- •Виникнення та основні етапи розвитку політичної економії
- •Предмет, функції, методи політичної економії
- •Процес праці та його основні елементи
- •Чинники виробництва та їх взаємодія
- •Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники
- •Економічні потреби суспільства та їх структура. Корисність продукту: Закон зростаючих потреб
- •Економічні інтереси: поняття, види та їх взаємодія
- •Сутність і основні структурні елементи економічної системи
- •Типи економічних систем та критерії їх класифікації.
- •Формаційний та цивілізаційний підходи до класифікації економічних систем
- •Товар і його властивості. Теорії вартості та їх різновиди
- •Виникнення, суть і функції грошей
- •Грошова система та її елементи. Основні типи грошових систем
- •Заробітна плата: сутність, форми та системи заробітної плати
- •Інвестиційна діяльність. Види та джерела формування інвестицій
- •Структура та фактори суспільного виробництва
- •Натуральне господарство та його основні риси
- •Товарне виробництво: суть, умови виникнення та основні форми
- •Сутність капіталу, його матеріально-речовий зміст та соціально-економічна форма
- •Стадії кругообігу і функціональні форми промислового капіталу
- •Суть витрат виробництва. Класифікація витрат виробництва
- •Прибуток підприємства, його суть, функції та види
- •Поняття ринку, його характерні риси та функції
- •Структура та види ринків
- •Основний капітал, його фізичний та моральний знос
- •Ринковий механізм та його основні елементи: попит, пропозиція, ринкова ціна та конкуренція
- •Монополія, види та вплив на ринкову систему
- •Конкуренція сутність особливості
- •Моделі ринкової економіки
- •Ринкова інфраструктура та її основні елементи
Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники
Сучасна економічна теорія і світова практика господарювання оцінюють результати функціонування економіки країн двома способами: економічним зростанням і ефективністю суспільного виробництва.
Економічне зростання— це розвиток національної економіки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним приростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).
Ефективність виробництва— категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.
В економічній теорії та практиці розрізняють економічну і соціальну ефективність виробництва.
Рівень ефективності суспільного виробництва визначається за допомогою системи показників. У найзагальнішій методологічній формі економічна ефективність суспільного виробництва (Еф) визначається як співвідношення "результати — витрати" за формулою:
Еф =
де, Вп - означає вартість продукту (результати, сукупний продукт), а Змг - матеріально-грошові витрати виробництва.
В результаті одержуємо показник, що характеризує величину затрат на одиницю створеного продукту. Чим дешевше, з меншими затратами обходиться суспільству виготовлення матеріальних і духовних благ і чим більше їх створюється, тим буде вищою економічна ефективність суспільного виробництва.
Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характеризує ефективність усіх сукупних витрат, які припадають на випуск одиниці продукції. Тому для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосовується система конкретних показників.
Продуктивність праці на мікрорівні визначається як відношення обсягу виробленої продукції (П) до кількості робітників, зайнятих у її виробництві, або до кількості відпрацьованих людино-годин за певний проміжок часу (затрат живої праці (Зжп).
Пп =
Зворотний цьому показник виражає трудомісткість продукції (Тп) показує, скільки виробляється продукції за певний проміжок часу, або, навпаки, відображає кількість затраченої живої праці (ВЗпр)на виробництво одиниці продукції (Вп) (вартість продукції).
Тп =
Продуктивність праці розраховується двояко:
а) виробництво продукції на одного працівника;
б) виробництво продукції на одну відпрацьовану людино-годину.
При цьому використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Продуктивність праці — це показник використання робочої сили.
Продуктивність праці на макрорівні визначають як відношення національного доходу до середньої чисельності працівників, зайнятих у його створенні.
Фондовіддача — це показник, який характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів. Він розраховується як відношення вартості виробленої продукції (Вп) до вартості основних виробничих фондів (Воф).
Фв =
Фондомісткість— це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.
Фм =
Матеріаловіддача характеризує ефективність використаних предметів праці, тобто показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.). Розраховується як відношення вартості виробленої продукції (Вп) до вартості витрачених матеріальних ресурсів (Вмр).
Мв =
Матеріаломісткістьє зворотним показником матеріаловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.
Капіталомісткість— це показник, близький до показника фондомісткості продукції. Він визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту обсягу виробленої продукції:
де Кq — капіталомісткість продукції; К — обсяг капіталовкладень; ∆Q — приріст обсягу виробленої продукції.
Екологоефективність. Сучасна економічна наука вважає, що поряд з показниками економічної ефективності слід визначати й ефективність природокористування суб'єкта господарювання за допомогою показника еколого-економічної ефективності (Е) за такою формулою:
Е = Е0 - (А + В + С),
де Е0 — загальноекономічний ефект суб'єкта господарювання; А — вартість природоохоронних заходів; В — втрати від пошкодження природного середовища; С — вартість природних ресурсів.
Зазначені основні показники ефективності виробництва тісно між собою пов'язані. Насамперед слід підкреслити прямий зв'язок між підвищенням продуктивності праці і відповідним зростанням фондовіддачі.
Названі основні показники ефективності суспільного виробництва виражають (поряд з іншими) лише окремі результати господарської діяльності. Щоб мати уявлення про ефективність виробництва в цілому, необхідно проаналізувати всю систему факторів, які впливають на кінцевий результат. Цей інтегральний показник ефективності виробництва можна виразити такою формулою:
Е =
Е - ефективність виробництва; П — продукт чи доход; 3жп — затрати живої праці; Зм — матеріальні затрати; Ф — одноразові вкладення в основні виробничі фонди; β — коефіцієнт переведення затрат одноразових вкладень у основні фонди.
Зазначені розрахунки показників ефективності необхідні для прийняття тих чи інших оптимальних рішень.
По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів ресурсів і витрат, здійснюваних організаційно-технічних заходів і загальної результативності виробничо-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду.
По-друге, за їх допомогою обґрунтовують і визначають найкращі варіанти господарських рішень щодо застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості й оновлення асортименту продукції тощо.
Соціальна ефективність суспільного виробництвапоказує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної, кінцевої мети — служити споживачу, задовольняти особисті потреби кожної людини.
Рівень життя— це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країнив конкретно-історичний період. Він визначається рівнем фактичного споживання матеріальних і духовних благ та послуг на душу населення, на одну сім'ю, а також його відповідністю національному соціальному стандарту — прожитковому мінімуму.
Прожитковий мінімум— це вартісна величина набору продуктів харчування достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Законом України прожитковий мінімум в грудні 2011 р. на одну особу встановлено в обсязі 963 грн на місяць. Це соціальний орієнтир для формування величини мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії та інших соціальних виплат. Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.
У розвинутих країнах існує і такий показник, як якість життя населення, сформований на основі так званих індексів розвитку людини (ІРЛ), який характеризують:
— обсяг реального ВВП на душу населення;
— середню тривалість життя;
— рівень грамотності населення;
— середню тривалість навчання в країні.
Ці чотири стандарти (ІРЛ) використовуються у світовій практиці експертами ООН для встановлення відповідності рівня життя, освіченості і довголіття країни міжнародним стандартам.
Крім того, для аналізу стану її прогнозування соціально-економічної ситуації в країні розраховують й інші показники:
— рівень мінімальної погодинної заробітної плати;
— рівень безробіття;
— межу бідності;
— коефіцієнт народжуваності;
— рівень охорони здоров'я;
— рівень фізичного розвитку людини;
— якість і комфортність житла;
— тривалість робочого тижня;
— кількість вільного часу та наявність можливостей його раціонального використання;
— умови праці та її безпеки;
— ступінь розповсюдження засобів зв'язку та комунікацій;
— стан і екологічна місткість навколишнього середовища тощо.
Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв'язок.Економічна ефективність є матеріальною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу, соціальний розвиток суспільства (зростання добробуту народу, його освітнього й культурного рівня, свідомого ставлення робітників до праці та ін.) суттєво впливає на підвищення ефективності суспільного виробництва.