Роль ваго-інсулярної системи у забезпеченні неспецифічної адаптації організму

Блукаючий нерв (вагус) володіє трофотропною функцією, тобто здатний відновлювати затрати організму після виснаження. Під впливом вагуса посилюються процеси анаболізму, підвищується функція органів, що забезпечують процеси травлення, знижується м'язовий тонус і таким чином – енерготрати, сповільнюється робота життєво необхідних органів та систем.

Функціональне об'єднання vagus-insulin отримало назву «ваго- інсулярна система». Стимуляція вагуса призводить до підвищення секреції інсуліну, який у свою чергу регулює вуглеводний, білковий та жировий обмін організму: підвищує проникність клітинних мембран для глюкози, знижує утворення глюкози із амінокислот, сприяє синтезу жирних кислот з вуглеводів, посилює здатність жирової тканини до захоплення жирних кислот. Під впливом інсуліну, який викликає гіперполяризацію клітинних мембран, суттєво зростає біосинтез білка, покращується мітогенез і розмноження клітин. Усі ці процеси спрямовані на підвищення адаптивних можливостей, відновлення повноцінних функцій організму, його гомеостазу при стресі.