патморф лекції 2 модуль 1 сем
.pdfСерозне запалення (Inflammatio serosa). Характеризується виходом в тканини сироватки крові. Ексудат являє собою безколірну або жовтувату напівпрозору в’язку клейку рідину. Виділяють 3 форми серозного запалення:
•Серозно-запальний набряк (Oedema inflammationis serosa) –
просочування серозним ексудатом товщі органів, як правило, сполучнотканинної строми (приклад – серозний паренхіматозний міозит).
•Серозно-запальна водянка (Hydrops inflammationis serosa) –
накопичення серозного ексудату в природніх порожнинах (приклад – серозний плеврит).
•Бульозна форма (Inflammatio serosa bullosa) – утворення порожнин, заповнених серозним ексудатом, під епітелієм, особливо часто – під епідермісом. Дрібні пухирцi носять назву імпетиго (Impetigo), великі – везикули (Vesicula). При ящурі подібні ураження носять назву афти (Aphtae). Приклади: алергічний дерматит, везикулярний стоматит.
Пухир (везикула)
Імпетиго
Фібринозне запалення (Inflammatio fibrinosa). Характеризується виходом в тканини плазми крові. Фібриноген, що міститься в плазмі, в тканинах зсідається, перетворюючись на фібрин. Залежно від глибини ураження органів виділяють дві форми фібринозного запалення: крупозне і дифтеритичне.
•Крупозне запалення (Inflammatio cruposa) – утворення на поверхні органа плівок фібрину. Плівки жовтуваті або сіруваті, пухкі, товщиною до 1-2 см, легко відділяються від поверхні, на якій знаходяться. Поверхня органу під плівками набрякла, гіперемійована, нерівна. Приклад: крупозний ларинготрахеїт при дифтерії
•Дифтеритичне запалення (Inflammatio diphteritica) –
просочування фібрином товщі органа. Поверхня органа шорстка, сірувата, плівки фібрина не відділяються або відділяються з утворенням дефекту. Приклад: дифтеритичний коліт при отруєнні солями ртуті.
Крупозний трахеїт при дифтерії
•Гнійне запалення (Inflammatio purulenta). Характеризується присутністю в ексудаті лейкоцитів. Переважно це – фагоцити, які виконали свою функцію і руйнуються. Клітинні складові гнійного ексудату називають гнійними тільцями (Corpusculi puris), а рідку складову – гнійною сироваткою (Serum puris). Остання має розплавляючі властивості за рахунок наявності в ній великої кількості ферментів, що вивільняються із зруйнованих лейкоцитів. Залежно від кількісного співвідношення цих компонентів виділяють гній доброякісний (переважають гнійні тільця), і злоякісний (переважає гнійна сироватка). Як правило, таке запалення характерне для уражень бактеріями і грибами, хоча відомі випадки і асептичного нагноєння (наприклад, при введенні в тканини скипідару). Виділяють 3 види гнійного запалення: абсцес, емпіема і флегмона.
Абсцес (Abscessus) – це патологічна порожнина, заповнена гнійним ексудатом. Стінки цієї порожнини темно-червоні, набряклі, постійно виділяють лейкоцити в порожнину абсцеса, і носять назву піогенної оболонки. В кінці кінців абсцес прориває назовні або в природні порожнини і загоюється; інколи утворений хід епітелізується і утворюється нориця (fistula). Специфічні форми абсцесів утворюються на шкірі: фурункул (furuncul) – гнійне запалення волосяних цибулин; карбункул (carbuncul) – гнійне запалення кількох сусідніх волосяних цибулин і шкіри між ними; пустула (pustula) – накопичення гнійного ексудату під епідермісом.
Емпіема (Empyema) – це накопичення гнійного ексудату в природніх порожнинах. Виникає або внаслідок гнійного запалення стінок порожнини, або внаслідок прориву у природню порожнину абсцеса. Приклад: гнійний перитоніт.
Флегмона (Phlegmona) – це просочування гнійним ексудатом сполучнотканинної основи (строми) органа. Найчастіше вражаються підшкірна клітковина, молочна залоза. Різновидами флегмони є панікуліт і целюліт. Згодом в уражених тканинах утворюються один або кілька осередків абсцедування, і завершується процес утворенням абсцесів.
Абсцес
Флегмона
Геморагічне запалення (Inflammatio haemorrhagica).
Характеризується присутністю великої кількості еритроцитів в ексудаті. Геморагічний ексудат, на відміну від крові, не зсідається. Виникає цей вид запалення при впливі високопатогенних чинників (високовірулентні збудники, високотоксичні речовини). Органи темно-червоні, набряклі, лімфовузли на розрізі мають мармуровий малюнок (наприклад, геморагічний лімфаденіт при класичній чумі свиней).
Гнилісне (гангренозне) запалення (Inflammatio іchorosa, seu gangrenosa) – ексудативне запалення, до якого приєднується ураження гнилісною мікрофлорою. Орган в’ялої консистенції, почорнілий, із неприємним запахом, при впливі клостридій в товщі органа виявляють пухирці газу.
Слід зауважити, що трапляються змішані форми ексудативного запалення, наприклад: серозно-геморагічне (inflammatio serohaemorrhagica), фібринозно-гнійне (inflammatio fibrino-purulenta) та ін.
Геморагічне запалення кишечника Гангренозна пневмонія
Проліферативне (продуктивне) запалення (Inflammatio proliferationis, seu productiva) – це запалення, при якому переважають процеси розмноження клітинних елементів і менш виражені альтеративні та ексудативні зміни. За перебігом воно завжди хронічне. Виділяють вогнищеве (гранулематозне) та дифузне (інтерстиційне) проліферативне запалення.
•Гранулематозне запалення (Inflammatio granulematosa) –
вогнищеве запалення, що характеризується проліферацією клітин моноцитарно-макрофагального ряду. Викликається впливом патогенної мікрофлори (збудники туберкульозу, актиномікозу, сальмонельозу, сифілісу, лепри і т.д.), вдихуваного пилу (при пневмоконіозах), лікарських речовин (особливо - біопрепаратів) при парентеральному введенні. Макроскопічно виявляють гранульоми діаметром від 1-2 мм (міліарні) до 10-15 см (солітарні). Мікроскопічно в центрі гранульоми виявляють некроз, навколо зони якого розташовується клітинний інфільтрат: моноцити, макрофаги, клітини лімфоїдного ряду; у довго існуючих гранульомах виявляються патологічні форми макрофагів: епітеліоїдні і гігантські багатоядерні.