46. Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Монополістична конкуренція характеризує таку ринкову модель, за якої існує кілька десятків (до 100) фірм, що пропонують подібну, але не ідентичне продукцію. Осн хар-тки: Досить велика кількість учасників ринку => обмежений контроль над ринковою ціною; неможливість таємної змови; кожна фірма формує свою політику не враховуючи реакції конкурентів; диференціація продукту: за якістю; за формою послуг (ввічливість та послужливість працівників магазину, гарантійне обслуговування, наявність кредиту); розміщення чи доступність товару (міні-магазин [цілодобово, близько, вищі P); уявні відмінності (упаковка, реклама, різні торгові марки). Нецінова конкуренція; Легкий вступ в галузь при наявності незначних фінансових бар’єрів, пов’язаних з необхідністю отримати продукт, що відрізняється від продукту конкурента, необхідністю реклами.

МК зустрічається дуже часто . За довгострокової рівноваги крива попиту на товар будь-якого підприємства в галузі є дотичною до кривої середніх витрат у довгостроковому періоді. Вільний вступ до ринку веде до того, що кожне підприємство одержує тільки нормальний (нульовий економічний) прибуток. Отже, за умов монополістичної конкуренції цільова функція фірми – максимізація прибутку – досягається шляхом поєднання 3 чинників: ціни, обсягу випуску та зусилля щодо просування товару.

47. Цінова і нецінова конкуренція: сфери раціонального використання у поведінці учасників ринку.

Оскільки диференціація продукту є найважливішою рисою монополістичної конкуренції, то виробники вдаються як до цінової, так і до нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція відіграє важливу роль у досягненні рівноваги на ринку МК. Вплив на попит тут здійснюється не стільки через ціни, скільки неціновими чинниками. Важливу роль тут відіграють реклама та інші способи просування товарів. При нец. кон-ії фірми прагнуть привернути покупця не пониженням цін , а підвищенням цінності товару .Для цього існує багато способів: покращення якості товару, створення нового виду продукції, покращенням сервісу, активізацією реклами. Переваги нец. кон-ії : цінові сутички являються невигідними для всіх учасників боротьби, особливо для невеликих і середніх фірм; в умовах сучасної економіки ускладнилися запроси споживачів. Ринок почав приймати різноманітні товари, стало можливим привертати увагу споживачів підвищенням якості, особливими властивостями товару. Особливі властивості товару часто важливіші за цінові переваги. Витрати на нец. кон-ю при вірному підході обходяться фірмі дешевше, чим витрати на цінову к-ю. Цін. кон-я в наш час обмежена законом. Зниження цін не повинно доходити до рівня

46. Ц

48. Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. Причини і механізм “цінових війн”.

Олігополія – така ринкова модель, яка характеризується наявністю на ринку кількох фірм, які при формуванні своєї політики повинні враховувати реакції своїх конкурентів. Олігополія виникає внаслідок злиття, а також у зв’язку з наявністю різних бар’єрів. Характері риси: 1. відносно невелика к-сть фірм присутніх на ринку (від 3-4 фірм, що контролюють 90% ринку до 8-10, що контролюють 60%: жорстка; м’яка, розпливчата) 2. однорідний (Cu-Ni, Al, сталь) або диференційований (побутова техніка, автомобілі) товар. 3. Високі бар’єри входження в галузь: економіy на масштабах; витрати пов’язані з рекламою (шоу-бізнес, тютюнова і алкогольна пром-ть); патенти та ліцензії. 4. Загальна взаємозалежність учасників ринку => необхідність враховувати реакцію конкурента при розробці своєї стратегії. Це є унікальна для олігополії риса. Взаємозалежність компаній обумовлена тим, що на ринку існує невелика кількість компаній зміни політики однієї з них приводять до зміни становища інших.

Для прикладу розглянемо ринок, на якому існує 3 фірми: А, В,С. Припустімо, що кожна з них контролює 1/3 ринку певного продукту. Припустимо, що фірма А вирішила зменшити ціну на свій товар. => її доля на ринку збільшиться, але це приведе до негативного впливу на фірми В і С (знизить їх долі ринку). Очевидно, що можна чекати змін у поведінці фірм В і С. Цілком можливо, що ці компанії також знизять свої ціни до рівня цін А, а можливий випадок, коли вони почнуть продавати свої товари за ще нижчими цінами, втягуючи таким чином ринок у “цінову війну”. З цього прикладу можна зробити висновок, що жодна з фірм не наважиться на зміну своєї цінової політики не прорахувавши при цьому наймовірніші реакції конкурентів.

Принцип раціональності MU_x/P_x = MU_y/P_y (MU – гранична корисність “ютель”)

Гранична норма заміщення MRSxy=(-Y)/X тому MRSxy= Px/Py (MUx/MUy=Px/Py , MUx/ Px= MUy/Py)

Бюджетна лінія – пряма: В=РхХ+РуУ . Нахил бюджетної лінії tgx=Qy/Qx=Px/Py

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) обчислюється : E_XY=(Q_Y*P_Y)/(P_X*Q_X)

E_p=((Q₂-Q₁)/(P₂-P₁))*((P₁+P₂)/(Q₁+Q₂))

Середній продукт (AР) AP = TP/X TP – сукупний продукт

Граничний продукт (МР) МР = ТР/X,

Гран. норма тех-го заміщення працею капітала (MRTS_LK) MRTS_LK= -(К/L), капіталом праці MRTS_KL= -(L/К)

Рівняння ізокости ТС = L*P_L +K*P_k в точці дотику MRTS_LK= -(К/L) = MP_l/MP_k = P_L/P_k

Нахил ізокости дорівнює P_L/ P_k

Еластичність пропозиції E_S = Q*P/P*Q

Економічний прибуток(збиток) П = TR – TC максимізація прибутку MR = MC = P

Ціноутворення монополіста P=MC/(1-1/|E_D|).

Ціну продукції(монопольна) Р за формулою Р=МС/(1+1/Еd)

Віддача від маштаба TC₃/TC₁ : Q₃/Q₁

Рівноважна ринкова ціна P_E P = AR = MR = D Загальний виторг TR збільшується зі збільшенням випуску продукції.