Перевагами є:

1) передбачає визначення об'єктів, чітких цілей фінансування і необхідних ресурсів;

2) дає можливість уникнути нецільового використання бюджетних коштів,

3) забезпечити результативне їх витрачання та персональну відповідальність керівників закладів охорони здоров'я за досягнення соціальних результатів бюджетних програм.

Негативною особливістю програмно-цільового методу фінансування є 1) здійснюється за залишковим принципом і при нестачі бюджетних коштів призупиняється в першу чергу фінансування цільових програм.

 

3. Подушне  фінансування - застосовується переважно на рівні первинної медико-санітарної допомоги (сімейної медицини) та частково на рівні спеціалізованої медичної допомоги і полягає у фінансуванні закладу охорони здоров'я з розрахунку на кожного мешканця обслуговуваної території та надання цим закладом очікуваного обсягу та якості медичних послуг визначеного рівня;

 

4. Загальний (глобальний) бюджет - метод, який полягає у фінансуванні попередньо узгодженого обсягу медичних послуг відповідної якості, визначеної стандартами, не враховуючи ресурсних показників та  потужності медичної  установи. Фіксована сума виділяється фінансуючою стороною без розбивки за статтями витрат, що дозволяє медичному закладу самостійно визначити напрямки використання фінансових ресурсів з врахуванням першочергових потреб. Цей метод використовується у більшості розвинутих європейських країн, зокрема у Німеччині, Франції, Нідерландах, Данії, Швеції.

Перевагами методу є :

1)  медичні заклади зацікавлені в ефективному та обґрунтованому використанні фінансових ресурсів: залишки коштів не вилучаються, а напрямки їх використання визначаються керівником медичної установи.

2)  заздалегідь визначену гарантованість надходжень.

 

5. Пряма оплата за надану послугу - метод, який полягає в оплаті кожної послуги, комплексу або окремої складової медичної послуги на основі розрахунків вартості медичних послуг. Метод в основному застосовується при самофінансуванні закладів охорони здоров'я. Цей метод вважається  найточнішим методом визначення витрат, здійснюється як від передбачуваного (планового), так і від фактичного обсягу наданих послуг і пов'язаний з розрахунком цін (тарифів).

Недоліком методу є:

1) в умовах інфляції доводиться часто переглядати ціни, однак, це раціональніше, ніж планування доходів та видатків кошторису на початку року, коли невідомо, як в реальності змінюватимуться витрати.

 

6. Реімбурсація (часткове відшкодування) – метод, який полягає у частковому відшкодуванні пацієнту вартості послуг, ліків або товарів медичного призначення за рахунок коштів відповідних бюджетів, обов’язкового  соціального медичного страхування або за рахунок коштів, передбачених цивільно-правовими угодами;

 

7. Спів-оплата - оплата додаткових медичних послуг (товарів, робіт) або  доплата частки їх вартості з метою отримання додаткового обсягу та якості, ніж передбачено відповідними програмами, договорами або іншими цивільно-правовими актами. Спів-оплата застосовується також при оплаті послуг, що безпосередньо не пов’язані з наданням медичних послуг, визначених загальнодержавними програмами або програмами обов’язкового  медичного страхування,  в  тому числі при оплаті послуг лікаря за  проведення загальної оцінки стану здоров’я пацієнта та визначення необхідного для лікування обсягу медичної допомоги.

 

Вартість медичних послуг визначається за встановленою відповідно  до міжнародних вимог  методикою розрахунків вартості медичних послуг.

Формування механізму ціноутворення на медичні послуги в Україні є необхідним, оскільки  медичне страхування може бути впроваджене тільки за наявності показників вартості медичних послуг, які визначають величину страхових внесків. Разом з тим питання, пов'язані з ціноутворенням,  досі не вирішені.