Доповідь була насичена деталями, які шокували аудиторію, але в той же час їй, безумовно, не вистачало чіткості, а інформація в ній часто була приблизною і неповною. Загалом доповідь виявилася дуже виборчою і поверхневою в засудженні сталінізму. Звужувалися рамки незаконних репресій лише до комуністів.

Досі в історії цієї доповіді ще залишається багато неясностей, а основним джерелом є спогади самого Хрущова, які вимагають максимально обережного до себе ставлення. Але тим не менш, культ був розвіяний.

Відразу ж після закінчення з'їзду текст доповіді був виданий у вигляді маленької червоної книжки. Для знайомства з нею повсюдно були проведені збори, в тому числі і в школах для учнів старших 14 років. У результаті за кілька тижнів десятки мільйонів радянських людей почули те, що 24 лютого було повідомлено тільки найвидатнішим і досвідченим членам партії.

По мірі того, як проходив шок XX з'їзду і в суспільстві росло бажання отримати відповіді на численні запитання, в партії почав організовуватися опір десталінізації. Більшість партробітників, які зробили кар'єру при Сталіні, розуміли, що процес десталінізації буде важко втримати в рамках викриттів, зроблених на з'їзді. Кожний з них боявся, що одного разу у нього спитають,

яку роль - активну або пасивну - він грав у чистках та «культі».