Макроекономіка Радіонова

♦неповну зайнятість ресурсів, за якої домашні господарства при плануванні доходів оцінюють можливу відсутність достатнього попиту на працю;

♦можливість відновлення рівноваги не через зміни цін, а завдяки змінам обсягів попиту;

♦реакцію сукупного попиту та пропозиції на впливи нецінових економіко-психологічних чинників на зразок схильності до споживання, надання переваг ліквідності, очікувань щодо дохідності інвестицій (граничної ефективності капіталу).

Для спрощення формалізації кейнсіанських уявлень про зага-

льну нерівновагу скористаємося такими припущеннями:

• приватна закрита економіка за умови фіксованих цін пред-

ставлена двома агрегованими ринками — товарним і фінансовим;

• відповідність сукупного планованого (очікуваного) доходу, сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Економіка в нерівноважномустані при неповній зайнятості може ілюструватися такою системою рівнянь (2.9)—(2.13):

X Рівняння (2.9) відображає тотожність очікуваного доходу та створеного продукту, а також відображає чинники, під впливом яких формуються доходи домашніх господарств та доходи підприємців. Оскільки за кейнсіанськими уявленнями про неповну зайнятість домашні господарства мають зважати на мінливий попит на працю, то їх очікувані доходи визначаються добутком

LD ×WP . Очікуваний дохід виробників формується як різниця

між виручкою та витратами Y S − LD ×WP .

X Рівняння (2.10) та (2.11) ілюструють зв’язок між споживанням, створеним продуктом, заощадженнями й очікуваним сукупним доходом.

131

X Рівняння (2.12) відображає структуру сукупного попиту та його зв’язок із кількісним співвідношенням заощаджень та інвестицій.

X Рівняння (2.13) є підсумковим і робить систему замкненою.

Підсумкове рівняння моделі Y D −Y S = I − S відображає те, що надлишок попиту одного (товарного) ринку корелює з надлишком попиту, а не пропозиції на іншому (фінансовому) ринку. А узгодження надлишків відбувається без участі цін.

Порушення загальної рівноваги через зміни в сукупному попиті можуть відбуватися за різних обставин. Нехай, наприклад, їх спричинили оптимістичні очікування інвесторів. Економіка після змінсукупного попитуілюстрована системою графіків на рис. 2.2.

Рис. 2.2

X На графіку товарного ринку показано, що за наявного рівня споживання (С), яке є функцією поточного доходу, та за умови рівності між заощадженнями й інвестиціями ( S = I ), сукупні за-

плановані витрати (Y e ) мали б сформуватися на рівні, зображеному пунктирною лінією. Натомість сукупні витрати стали бі-

льшими, і тому виникає надлишок попиту (Y D −Y S ).

X На графіку фінансового ринку ілюстровано результат оптимізму інвесторів — надлишок інвестиційного попиту над пропозицією інвестиційних ресурсів ( I − S ).

X Надлишок попиту на фінансовому ринку узгоджується з надлишковим попитом на товарному ринку.

132

За результатами порівняння двох підходів можна зробити такий висновок:

—неокласична нерівновага — це узгодження ринків через узгодження надлишків попиту і пропозиції, які на них виникають, за незмінних цін у межах переходу від одного стану рівноваги до іншого;

—кейнсіанська нерівновага — це узгодження основних макроекономічних параметрів (випуску та витрат) при неповній зайнятості ресурсів.

Модель Теоретичну конструкцію, запропоновану ви- Барро—Гроссмана датними економістами Р. Барро та Г. Гроссма-

ном1, називають моделлю нерівноваги доходу і зайнятості. У ній пояснюється розбалансування ринку праці у зв’язку з подіями, що відбуваються на товарному ринку.

Автори аналізованої моделі Р. Барро та Г. Гроссман підкреслюють, що їх аналіз ґрунтується на ідеях Д. Патінкіна та Р. Кловера. У чому ж полягає відмінність підходів?

Д. Патінкін пояснив вплив надлишку пропозиції на товарному ринку на надлишок пропозиції на ринку праці з позицій пове-

дінки фірм у період спаду.

Р. Кловер аналізував той самий зв’язок — вплив надлишку товарного ринку на ринок праці, скориставшись кейнсіанською функцією споживання, отже, роблячи акцент на поведінці домаш-

ніх господарств у період спаду.

Але є дві проблеми, які не розв’язувались Д. Патінкіним та Р. Кловером:

•про зворотний вплив надлишку пропозиції на ринку праці на надлишок на товарному ринку;

•про взаємозв’язки ринків не лише у період спаду, а й у період економічного піднесення.

Саме теоретичне вирішення проблеми прямого та зворотного впливу двох незбалансованих ринків та особливість їх взаємодії як у період спаду, так і за піднесення вирізняє модель Барро— Гроссмана та визначає її внесок у теорію загальної нерівноваги.

Припущення моделі

• Економіка представлена двома ринками (праці та товарів) і двома економічними суб’єктами (підприємцями та домогоспо-

1 Пояснення моделі зроблене на основі статті: Barro R., Grossman H. A general disequilibrium model of income and employment // The American Economic Review. Vol. 61. — 1971. — № 1. — P. 82—93 та оцінки цієї моделі у праці: Friedman В. Book review: Money, employment and inflation by R. Barro and H. Grossman // The Journal of Political Economy. — 1977. — Vol. 85. — № 5.

133

дарствами), що максимізують корисність: підприємці — оптимізуючи попит на працю, домогосподарства — оптимізуючи попит на товарному ринку.

•Можливі два стани, в яких перебуває економіка: спаду та економічного піднесення (буму). У кожному з них економічні суб’єкти, прагнучидосягтиоптимізації, поводять себе по-різному.

•Рівень доходу і зайнятості визначається з урахуванням заданого вектора «рівень цін — рівень реальних зарплат» («fix-price method», за Дж. Хіксом).

Загальний зміст моделі відображає система рівнянь (2.14)— (2.17):

Поведінка домашніх господарств та фірм при спаді та піднесенні є різною, тому аналізується окремо.

Нерівновага при спаді

Ситуації спаду відповідає нерівність Y <Y S , що означає неможливість реалізації створеного продукту через брак попиту. Відносний брак попиту асоціюється із завищенням загального рівня цін.

За умови Y <Y S фірми скорочують попит на працю до певного рівня, а поведінка фірм, які прагнуть максимізувати прибуток, при спаді описує рівняння

134

де LD1 — ефективний попит на працю, достатній для створення продукту, на який існує попит.

Економічний зміст рівняння (2.18) полягає у відображенні зв’язку між мінімізацією попиту на працю до ефективного рівня та максимізацією прибутку.

Функція ефективного попиту на працю має вигляд:

де F −1 — запис функції, оберненої до функції Y = F(L) .

Рівняння (2.19) відображає зв’язок між попитом на працю, випуском, граничним продуктом праці та заробітною платою.

Відносне скорочення попиту на працю ( LD < LS ) вимагає змін у поведінці домогосподарств, функція корисності яких за нових умов матиме вигляд:

Аефективний попит на товарномуринкуописуватиме рівняння

де Y D1 — ефективний, тобто скоригований з урахуванням можливої зайнятості, попит на товарному ринку.

Рівняння (2.20) відображає узгодження меншого попиту домогосподарств на товарному ринку ( Y D1 ) з меншим при спаді ефек-

тивним попитом на працю ( LD1 ). Загалом нерівновагу при спаді описує така система рівнянь:

Рівняння (2.21) відображає узгодження надлишкової пропозиції на товарному ринку з надлишковою пропозицією на ринку праці за умови існування незмінної рівноважної заробітної

плати (W * ).

135

Нерівновагу при економічному спаді може ілюструвати система графіків (рис. 2.3).

Рис. 2.3

X Формування нерівноваги при спаді відображене переходом від точки 1 до точки 2. У точці 1 на всіх трьох графіках маємо класичну рівновагу, що передбачає узгодження цін різних ринків та їх «очищення» від надлишків пропозиції. Натомість у точці 2 є узгодження ринків, але без їх «очищення» від надлишкової пропозиції за рахунок цін.

X Графік товарного ринку наданий у координатах Y та W . Функція попиту на товари є зростаючою за W згідно з такою логікою:

W ↑→ ціна вільного часу ↑→ вільний час ↓→ С ↑→ Y D ↑ .

Функція пропозиції товарів є спадною за W , оскільки подорож-

чання ресурсу праці зменшує виробничі можливості.

X На графіку товарного ринку показано формування надли-

шку пропозиції Y D < Y S , який асоціюється із завищенням товарних цін. Якби йшлося про відповідну зміну товарних цін і заро-

136

бітних плат, то функція попиту мала б зсунутися ліворуч до рівня Y D (P1 ) . Натомість формується інша функція попиту —

Y D1 (P1 ) . Вона відображає те, що за будь-якого значення зарплат в інтервалі між W3 та W4 попит на товарному ринку буде мен-

шим від пропозиції саме через зростання товарних цін.

X На графіку ринку праці відображено недобровільне (involuntary), або вимушене, безробіття, яке виникає без змін ре-

альної зарплати. Попит на працю в інтервалі від W3 до W4 не-

еластичний за заробітною платою. Це відображає функція LD1 . Будь-яка заробітна плата у зазначеному інтервалі не здатна очистити ринок праці від надлишку пропозиції. Особливою є точка 3 графіка, яка означає рівновагу з «очищенням» двох ринків, але без повної зайнятості.

X Графік «Продукт і зайнятість» будується з урахуванням припущення про існування вектора «завищені товарні ціни—

рівноважна зарплата» ( P1 > P* , W * ). Тут функція LD1 = F −1 (Y ) ілюструє поведінку фірм, які визначають попит на працю за менших, ніж могли би бути, обсягів виробництва [Y = min(Y D1 , Y S ) ]. Функ-

дарств за менших від потенційно можливих обсягів зайнятості

[ L = min(LD1 , LS ) ]. Перетин функцій LD1 та Y D1 (точка 2) визна-

чає таке співвідношення зайнятості та продукту, за якого існує нерівновага, адже товарні ціни та зарплати не виконують функції очищення ринків. Але при цьому в точці 2 досягається оптимізація корисності фірм і домашніх господарств за надлишку пропозиції на обох ринках. Повернення з точки 2 у точку 1 пе-

редбачає зменшення рівня товарних цін від P1 до P* та рух від

функції Y D1 без рівноважних цін до функції Y D1 з рівноважними цінами, зображеної пунктирною лінією.

Нерівновага при економічному піднесенні

Ситуації піднесення відповідає надлишок попиту Y >Y S , який асоціюється з відносним заниженням рівня цін. За надлишкового попиту фірми максимізують прибуток оптимізацією випуску за умови

137

де Y S1 — ефективна пропозиція продукту, яка враховує існування надлишкового попиту й узгоджується з наявною кількістю праці

Рівняння (2.22) — це виробнича функція за ефективного випу-

ску ( Y S1 ). Передбачається, що домашні господарства можуть пристосовуватися до економічного піднесення з властивим йому надлишковим попитом двома способами:

—або збільшуючи заощадження, що відображається у зростанні грошового запасу mD ;

—абоскорочуючи пропозицію праці йзбільшуючи вільнийчас. Функція корисності домогосподарств з урахуванням присто-

сування до надлишкового попиту набирає вигляду:

де LS1 — ефективна пропозиція праці.

Рівняння (2.24) відображає поведінку домогосподарств, що оптимізують корисність, зменшуючи пропозицію праці до ефек-

тивного рівня ( LS1 ).

Загалом нерівновага при піднесенні може бути подана такою

Рівняння (2.25) відображає узгодження надлишкового попиту товарного ринку і ринку праці за умови незмінної рівноважної

заробітної плати (W * ).

Нерівновагу за економічного спаду може ілюструвати система графіків (рис. 2.4).

138

X Формування нерівноваги за піднесення відображає перехід від точки 1 до точки 2. У точці 1 на всіх графіках маємо рівновагу ринків з очищенням від надлишків попиту. Точка 2 ілюструє

узгодження ринків без їх очищення від надлишкового попиту. X На графіку ринку товарів показано, що за відповідної зміни

товарних цін і зарплат мав би відбутися правобічний зсув функції попиту до Y D (P2 ) . Однак фактично формується ефективна

пропозиція товарів Y S1 , що враховує обмеженість ресурсів. Фун-

кція Y S1 показує, що за будь-якої заробітної плати ефективна пропозиція товарів є меншою від пропозиції при рівноважних цінах.

X На графіку ринку праці відображено, що реакцією домогосподарств на ситуацію товарного ринку є зменшення пропозиції праці (з відповідним збільшенням вільного часу). Тому функція

ефективної пропозиції праці ( LS1 (P2 ) ) за будь-якого значення

заробітної плати розташована ліворуч від функції пропозиції при рівноважних цінах. Так на ринку формується дефіцит праці.

139

X Графік «Продукт і зайнятість» будується на основі припущення про існування вектора «занижені ціни — рівноважна за-

домогосподарств з урахуванням ефективної пропозиції праці та ефективних заощаджень. Це відображає тотожність

U= U LS1 , Y , M + mD1 .

P

Бюджетне обмеження за цих умов набирає вигляду:

Pr +W LS1 = Y + m D1 .

Функція ефективної пропозиції товарів, що максимізує корисність фірм і орієнтована на наявний ресурс праці, має вигляд:

Y S1 = F(L) для ∂∂FL ≥W .

Повернення з точки 2 до точки 1 передбачає збільшення цін від P2 до P* та відповідний рух функції LS1 до лінії, що зображена пунктиром.

Аналіз моделі Барро—Гроссмана дає підстави для таких висновків про її внесок у формування теорії нерівноваги:

•пояснює макроекономічну нерівновагу як явище не лише економічного спаду, а й економічного піднесення;

•виключає спрощене уявлення про нерівновагу як тотальне розбалансування економіки, оскільки пояснює механізм узгодження параметрів випуску та зайнятості при існуванні надлишків на товарному і ресурсному ринках;

•конкретизує кейнсіанське уявлення про можливість узгодження ринків без узгоджених цін і очищення від надлишків, що наближає теорію до реальної практики;

•подає нерівновагу як явище, що не суперечить раціональності ринкових суб’єктів і передбачає максимізацію їх корисності за оптимальних обсягівпопитута пропозиції на ринках товаріві праці.

Основними перевагами своєї моделі Р. Барро та Г. Гроссман вважали:

♦ макроекономічний (а не мікроекономічний) підхід до безробіттяякдо явища, спричиненогобракомпопитунатоварномуринку;

140