Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна Медичний факультет

План лекції:

1.Предмет і задачі фізіології.

2.Методи дослідження у фізіології.

3.Основна термінологія у фізіології.

4.Види тканин організму. Збудливі тканини.

5.Подразливість, збудливість як основа реакції тканини на подразнення. Збудження.

6.Види подразників. Умови формування відповіді тканини на подразники.

7.Мембранно-іонна теорія.

8.Особливості структури і функціонування клітинної мембрани.

9.Транспорт іонів через мембрани. Іонні канали мембран, їх види, функції.

10.Іонні насоси мембран, їх функції. Іонні градієнти клітини - іонна асиметрія. Рецептори мембран, їх функції.

Предмет фізіології:

Фізіологія – це наука про механізми функціонування, регуляції діяльності усіх рівнів організації організму людини, а також пристосування ним до змін оточуючого середовища.

Знання основ фізіології дозволяє лікареві ставити більш точний діагноз та призначати адекватне лікування, яке виключає можливість порушення фізіологічної рівноваги.

Задачі фізіології:

•Вивчення процесів функціонування органів та систем організму в різноманітних умовах життєдіяльності.

•Вивчення зміни ступеню функціональної активності органів та систем організму в різноманітних умовах життєдіяльності.

•Вивчення механізмів пристосування (адаптації) функціональної активності органів та систем організму до змін умов оточуючого середовища.

Основна термінологія:

•Організм – це єдина функціональна, відкрита, макромолекулярна система, яка може саморегулюватись, самостійно відновлюватись за допомогою безперевного обміну речовин та енергії, яка спроможна адаптуватись до мінливих умов оточуючого середовища.

•Функція – це специфічна діяльність клітин, органів та систем, спрямована на підтримку життєдіяльності цілого організму.

•Адаптація – це сукупність реакцій та механізмів їх здійснення, що забезпечують пристосування організму до мінливих умов оточуючого середовища.

Основна термінологія:

•Регуляція – це комплекс процесів та механізмів, спрямованих на пристосування рівня функціонування органів та систем організму до змінених умов середовища, який супроводжується підвищенням ступеню функціональної активності.

•Саморегулювання – це комплекс процесів та механізмів, спрямованих на обернення відхиленого рівня функціонування організму, після того, як перестануть діяти фактори, що викликали дане відхилення, він супроводжується зниженням ступеню функціональної активності у відповідності з поточними потребами організму.

Класифікація систем організму:

•Фізіологічні – це спадково закріплені сукупності органів та тканин, виконуючих певну функцію (нервова, ендокринна, імунна, система крові та ін.).

•Функціональні – це динамічна сукупність фізіологічних систем й окремих органів, яка формується для досягнення корисного пристосувального результату (гомеостатичні й поведінкові).