- •Тема 1. Основи теорії держави і права
- •2. Форми держави
- •3. Поняття права та його функції. Норми права та їх види
- •4. Джерела (форми) права
- •5. Поняття і структура правовідносин.
- •6. Реалізація норм права
- •7. Поняття законодавства. Нормативні та індивідуальні акти. Система законодавства та система права
- •8. Правова поведінка. Правопорушення: поняття та види
- •9. Юридична відповідальність: поняття, підстави та види
4. Джерела (форми) права
Джерело права – це спосіб вияву змісту і закріплення правил поведінки, що встановлюється державою.
Основними джерелами права є:
1. Правовий звичай — звичаєве правило поведінки, яке санкціонується та забезпечується державою (Закони XII таблиць, "Салічна правда", "Руська правда").
2. Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент — рішення компетентного органу держави, якому надалі надається формальна обов'язковість при вирішенні всіх аналогічних судових чи адміністративних справ. Ця форма права поширена в США, Великій Британії та інших країнах, де є система загального права;
3. Нормативний договір — письмовий документ, в якому загальні правила поведінки встановлюють кілька учасників договору (колективний договір у трудових правовідносинах, договір про утворення федерації тощо) Це продукт компромісу сторін, який містить правила, обов'язкові для його учасників;
4. Міжнародно-правові акти — норми міжнародного співтовариства, які за згодою держави поширюються на її території;
5. Нормативно-правовий акт — письмовий документ державного органу, прийнятий в межах компетенції цього органу. Найпоширеніше джерело права, а іноді майже єдина форма права в багатьох державах, у тому числі в Україні (закони, підзаконні акти – укази, постанови тощо).
В арабських і деяких інших країнах джерелом права залишаються мусульманські релігійні погляди. Саме вони визначають, у що мусульманин повинен вірити, що він повинен і що не повинен робити. Шаріат є основою того, що називають мусульманським правом.
5. Поняття і структура правовідносин.
Правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права, які виникають з конкретної поведінки їх учасників (суб'єктів).
Основні ознаки правовідносин:
– виникають на основі норм права;
– характеризуються наявністю сторін, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки;
– є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій;
– здійснення суб'єктивних прав чи додержання юридичних обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.
Правовідносини включають у себе такі елементи: суб'єкти, об'єкти, зміст правовідносин. Передумовою або підставою виникнення правовідносин є юридичні факти.
Суб'єктами правовідносин вважають їх учасників, які є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Суб'єктами правовідносин можуть бути як фізичні так і юридичні особи(підприємства, профспілки, партії, фонди, тощо.
Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю яка включає в себе правоздатність, дієздатність та деліктоздатність).
Правоздатність — це здатність суб'єкта бути носієм суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.
Дієздатність — це здатність суб'єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права та виконувати юридичні обов'язки.
Деліктоздатність — це обумовлена нормами права здатність суб'єктів нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення.
Об'єкти правовідносин — це ті реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси і потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються правовідносини.
Зміст правовідносин становлять суб’єктивні права та юридичні обов'язки його учасників (суб'єктів).
Зміст суб'єктивного права (можливість певної поведінки) включає в себе такі можливості:
а) діяти відповідно до свого бажання та користуватися соціальним благом, що закріплюється суб'єктивним правом;
б) вимагати певних дій від зобов'язаної сторони;
в) звернутися до суду, державного органу чи посадової особи щодо захисту свого права.
Зміст юридичних обов'язків (належної необхідної поведінки) включає:
а) здійснення певних дій згідно встановлених норм права;
б) утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб;
в) нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій.
В залежності від того, нормами якої саме галузі права регулюються суспільні відносини можна виділити відповідно конституційні, кримінальні, цивільні, трудові; сімейні та інші правовідносини.
Юридичними фактами є конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. В залежності від наявності чи відсутності волі суб'єктів, юридичні факти поділяються на події або дії. Події — це те, що відбувається незалежно від волі учасників правовідносин (стихійне лихо, закінчення строків, народження, смерть людини тощо). Дії — це активна поведінка суб'єкта з його волі. Дії бувають правомірні (відповідають вимогам правових норм) і неправомірні (протиправні: злочини, проступки).