиту рівень проліну та оксипроліну підвищувався, перевищуючи контрольні значення на 54,4% (р<0,001) та відповідні значення у цих же щурів на 10 добу після останньої ін’єкції L-аргініну на 24,6% (р<0,01). Варто відмітити зменшення концентрації гліцину та аспарагінової кислоти у шлунковому вмісті щурів із експериментальним хронічним некротичним панкреатитом, взятих в дослід на 10 добу перебігу патології, на 15,9% (р<0,05) і на 63 добу – на 22,2% (р<0,01) (Табл.3). В умовах нашого експерименту, вочевидь, функції гліцину та аспарагінової кислоти, рівень яких в секреті зменшувався, в шлунку частково виконують інші амінокислоти, зокрема глутамінова, міліграмвідсотковий вміст якої збільшувався.

Порівняльний аналіз змін концентрацій вільних амінокислот у шлунковому соку контрольних щурів і щурів із хронічним панкреатитом, взятих у дослід на 10 добу перебігу патології, показав, що при панкреатиті підвищується концентрація диаміномонокарбонових кислот (Табл.3). Так, міліграмвідсотковий вміст орнітину, лізину та аргініну в шлунковому соку збільшився на 18,2% (р<0,05). Введення аргініну викликає підвищення концентрації інсуліну в плазмі крові у котів [14]. Крім цього, в різних клітинах шлунка, в тому числі і залозистих, відбувається генерація оксиду азоту з L-аргініну. NO посилює кровотік у слизовій оболонці, що також активує її живлення і впливає на шлункову секрецію. Оскільки результати наших попередніх досліджень свідчать про гальмівну дію оксиду азоту на секрецію шлункових залоз, можна припустити його часткову участь у зменшенні синтезу білків у слизовій оболонці шлунка щурів із хронічним панкреатитом. Певний відсоток амінокислот із тканин потрапляє у порожнину шлунка у незмінному вигляді та з часом, переважно з кишечника, всмоктується у кровотік. Через 2 місяця після індукції хронічного панкреатиту рівень орнітину, лізину і аргініну в шлунковому соку відновився до контрольних значень, знизившись на 18% (р<0,05) щодо такого на 10 добу перебігу патології.

Отримані нами результати показали, що на 10 добу після індукції панкреатиту концентрація валіну і тирозину в шлунковому вмісті щурів збільшувалась на 36,8% (р<0,01), а фенілаланіну та лейцину зменшувалась на 21,4% (р<0,001). Оскільки тирозин гальмує шлункову секрецію, стимульовану гістаміном, можна припустити, що в наших дослідах ця амінокислота пригнічувала секрецію ферментів. На 63 добу після останньої ін’єкції L-аргініну концентрація валіну і тирозину в шлунковому вмісті знизилась на 23,1% (р<0,05) щодо такої на 10 добу перебігу патології і статистично достовірно не відрізнялась від контролю. При цьому рівень фенілаланіну і лейцину продовжував знижуватись на 20% (р<0,05) щодо такого при попередньому вимірюванні та на 37,1% (р<0,001) щодо контролю), триптофану та ізолейцину також знизився на 37% (р<0,01) щодо контролю (Табл.3).

Отримані нами результати узгоджуються з даними Girish B.N. і співавторів [15], які досліджували зміни концентрацій вільних амінокислот в плазмі крові у пацієнтів із хронічним панкреатитом. Напрямок змін рівня більшості із цих амінокислот у шлунковому вмісті наших піддослідних щурів співпадав з таким у плазмі крові пацієнтів. Характерною ознакою хронічного, як і гострого, панкреатиту можна вважати зниження рівня сірковмісних амінокислот як в крові людей, так і в шлунковому вмісті щурів. При хронічному панкреатиті у людей відзначалось зменшення концентрацій амінокислот із розгалуженими вуглецевими ланцюгами (валіну, лейцину, ізолейцину). Такі ж зміни, окрім рівня валіну, відбувались і в шлунковому соку наших щурів з експериментальною патологією. Автори встановили, що зменшення концентрацій амінокислот з розгалуженими вуглецевими ланцюгами у хворих на хронічний панкреатит пов’язано з розвитком у них діабету.

Таким чином, кислотність шлункового соку істотно збільшується на 10 добу перебігу хронічного некротичного панкреатиту, а концентрація загального білка зменшується як на 10, так і на 63 доби перебігу патології. Секрет шлункових залоз стає більш агресивним за рахунок збільшення кількості соляної кислоти в ньому, але травлення білків у шлунку при цьому погіршується. Разом з цим зменшується секреція слизу. Отже, слизова оболонка шлунка стає більш вразливою до дії соляної кислоти та інших, в тому числі і механічних, пошкоджуючих факторів. За умов хронічного панкреатиту змінюється співвідношення вільних амінокислот у шлунковому соку, що, імовірно, впливає на секрецію його основних компонентів та стан слизової оболонки шлунка. Підвищення рівня лізину, тирозину, треоніну, проліну, оксипроліну та глутамінової кислоти сприяє збереженню цілісності слизової оболонки шлунка, зменшує ризик розвитку запалення та виразкоутворення. На фоні зменшення концентрації гістаміну в порожнині шлунка значна стимуляція секреції соляної кислоти на 10 добу перебігу панкреатиту може відбуватись частково за рахунок збільшення концентрації глутамінової кислоти, а також залучення інших механізмів, зокрема опосередкованих парасимпатичним відділом автономної нервової системи. Пригнічення секреції білкових компонентів шлункового соку може бути викликане зниженням рівня сірковмісних амінокислот і збільшенням рівня тирозину та аргініну, який може гальмувати секрецію ферментів через посилення синтезу оксиду азоту.

Результати наших досліджень свідчать,що кислотність шлункового соку істотно збільшується на 10 добу перебігу хронічного некротичного панкреатиту, а концентрація загального білка зменшується як на 10, так і на 63 доби перебігу патології. Секрет шлункових залоз стає більш агресивним за рахунок збільшення кількості соляної кислоти в ньому, але травлення білків у шлунку при цьому погіршується. Разом з цим зменшується секреція слизу. Отже, слизова оболонка шлунка стає більш вразливою до дії соляної кислоти та інших, в тому числі і механічних, пошкоджуючих факторів. За умов хронічного панкреатиту змінюється співвідношення вільних амінокислот у шлунковому соку, що, імовірно, впливає на секрецію його основних компонентів та стан слизової оболонки шлунка. Підвищення рівня лізину, тирозину, треоніну, проліну, оксипроліну та глутамінової кислоти сприяє збереженню цілісності слизової оболонки шлунка, зменшує ризик розвитку запалення та виразкоутворення. На фоні зменшення концентрації гістаміну в порожнині шлунка значна стимуляція секреції соляної кислоти на 10 добу перебігу панкреатиту може відбуватись частково за рахунок збільшення концентрації глутамінової кислоти, а також залучення інших механізмів, зокрема опосередкованих парасимпатичним відділом автономної нервової системи. Пригнічення секреції білкових компонентів шлункового соку може бути викликане зниженням рівня сірковмісних амінокислот і збільшенням рівня тирозину та аргініну, який може гальмувати секрецію ферментів через посилення синтезу оксиду азоту.