Ліберальний стиль

Він характеризується невтручанням у справи підлеглих, безініціативністю, очікуванням вказівок згори або від самих співробітників, боязню прийняття самостійних рішень, перекладанням справ на підлеглих. По суті, це управління без участі керівника. Працівники залишені самі на себе, доводиться розраховувати на їх дисциплінованість.

Роль дитини, яка повністю знімає з себе відповідальність і розважається, багатьом керівникам не притаманна. Вони вважають, що керувати в такому стилі просто блюзнірство. Але по-справжньому цей стиль можна відчути, коли керівник раптом захворіє. Перший день переживає, постійно телефонує, другий день чекає, що робота зупиниться або станеться щось непоправне. На третій день хвороби раптом розуміє, що все рухається своєю чергою. Нічого не сталося, не зламалося. Світ не рухнув. А прийшовши після хвороби, бачить, що багато цілей і завдань реалізовано краще, тому що комусь із співробітників довелося прийняти рішення. І воно виявилося вірним. А комусь довелося самостійно все реалізовувати за допомогою своєї ж стратегії.

Керівник, який прагне стати ефективнішим, повинен бачити переваги й недоліки кожного стилю. Потрібно враховувати індивідуально-особистісні особливості учасників колективу (характер, темперамент, особистісні особливості). Потрібно враховувати стадію розвитку колективу, наприклад, групі, яка не є колективом, не можна довірити самостійність, скоріше підійде авторитарний стиль. У той час як на більш пізніх стадіях можна дотримуватися демократії. Таким чином, важливо враховувати здатність колективу до самоврядування і особливість самої діяльності. В окремих випадках доцільно позначити лідера і передати управління в його руки.

Для кращого використання описуваного інструменту управління варто також розібратися зі ставленням і значенням для співробітників того чи іншого стилю. Потрібно розуміти, що ваші працівники іноді навіть провокують вас управляти в певному стилі. Наприклад, підлеглий викликає вас на конфлікт, змушуючи стати авторитарним диктатором, а потім цим же вам докоряє. Мовляв, нав'язуєте думку, не даєте розвиватися. Або, навпаки, вимагає повної свободи («Ви мені тільки термін скажіть і дайте повну свободу, я все зроблю»), провалює проект, а потім скидає відповідальність на вас («Ви ж керівник, от і вирішуйте»).

Загалом стиль може бути для співробітника КОРИСНИМ (розвиває, чомусь вчить, дає максимум можливостей), ЗРУЧНИМ (питання звички, або при цьому стилі він докладає мінімум зусиль) або ВИГІДНИМ (коли він використовує маніпуляцію і найчастіше, як сказано вище, провокує, хай навіть і неусвідомлено, керівника на певний стиль управління).

Переваги й недоліки різних стилів управління

СТИЛЬ	ПЕРЕВАГИ	НЕДОЛІКИ
Авторитарний	Забезпечує чіткість і оперативність управління. Створює видиму єдність управлінських дій для досягнення поставлених цілей; скорочує час прийняття рішень, що важливо при будь-якому цейтноті. У невеликих організаціях забезпечує швидку реакцію на зміну зовнішніх умов; не потребує особливих матеріальних витрат. В «молодих» фірмах дозволяє швидше й успішніше впоратися з труднощами становлення. Забезпечує простоту роботи, співробітникові не потрібно «вмикати мізки». Керівник повністю реалізує себе, досягає мети саме в своєму розумінні.	Пригнічується ініціатива і творчий потенціал співробітників. Керівник багато витрачає ресурсів на контроль і дисципліну. У великих фірмах — запорука бюрократії, збільшення апарату управління. Низька задоволеність працівників своєю роботою. Співробітники залежать від керівника, його думки, контролю. Керівникові доводиться підтримувати свій авторитет, виключається людське спілкування, розуміння. Керівник одноосібно несе тягар відповідальності.
Демократичний	Стимулює прояв ініціативи, розкриває творчий потенціал людей. Найуспішніше вирішуються інноваційні, нестандартні та творчі завдання. Дає можливість працівникам висловлювати свою думку, ділитися досвідом, самореалізуватися. Включаються психологічні механізми трудової мотивації. Підвищується задоволеність співробітників своєю працею. Створюється сприятливий клімат у колективі.	Відсутній жорсткий централізований контроль. Відповідальність за виконання може довго перекладатися з однієї людини на іншу. Затягується процес прийняття рішень і їх виконання.
Ліберальний	В рази підвищується самореалізація співробітників. Велика свобода для керівника і можливість займатися творчістю, розвитком, стратегією. З'являється можливість перевірити людей, їх рівень відповідальності. З'являється можливість виявити лідерів у колективі. У деяких випадках може піднятися авторитет керівника, якщо без нього впоратися не вдається.	Висока ймовірність втрати контролю і влади. Люди можуть втратити орієнтир і змістити цілі. Результат може бути далеко (чи трохи) не той, що планувався. Слабкі співробітники, виконавці без лідерських якостей частіше залишають колектив, називаючи те, що відбувається, анархією.

Підсумовуючи, варто сказати: стиль управління — комплексний і дуже дієвий інструмент. Але лише тоді, коли застосовується усвідомлено й цілеспрямовано. І це залежить від ситуації, типів співробітників і навіть етапів розвитку компанії. Майстерне володіння інструментами управління не настає відразу, на будь-який з них потрібно налаштуватись, освоїти його, спробувати в різних умовах. Тоді управління буде приносити не тільки результати, а й задоволення!