- •Тема 7. Конфліктологія як наука
- •1. Об’єкт, предмет і задачі конфліктології
- •2. Методи дослідження в конфліктології
- •3. Зв’язок конфліктології з іншими науками
- •Тема 8. Конфлікт як соціальний феномен
- •1. Конфлікт як складне соціальне явище
- •2. Структурна модель конфлікту. Межі конфлікту
- •3. Функції конфліктів
- •4. Класифікація конфліктів
- •Тема 9. Процес управління конфліктами
- •1. Сутність управління конфліктом і його діагностика
- •3. Управлінське рішення в конфліктних ситуаціях
- •Алгоритм прийняття управлінського рішення
- •Тема 10. Попередження і регулювання конфліктів
- •1. Прогнозування і профілактика конфліктів в організації: сутність, підходи та напрями
- •Загальні правила безконфліктної поведінки в організації
- •2. Підтримка співробітництва. Соціальне партнерство
- •3. Соціально-трудові конфлікти: форми протікання та методи подолання
- •Функції трудових конфліктів
- •Основні способи розв’язання трудових конфліктів.
- •Тема 11. Стратегії розв’язання конфліктів
- •1. Раціонально-інтуїтивна модель оволодіння конфліктною ситуацією
- •2. Переговори як універсальний спосіб розв’язання конфліктів
- •3. Технології стратегій і тактик в переговорному процесі
- •4. Медіація в переговорному процесі
- •Тема 12. Роль керівника в управлінні конфліктами
- •1. Керівник як суб’єкт конфлікту
- •2. Керівник – посередник у конфлікті
- •3. Особистий приклад керівника в подоланні конфліктів і стресів
Тема 7. Конфліктологія як наука
1. Об’єкт, предмет і задачі конфліктології.
2. Методи дослідження в конфліктології.
3. Зв’язок конфліктології з іншими науками.
1. Об’єкт, предмет і задачі конфліктології
Конфлікти як суттєва сторона соціальних зв’язків, взаємодії і відносин людей, їх поведінки і вчинків завжди, з незапам’ятних часів приваблювали допитливу увагу людини. Свідоцтва тому – міфологія і релігія різних народів, фольклор і пам’ятки стародавньої літератури, думки античних і середньовічних мислителів, досягнення соціальних і гуманітарних наук.
Люди звиклися з неминучістю конфліктів, що відображається навіть в релігійних текстах. Наприклад, у старогрецькій релігії Зевс постійно конфліктує з іншими богами, з Прометеєм; у християнській релігії Бог прогнав Адама і Єву з раю.
Незважаючи на це, у людей не вмирає надія на приборкання стихії загальної ворожнечі, тому люди завжди прославляли тих, хто славився мистецтвом розв’язання найзаплутаніших суперечок (наприклад, Соломона).
У першому тисячолітті до нашої ери в деяких країнах (Китай, Греція) з’явилися перші спроби узагальнити накопичений практичний досвід і зробити загальні висновки про те, як вирішувати конфлікти; це стало історичною основою сучасної конфліктології, яка тільки в середині ХХ століття набула статусу окремої галузі суспільного знання.
Сьогодні конфліктологія – достатньо розвинена дисципліна, яка спирається на досягнення різних наук.
Конфліктологія є окремою областю суспільствознавства, яка виникла, формувалася і розвивається в даний час. Маючи комплексний характер, конфліктологія знаходиться в руслі поглиблення гуманітарного знання. Її вивчення розширює коло і піднімає планку знань про людину і суспільство, сприяє різносторонньому розумінню проблем соціальної взаємодії, застосуванню ефективних способів їх рішення.
Отже, конфліктологія – це система знань про закономірності і механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи і технології управління ними.
Об’єктом конфліктології є конфлікти в усіх формах їх прояву, а предметом конфліктології – тільки те загальне, головне, що відзначає процес виникнення, розвитку і завершення будь-якого конфлікту.
Науковий підхід ґрунтується на системно організованих, принципово структурованих, методологічно точних знаннях про предмет (в даному випадку – про конфлікти). Будь-яка наука є конструктивною, розрахованою на можливість практичного вживання отриманих знань, на вироблення і впровадження нових проектів. Наукове управління соціальними процесами, у тому числі й регулювання конфліктів, здійснюється на основі аналітичного розрахунку, планомірного і багатобічного впливу на учасників соціальних зв’язків і взаємодій, практичного вживання вивірених наукою рекомендацій.
Серед основних проблем і задач, що стоять перед конфліктологією, фахівці виділяють наступні:
- вивчення основних прикладних аспектів конфліктів різного типу;
- поглиблення змісту самого поняття конфлікту;
- аналіз причин, джерел і умов виникнення конфліктів, їх впливу на рівень організації взаємообумовлених відносин.
- вивчення і інтеграція інформації, яка відноситься до різних галузей наук, що займаються проблемою конфліктів, з широким залученням математичних моделей і комп’ютерних технологій;
- розробка систем контролю і діагностики розвитку конфліктів;
- пошук найефективніших і безболісних шляхів попередження і розв’язання конфліктів.
Конфліктологія як наука має декілька напрямів:
соціально-філософський (охоплює загальні тенденції розвитку конфліктів на макрорівні);
організаційно-соціологічний (вивчає причини і динаміку конфліктів в організаціях, групах, колективах);
індивідуально-психологічний (вивчає психофізичні особливості і характеристики індивідів, їх поведінку в конфлікті).
Специфіка конфліктології полягає в тому, що основна увага приділяється причинам формування і розвитку суперечностей у системі відносин індивідів і груп, їх переростанню в конфлікти; вивчаються шляхи попередження і методи управління конфліктами, що виникають.
Серед вчених немає єдності в розумінні природи конфлікту як соціального явища: одні вважають, що конфлікт – норма в соціальному житті, «безконфліктне суспільство також немислиме, як суха вода», «конфліктів немає тільки на кладовищі», «якщо в житті немає конфліктів, перевірте, чи є у Вас пульс»; інші вчені вважають, що конфлікт – небезпечна хвороба, соціальна патологія і від неї раз і назавжди треба позбавитися, бо попереду – суспільство без конфліктів. В обох випадках критерієм істини є життя: у наш час відбувається лавиноподібне зростання конфліктів, тому незалежно від точки зору признається існування конфліктів. Конфлікти необхідно ретельно вивчати, досліджувати і формулювати рекомендації щодо їх урегулювання, особливо тих конфліктів, які ведуть до руйнувань, до небезпечних наслідків.
Зусилля сучасних конфліктологів концентруються на вирішенні 3 основних проблем:
виявлення сутності конфліктів, їх причин, етапів і учасників;
на основі цього вивчення – визначення методів, формулювання способів регулювання конфліктних ситуацій, а також їх запобігання;
встановлення основних форм конфліктів, їх типологія.
Таким чином, задачі конфліктології носять не тільки теоретичний, але і чисто практичний характер.
Практичне застосування конфліктології викликається вже тією простою життєвою обставиною, що, погоджуючись з твердженням «поганий мир кращий за добру сварку», люди, проте, не можуть уникнути дисгармонії, обходитися без конфліктів. Нерідко конфлікт виявляється не тільки неминучим, але і прийнятним «виходом» з ситуації, що склалася, навряд чи не єдиним способом відновити порушену рівновагу у взаємостосунках людей, дозволити їм дійти згоди щодо сумісних справ, приватних і загальних інтересів, норм поведінки.
Якщо справа йде саме так, потрібно вчитися розпізнавати об’єктивну і суб’єктивну природу конфліктів, їх безпосередні причини і мотиви, орієнтуватися в тому, в яких формах розвиваються конфлікти і якими шляхами вони вирішуються, опановувати мистецтвом управління ними. Ця задача особливо важлива для менеджерів, керівників будь-якого рівня. Можна, мабуть, стверджувати, що для них навчитися правильно поводитися в конфліктних ситуаціях, уміти управляти конфліктами так же обов’язково, як уміння читати і писати.
Конфліктологія необхідна для всіх видів управлінської діяльності. Стосовно менеджменту її основне призначення полягає в тому, щоб спонукати керівника дивитися на конфліктні ситуації «розплющеними очима», не задовольнятися інтуїцією і здоровим глуздом, а керуватися в роботі з людьми визначеними, наукою встановленими правилами та прийомами управління конфліктами.
Універсальність конфліктів, їх широке розповсюдження не дає права їх абсолютизувати. Протиборство зустрічається в житті не частіше, ніж згода. Є постійна зміна війни і миру, спокою і боротьби, конфлікту і консенсусу, в житті зле не існує без добра, щастя – без горя, порядок – без хаосу.
Конфлікт – це порушена згода. Згода – це результат залагодженого конфлікту.