25) Живі і історичі процеси

Фонетичні процеси не є стабільними. Вони час від часу змінюються, одні припиняють своє існування, інші з'являються. потрібно розрізняти живі та історичні фонетичні зміни. Живі, або актуальні, фонетичні зміни є наслідком діючих у мові фонетичних процесів. Прикладом таких змін

є асиміляція і дисиміляція в українській та інших сучасних мовах, акання в білоруській мові (Касіу Ясъ канюшыну, паглядау на дзяучыну), редукція ненаголошених голосних і оглушення дзвінких приголосних в кінці слова в російській мові ([мъллко], [дуп], [друк] тощо).Історичні, або традиційні, зміни не пов'язані з діючими в сучасній мові фонетичними процесами. До таких історичних фонетичних змін належить чергування задньо-язикових [ґ], [к], [х] з шиплячими [ж], [ч], [ш] і свистячими [з], [с], [ц]. Часто історичні чергування використовуються у мові для розрізнення граматичних форм. Так, у германських мовах чергування голосних заднього ряду з голосними переднього ряду (умлаут) залежали від позиції цих голосних,тобто були живими.

26)Спонтанні зміни звуків (конвергенція та дивергенція)

Крім фонетичних змін, причини яких можна пояснити, оскільки вони зумовлені позицією звуків у слові абоїх сусідством із іншими звуками, трапляються звукові зміни, причини яких виявити неможливо, оскільки вони позиційно і комбінаторно не зумовлені. Такі зміни називають спонтанними. Наприклад, звук, який колись позначався буквою Ь (ять) в українській мові перейшов в [і], а в російській — в [є] (лЬсъ —> укр. ліс, рос. лес; дЬдъ —> укр. дід, рос. дед; бЬлый

—> укр. білий, рос. белый). До спонтанних відносять також чергування типу носити — нести, рос. бреду — брод. Різні звукові зміни можуть супроводжуватися явищами конвергенції і дивергенції.

Конвергенція (ВІД лат. convergentio "сходження, наближення") -збіг у процесі фонетичних змін двох звуків у одному. Протилежним конвергенції є процес дивергенції.Дивергенція (від лат. divergentio "розходження") – розщеплення звука на два різні звуки. Іншими словами, в одній позиції звук може залишитися, а в іншій — перейти в інший звук. Так, наприклад,звуки [о] і [є] в українській мові у відкритому складі збереглися, а в закритому — перейшли в [і]: вола — віл, семи — сім.

27)Фонологія, її основні поняття

Переважна більшість звукових змін відбувається закономірно, тобто під впливом фонетичних законів. Фонетичні закони - закони, що керують регулярними змінами звукових одиниць, їхніх чергувань і сполучень. Сутність фонетичних законів полягає в регулярності фонетичних змін у мові на певному етапі її розвитку і регулярності фонетичних відповідників як у різних споріднених мовах, так і в одній і тій самій мові. Так, скажімо, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова в російській, польській і німецькій мовах — це фонетичний закон для цих мов. Фонетичний закон передбачає, що коли в мові відбувається якась фонетична зміна, то вона охоплює всі випадки, в яких трапляються ті самі звуки в однакових умовах. Усі фонетичні зміни відбуваються за суворими законами. Навіть їх порушення є закономірними. Усі винятки — результат дії закону, який замінив дію попереднього. Наприклад, в українській мові слово кінець повинно було б звучати конець, бо [о] — у відкритому складі. Знання фонетичних законів дає змогу встановити відповідність звуків у різних мовах. Наприклад, українському звукові [і], який виник із індоєвропейського [є], відповідає давньоруський [Ъ], рос. [е], лит. [аі]: *hena цЬна — цена — ціна — kaina.