3.2 Принципи організації та функціонування системи юридичної освіти в контексті правової реформи в Україні
Будівництво правової держави, реформи політичної і судово-правової системи настійно потребують розвитку юридичної освіти в Україні. Державну політику у сфері вищої освіти, у томи числі й юридичної, визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
За допомогою рис. 3.2 розглянемо на чому ґрунтується державна політика у сфері вищої освіти.
Рис. 3.2 – Принципи державної політики у сфері вищої освіти.
Джерело: складено автором на основі джерела [5].
Юридична освіта - явище доволі багатогранне. В залежності від того, до якого професії юридичної діяльності готуються фахівці, складається відповідна програма їх навчання, де поряд з фундаментальними знаннями передбачається надання студентам, слухачам спеціальних знань з урахуванням специфіки тієї сфери, де їм доведеться працювати. Так, майбутнім прокурорам, суддям необхідно глибоко знати кримінальне, цивільне, трудове, шлюбно-сімейне, адміністративне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право. Для слідчих особливо важливо добре знати кримінальне, кримінально-процесуальне право. Юристам, що працюють у сфері державного будівництва, необхідно володіти знаннями конституційного, адміністративного права. Юрисконсультам та іншим фахівцям, що діють у галузях економіки, потрібні широкі знання цивільного, господарського права, арбітражної практики, нотаріусам - знання цивільного права. Безперечно, цим не обмежується коло знань юристів, рівень кваліфікації яких залежить від постійного пошуку, здатності орієнтуватися у всьому комплексі правових знань, у численних змінах діючого законодавства. Тому так і важлива навчальна дисципліна «Технологія права».
Нині система вищої юридичної освіти є складною і взаємодіє з політичними, економічними, культурними та соціальними системами.
ВИСНОВОК
Отже, підсумовуючи все вище сказане, можна зробити висновок, що технологія права, як сутність юриспруденції та навчальна дисципліна - відіграє чималу роль у формуванні правової свідомості людини. Вона поділяється на галузеві та міжгалузеві, теоретико-історичні, спеціально-прикладні та науки, що вивчають державо і право в порівняльному характері. Кожна з них містить свої дисципліни, які мають певний об’єкт, предмет, мету, методи та функції.
Безумовно як і будь-яка сформована наука загальнотеоретична юриспруденція має свій предмет та об’єкт, яким є держава та право у всій різноманітності. Особливістю цієї науки є те, що вона вивчає не тільки вітчизняні державно-правові явища, а й всесвітні. Наприклад, джерела права усіх країн чи правові системи світу. Місце технології права серед суспільних та юридичних наук пояснюється її широким спектром вивчення різноманітних проблем, що стосуються державно-правових явищ. Вона є першою сходинкою у здобутті професії юриста.
Таким чином, знання, які отримує студент під час вивчення теорії права формують його правову культуру та виховують у ньому коректне ставлення до чинного законодавства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Бігун В. С. “Юридична енциклопедія” в 6 томах як джерело філософсько-правових знань. – 2005.
Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / С. Л. Лисенков. – К. : Юрисконсульт, 2006.
Марчук В. М. Нариси з теорії права : навч. посіб / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. – К. : Істина, 2004.
Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII, ред. від 2014 р. [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1060-12
Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII, ред. від 01.07.2014 р. [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18
Гончаренко В. Г. Юридичні терміни: тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова. – Київ: Либідь, 2004. – 320 с.
Логінова М.О., Кафарський В.О. Основи правознавства. К.: Центр навчальної літератури. 2014. 568 с.