Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Диспепсия2.ppt
Скачиваний:
2
Добавлен:
07.11.2022
Размер:
89.09 Кб
Скачать

Програма інфузійної терапії

1 фаза. Екстреної корекції ОЦК та ліквідації гіповолемії (тривалість 30 хв.-2 год.).

2 фаза (загальна тривалість 18-24 год.):

Відновлення сектору екстрацелюлярної рідини (6-7 год.).

Відновлення сектору інтрацелюлярної рідини (16-18 год.).

3 фаза. Відновлення дефіциту маси тіла, нормалізації електролітного обміну та кислотно-лужної рівноваги (3-4 доби).

4 фаза. Відновлення рівня гемоглобіну, еритроцитів, білка, відновлення резистентності організму та імунного статусу (3-4 тиж.).

Фаза екстреної корекції ОЦК та ліквідації гіповолемії

Корекція об’єму плазми шляхом введення природних колоїдів (плазма, 5% альбумін) 10- 15 мл/кг, штучних колоїдів (реополіглюкін, рефортан) 10-15 мл/кг. Загальний обсяг введення колоїдів при ексикозі ІІ ст. 20-25 мл/ кг, при ексикозі ІІІ ст. 25-30 мл/кг.

Введення 5% глюкози (40 мл/кг) та сольових розчинів- фізрозчин, розчин Рінгера, Трисоль (20 мл/кг).

Швидкість інфузії в перші 30 хв.-1 год.- максимально можлива - 1 мл/кг/хв., в подальшому 10-15 крапель/хв.

Фаза відновлення сектору екстрацелюлярної рідини

Введення 5% глюкози (40 мл/кг), сольових розчинів- фізрозчин, розчин Рінгера, Трисоль (20 мл/кг) та колоїдів (20 мл/кг). Співвідношення плазма:глюкоза:сольові розчини=1:2:1

Загальний об’єм інфузії 60-80 мл/кг

Швидкість інфузії 10-15 крапель/хв.

Фаза відновлення сектору

інтрацелюлярної рідини (стадія раннього видужання)

Введення 5% глюкози, сольових розчинів та колоїдів. Співвідношення плазма:глюкоза:сольові розчини залежить від типу зневоднення:

при ізотонічній дегідратації 1:2:1

при вододефіцитній дегідратації 1:3:1

при соледефіцитній дегідратації 1:1:1Загальний об’єм інфузії 100 мл/кгШвидкість інфузії 10-15 крапель/хв.

Фаза відновлення дефіциту маси тіла, нормалізації електролітного обміну та кислотно-лужної рівноваги

1.Складається нова програма інфузійної терапії на добу з урахуванням дефіциту маси тіла, патологічних втрат рідини та фізіологічних втрат.

2.Корекція мікроелементної недостатності:

 

Дефіцит іону (в ммолях)=(Вміст іону в нормі -

 

Вміст іону у хворого) х М х С

М – маса тіла хворого;

С – коефіцієнт об’єму позаклітинної рідини:

0,5

у новонароджених,

0,3

– у дітей до 1 року,

0,25 – у дітей старше 1 року,

0,2

– у дорослих

Фаза відновлення дефіциту маси тіла, нормалізації електролітного обміну та кислотно-лужної рівноваги

Корекція дефіциту натрію – як правило, не проводиться, оскільки натрій надходить до організму з сольовими розчинами та колоїдами

Корекція калію – 4% або 7,5% розчин КСl внутрішньовенно крапельно в 5% розчині глюкози (готовий розчин для введення не повинен містити більше 1% КСl) з розрахунку:

 

1

ммоль/кг/добу – при вододефіцитній дегідратації

 

2

ммоль/кг/добу – при ізотонічній дегідратації

 

3

ммоль/кг/добу – при соледефіцитній дегідратації

1 мл 7,5% розчину КСl містить 1 ммоль калію

Необхідна умова відновлення вмісту калію – адекватний діурез перед введенням

Фаза відновлення дефіциту маси тіла, нормалізації електролітного обміну та кислотно-лужної рівноваги

Корекція дефіциту кальцію – 10% розчин глюконату кальцію внутрішньовенно в дозі 0,25-0,5 ммоль/кг/добу

1 мл 10% розчину глюконату кальцію містить 0,25 ммоль кальцію

Корекція дефіциту магнію – 25% розчин МgSO4 внутрішньовенно в дозі 0,5-0,75

ммоль/кг/добу

1 мл 25% розчину МgSO4 містить 1 ммоль магнію

Корекція кислотно-лужного стану при токсикоексикозі

1.Адекватна інфузійна терапія призводить до самостійної нормалізації КОС.

2.При необхідності корекцію КОС проводять 4% розчином бікарбонату натрію. Кількість його визначають за формулою Сміта:

Кількість NaHCO3 4% розчину = BE (дефіцит основ)

х1/2 або 1/3 маси тіла

При відсутності даних про дефіцит основ (ВЕ) вводять 4% розчин NaHCO3 з розрахунку 2—4 мл/кг/добу.

Антибактеріальна (етіотропна) терапія при токсикоексикозі

Повинна застосовуватися з урахуванням антибіотикограми (найчастіше збудником є грам- негативна флора)

Напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін 100 мг/кг/добу), “захищені” пеніциліни (амоксиклав, аугментин, уназін, ампісульбін)- 30-50 мг/кг/добу

Цефалоспорини ІІ-ІV генерації (цефуроксім, цефтріаксон, цефепім) 50-100 мг/кг/добу

Аміноглікозіди ІІІ покоління (амікацин, нетілміцин)

Нітрофурани (фуразолідон, ніфуроксазид)

При вірусній етіології – лейкоцитарний інтерферон, віферон 1000 МО/кг/добу ректально в мікроклізмах

Патогенетична терапія при токсикоексикозі

1.Нормалізація мікрофлори кишечника (біфідум-бактерін, лактобактерін, сімбітер, біфі-форм, лінекс, хілак-форте)

2.Ентеросорбенти (ентеросгель, смекта)

3.Відновлення нормального травлення – протеолітичні ферменти (панкреатин, мезим, креон)

4.Вітамінотерапія (аскорбінова кислота, ККБ, вітаміни групи В)