6. Узагальнення даних
При створенні нового просторового об’єкта в процесі моделювання слід визначити його атрибути, тобто пов’язати його з таблицею даних. Об’єкт може створюватись як шляхом укрупнення, так і на основі розбивки більш великого на дрібніші об’єкти.
При об’єднанні (композиції) дрібних об’єктів, що мають табличні дані, у великий потрібно задати правила обчислення атрибутів аналогічних даних для створюваного нового об’єкта. Такі процедури ГІМ називають узагальненням даних вихідних об’єктів. У процесі узагальнення обчислюються дані для створюваного об’єкта залежно від заданого методу відношень атрибутів. Більшість ГІТ містять такі опції узагальнення даних при об’єднанні об’єктів:
• сума – значення атрибутів, що відповідають вихідним об’єктам, додаються, і сума присвоюється новому об’єкту:
At(M) = ∑ At(Ai ), i =1,...k,
де k – кількість вихідних об’єктів;
• середнє – обчислюється середнє значення атрибутів вихідних об’єктів і присвоюється атрибуту нового об’єкта:
At(M) = ∑ At(Ai ) / k, i =1,... k ;
• зважене середнє – різні значення для вихідних об’єктів множаться на різні коефіцієнти (ваги) р. Ваги можна брати з будь-якого числового поля таблиці або обчислювати за значенням характеристики просторового об’єкта (наприклад, використовувати його площу або периметр, які можуть бути відсутніми в таблиці:
At(M) = ∑ pAt(Ai ) / k, i = 1,...k;
• значення – атрибуту нового об’єкта присвоюється зазначене значення Z:
At(M) = Z;
• без змін – атрибуту нового об’єкта присвоюється значення, що відповідає вихідному об’єкту:
At(M) = At(A).
При декомпозиції просторових об’єктів використовують процедури
роз’єднання даних:
– пусто – видаляє значення, яке відповідає змінюваному об’єкту;
– значення– зберігає значення, яке відповідає змінюваному об’єкту;
пропорційно розміру – віднімає із значення (що відповідало змінюваному об’єкту) частку, пропорційну розміру вирізаного фрагмента.
Розглянуті процедури легко реалізуються в системах баз даних, електронних таблицях, пакетах статистичної обробки у вигляді стандартних функцій, тому формалізованого опису не потребують.
7. Ректифікація
При використанні даних ДЗЗ як джерела даних для ГІС часто використовуються аерокосмічні знімки. Коли знімки здійснюються не в надир, то відбувається геометричне спотворення геооб’єктів (рис. 2.11). Наприклад при зніманні прямокутного об’єкта під певним кутом на зображенні він буде виглядати як трапеція. При цифруванні об’єкта для моделювання в ГІС також утвориться трапеція.
|
|
Рис. 2.11. Приклади спотворення реальних розмірів геооб’єктів |
|
Ректифікація даних у ГІС дозволяє виправити це спотворення, і трапеція знову перетвориться на прямокутник, тобто вихідні розміри геооб’єкта будуть відновлені.
Ректифікація пов’язана з проекційними перетвореннями і трансформуванням зображень. Сучасні ГІС включають до 700 проекцій, які дозволяють здійснювати різноманітні перетворення базової цифрової моделі.
Ректифікація може бути спеціальною або проекційним перетворенням.
Спеціальна ректифікація дозволяє здійснювати поряд з проекційними перетвореннями трансформування знімка не тільки на площину, але й у задану картографічну проекцію. Це принципово новий вид геоінформаційного моделювання, який до цього не застосовувався в автоматизованих системах.
Проекційні перетворення виконують відповідно до відомих аналітичних виразів, що описують ці перетворення, і змінюють математичну основу базової цифрової моделі.