- •1. Предметом менеджменту є:
- •71. Економічний аналіз діючого стану організації є складовою функції:
- •72. Під стратегією організації розуміють:
- •73. В процесі управлінського дослідження сильних і слабких сторін організації здійснюється:
- •108. Визначте, яка характеристика відповідає проектній структурі організації:
- •109. Функціональною департаменталізацією у менеджменті називають:
- •110. Організації, у яких повноваження розподілені по нижчих рівнях управління називають:
- •200.Синергізм – це:
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З НАПРЯМУ
«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»
ДИСЦИПЛІНА
«Менеджмент»
Київ
2015
1. Предметом менеджменту є:
А. сукупність суспільних відносин, що складаються між людьми в процесі управління на різних рівнях та різних ланках соціально-економічної системи;
Б. сукупність суспільних відносин, що складаються між людьми з приводу розподілу ресурсів;
В сукупність суспільних відносин, що виникають між людьми стосовно особливостей використання засобів виробництва;
Г. діяльність людини, зв’язана з реалізацією продукції.
2. Сутність та зміст менеджменту розкривають наступні характеристики :
А. це самостійний вид професійної діяльності;
Б. це орган управління або категорія людей, функціями яких є організація та управління організацією;
В. це наука та навчальна дисципліна;
Г. всі відповіді вірні.
3. Під місією організації розуміють:
А. причину створення організації;
Б. чітко виражену причину існування організації;
В. основні завдання організації;
Г. політику організації.
4 Однією з основних функцій менеджмент є:
А. лідерство;
Б. аналіз;
В. моніторинг;
Г. планування.
5. Що з наведеного не є характеристикою основних тенденцій розвитку сучасного менеджменту:
А. усвідомлення значення матеріальної і технологічної бази сучасного виробництва та надання послуг;
Б. посилення уваги до різноманітних форм демократизації управління;
В. участь працівників у розподілі прибутків, здійсненні управлінських функцій;
Г. активізація управління живою і неживою природою технологічними процесами.
6. Функції менеджменту – це:
А. відносно відокремлені напрямки управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати вплив на управлінський об'єкт в цілях досягнення поставленої мети;
Б. спосіб, манера спілкування з людьми;
В. адміністративна одиниця;
Г. особливого роду вміння та адміністративні навички.
7. Мета менеджменту – це:
А. забезпечення прибутковості діяльності організації шляхом раціональної організації виробничого процесу, а також ефективного використання кадрового потенціалу на основі творчої активності кожного робітника;
Б. задоволення потреб споживачів;
В. збільшення обсягів реалізації;
Г. ведення чесної конкурентної боротьби.
8. Як співвідносяться категорії «управління» і «менеджмент»?
А. менеджмент являє собою одну з форм управління, а саме: управління соціально-економічними процесами в умовах ринку;
Б. управління це складова менеджменту;
В. категорії «управління» та «менеджмент» не мають нічого спільного;
Г. управління – це менеджмент виробничими підрозділами підприємства.
9. Менеджер – це керівник або керуючий, який:
А. має спеціальну професійну підготовку, знання та вміння у сфері менеджменту, обіймає постійну посаду в організації;
Б. наділений повноваженнями і несе відповідальність у галузі прийняття рішень з конкретних напрямів діяльності;
В. організує ті чи інші роботи в межах певної кількості підпорядкованих йому співробітників;
Г. всі відповіді вірні.
10. Залежно від рівня управління виділяють менеджерів:
А. верхнього середнього, нижчого середнього і низового рівня;
Б. вищого і середнього рівня;
В. вищого, середнього і низового рівня;
Г. вищого і найнижчого рівня.
11. Керівники низової ланки ( рівня) управління:
А. координують і контролюють роботу молодших начальників;
Б. здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань;
В. займаються перспективним плануванням;
Г. готують інформацію для рішень, що приймаються керівниками вищої ланки.
12. Визначте основні якості та навички керівника вищої ланки:
А. наявність знань та майстерності у виконанні певних робочих завдань;
Б. передача та сприйняття інформації;
В. здатність мислити та обдумувати абстрактні ситуації, планувати діяльність на тривалі періоди, комунікаційні здібності;
Г. технічні, комунікаційні та концептуально-абстрактні здібності.
13. Правила, основні керівні ідеї, норми поведінки, орієнтири діяльності управлінського персоналу, якими вони керуються і в рамках яких реалізуються цілі організації - це:
А. принципи менеджменту;
Б. економічні закони;
В. методи менеджменту;
Г. закони управління.
14. Термін «ситуація» у менеджменті означає:
А. конкретний комплекс обставин, які впливають на організацію у певний період сукупність сприятливих обставин;
Б. комплекс проблем на сьогодні;
В. комплекс сучасних проблем;
Г. обставини, які не дозволяють ефективно здійснювати певний вид діяльності.
15. Який з принципів менеджменту характеризує наступне висловлювання: "Всі види діяльності на підприємстві повинні бути так виявлені і структуровані, щоб сприяти досягненню поставлених задач "?
А. принцип розподілу праці;
Б. принцип діапазону управління;
В. скалярний принцип;
Г. принцип відповідності повноважень і відповідальності.
16. Школа наукового управління отримала свій розвиток у:
А. 1885-1920 рр.;
Б. 1920-1950 рр.;
В. 1930-1950 рр.;
Г. 1950-1988 рр.
17. Засновником школи наукового управління вважається:
А. А. Файоль;
Б. Е. Мейо;
В. Ф. Тейлор;
Г. М. Фоллет.
18. Основні постулати школи наукового управління, які послужили вихідними принципами для розвитку менеджменту - це:
А. раціональна організація праці.
Б. розробка формальної структури організації.
В. визначення заходів зі співробітництва керуючого і робітника;
Г. всі відповіді вірні.
19. Головним елементом системи Ф. Тейлора є:
А. високий рівень відповідальності за доручену справу;
Б. можливості для творчого та ділового зростання;
В. наукова організація праці;
Г. просування по службі.
20. Внесок школи наукового управління у практику менеджменту полягає у :
А. створенні універсальних принципів управління;
Б. перенесенні центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;
В. систематичному використанні засобів стимулювання праці з метою зацікавлення персоналу у підвищенні продуктивності праці;
Г. застосуванні в управлінні математики, статистики, економетрики.
21. Ключові положення адміністративної школи А.Файоля, Г. Емерсона:
А. вивчення трудового процесу працівника;
Б. вивчення управлінського процесу, моделювання організаційних структур;
В. вивчення виробничого та управлінського процесів;
Г. вивчення виробництва в мікро- та макросередовищі.
22. Найвідомішим представником адміністративної (класичної) школи управління є:
А. Ф. Тейлор;
Б. А. Файоль;
В. Е. Мейо;
Г. М. Фоллет.
23. Мета адміністративної (класичної) школи:
А. створення універсальних принципів управління, реалізація яких обов'язково приведе до успіху;
Б. створення чіткого розподілу праці, що веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;
В. створення ієрархія управління, за якою кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;
Г. створення системи узагальнених правил і стандартів, що забезпечують координацію виконання різних завдань;
24. Яке твердження відповідає одному з принципів менеджменту за А.Файолем?
А. пріоритетом є домінування короткострокових цілей над довгостроковими;
Б. необхідно підпорядковувати суспільні інтереси інтересам особистості;
В. де надаються повноваження там виникає відповідальність;
Г. мета діяльності компанії - максимізація прибутку.
25. Ключові положення ситуаційного підходу в менеджменті:
А. методи моделювання процесів управління;
Б. використання прийомів психології та соціології в управлінні;
В. моделювання організаційних структур;
Г. вивчення конкретних ситуацій функціонування об’єкта в мікро- та макросередовищі.
26. Засновником школи людських стосунків вважається:
А. А.Файоль;
Б. Г. Гант;
В. Е. Мейо;
Г. Ф. Тейлор.
27. Важливим внеском школи людських стосунків у практику управління було:
А. перенесення центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;
Б. створення універсальних принципів управління;
В. систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлен-ня працівників у збільшенні продуктивності і обсягів виробництва;
Г. застосування в управлінні математики, статистики, економетрики.
28. Наука управління або кількісний підхід у менеджменті отримав розвиток у такі роки:
А. 1885-1920 рр.;
Б. 1920-1950 рр.;
В. 1930-1950 рр.;
Г. 1950-1988 рр.
29. Характерна особливість науки управління (кількісного підходу):
А. використання спеціальних моделей, методів кількісного аналізу;
Б. створення універсальних принципів управління;
В. перенесення центру уваги в управлінні на стосунки між людьми ;
Г. підпорядкування суспільних інтересів особистим.
30. Операційний менеджмент є пріоритетною сферою:
А. школи наукового управління;
Б. школи науки управління;
В. школи кількісних методів;
Г. адміністративної школи.
31. Визначте, що з наведеного нижче відповідає внеску неокласичної школи у розвиток менеджменту:
А. врахування керівниками неекономічних факторів впливу на поведінку працівників;
Б. відбір працівників, які володіють здібностями для виконання конкретних завдань;
В. розробка стандартних методів виконання робочих завдань;
Г. нормування праці та створення системи винагород.
32. До третього етапу розвитку менеджменту відноситься:
А. адміністративна школа;
Б. школа кількісних методів;
В. школа наукового управління;
Г. школа людських стосунків.
33. Удосконалення системи управління - це пріоритетна сфера:
А. школи наукового управління;
Б. класичної школи;
В. школи кількісних методів;
Г. школи соціально-психологічних методів та поведінських наук.
34. Управління – це:
А. процес встановлення завдань для організації, визначення найкращого шляху їх використання;
Б. послідовність дій менеджера;
В. конкретний кінцевий стан або очікуваний результат організації;
Г. цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стану або поведінку в зв’язку із зміною обставин.
35. Ухвалення управлінського рішення – це:
А. вибір лінії поведінки, здійснений керівною особою;
Б. вибір однієї з кількох можливих альтернатив;
В.процес обміну інформацією для вирішення певної проблеми;
Г. нарада з виробничих питань.
36. Найчастіше непрограмовані рішення доводиться приймати керівникам:
А. вищого рівня управління;
Б. середнього рівня управління;
В. низової ланки управління;
Г. всі відповіді неправильні.
37. На чому ґрунтується створення рівнів управління в організації?
А. на вертикальному та горизонтальному поділі управлінської праці;
Б. на горизонтальному поділі управлінської праці;
В. на вертикальному поділі управлінської праці;
Г. на необхідності контролювати діяльність персоналу.
38. Система управління – це:
А. систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети;
Б. сукупність взаємодіючих елементів;
В. цілісне утворення, що має властивості, відмінні від властивостей складових елементів;
Г. сукупність елементів організації.
39. Вид управлінського рішення, яке лише приблизно позначає схему дій підлеглих і дає їм широкий простір для вибору методів їх втілення – це:
А. контурне рішення;
Б. структуроване рішення;
В. алгоритмічне рішення;
Г. організаційне рішення.
40. Модель прийняття рішення, яка застосовується для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб – це:
А. моделі теорії черг;
Б. моделі управління запасами;
В. модель лінійного програмування;
Г. імітаційне моделювання.
41. Графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути здійснені для вирішення існуючої проблем передбачає:
А. дерево рішень;
Б. платіжна матриця;
В. графік беззбитковості;
Г. модель лінійного програмування.
42. Суб`єктами управлінського рішення є:
А. керівники вищої ланки управління;
Б. керівники середньої ланки управління;
В. керівники нижчої ланки управління;
Г. всі відповіді вірні.
43. Визначте, яка з наведених характеристик відповідає директивному стилю прийняття рішень:
А. необхідність великого обсягу інформації для прийняття рішень, обережне прийняття рішень, здатність адаптуватися до неординарних ситуацій та вдало їх долати;
Б. здатність співпрацювати з іншими людьми, не конфліктність, потреба схвалення власних дій;
В. орієнтованість на тривалі програми, схильність до творчого розв’язання проблем;
Г. раціональний тип мислення, швидке прийняття рішень, несприйняття невизначеності.
44. Незапрограмовані рішення пов'язані з:
А. з унікальними ситуаціями;
Б. із стандартними ситуаціями;
В. використанням математичних моделей;
Г. використанням методу екстраполяції.
45. Визначення переваг та недоліків кожного з варіантів рішення - це:
А. визначення альтернатив;
Б. визначення критеріїв;
В. оцінка альтернатив;
Г. оцінка критеріїв.
46. Метод, що використовується для обґрунтування управлінських рішень в умовах невизначеності, коли необхідно розрахувати можливі дії інших сторін – це:
А. метод платіжної матриці;
Б. метод «дерева рішень»;
В. метод теорії статистичних рішень;
Г. метод теорії ігор.
47. Методи обґрунтування управлінських рішень, що використовуються в умовах, коли фактори, які визначають прийняття рішення не можна кількісно охарактеризувати – це:
А. метод платіжної матриці;
Б. метод «дерева рішень»;
В. якісні методи;
Г. кількісні методи.
48. Економічна модель – це:
А. ідеальний образ об’єкта дослідження;
Б. реальний об’єкт у мініатюрі;
В. зменшене відображення об’єкта;
Г. спрощене формалізоване (графічно, аналітично) відображення об’єкта, що висвітлює найбільш істотні його характеристики.
49. Кількісні методи можна використовувати, якщо:
А. інформації недостатньо для вивчення тенденції або немає систематичної достовірності залежності між змінними;
Б. є переконаність, що у майбутньому очікується така ж тенденція, що була у минулому;
В. результати одного рішення впливають на наступні рішення;
Г. керівник встановлює, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей.
50. За допомогою управлінських рішень здійснюється:
А. визначення цілей діяльності;
Б. закріплення людей за посадами і робочими місцями;
В. розподіл ресурсів;
Г. усі відповіді вірні.
51. За часом дії управлінські рішення поділяються на:
А. стратегічні, тактичні, оперативні;
Б. планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;
В. директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні;
Г. оптимальні, раціональні.
52. За напрямом впливу управлінські рішення поділяються на:
А. стратегічні, тактичні, оперативні;
Б. внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування;
В. планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;
Г. директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні.
53. Метод групового ухвалення рішень, який застосовується у випадку, коли члени групи фізично не можуть бути присутніми в одному місці – це:
А. колективне обговорення проблеми;
Б. номінальний груповий спосіб;
В. метод Дельфі;
Г. спілкування у неформальній групі.
54. Планування – це:
А. цілеспрямована діяльність з метою визначення цілей і завдань функціонування організації та забезпечення їх досягнення;
Б. використання адміністративних важелів на основі тактики, політики, процедури та правил;
В. загальне керівництво для дій та прийняття рішень;
Г. методи досягнення мети організації.
55. Стратегічне планування здійснюється на такому рівні управління:
А. на вищому;
Б. на низовому;
В. на середньому;
Г. на всіх рівнях управління.
56. Функція планування полягає у:
А. прийнятті рішень, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити члени організації, щоб досягнути цих цілей;
Б. встановленні цілей організації;
В. визначенні шляхів і засобів виконання завдань;
Г. визначенні способів досягнення цілей організації.
57. Тактика організації – це:
А. короткострокові плани, які конкретизують стратегію;
Б. завдання, які треба виконувати;
В. види робіт по досягненню цілей;
Г. заходи, які необхідно виконувати.
58. Процес формулювання місії та цілей організації – це:
А. оперативна діяльність підприємства;
Б. стратегічне планування діяльності підприємства;
В. оперативне планування діяльності підприємства;
Г. поточне планування діяльності підприємства.
59. Функція управління, за рахунок якої забезпечується визначення цілей діяльності підприємства та необхідних для їх досягнення ресурсів, – це:
А. функція організація;
Б. функція кооперація;
В. функція мотивація;
Г. функція планування.
60. Довгострокові та перспективні плани розробляються строком на:
А. півріччя, квартал, місяць, тиждень;
Б. один рік;
В. три п’ять років;
Г. п’ять і більше років;
61. Середньострокові плани розробляються на:
А. півріччя, квартал, місяць, тиждень;
Б. один рік;
В. два- три роки;
Г. п’ять і більше років;
62. Короткострокові плани розробляються строком на:
А. один рік;
Б. два - три роки;
В. чотири роки;
Г. п’ять років.
63. Організаційне планування здійснюється:
А. на всіх рівнях управління;
Б. тільки на вищому рівні управління;
В. на вищому та середньому рівні управління;
Г. тільки на середньому рівні управління.
64. Метод розподілу ресурсів, що має кількісну характеристику – це:
А. місія організації;
Б. рента;
В. відсоток;
Г. бюджет.
65. Визначте, яке з тверджень наведених нижче, відповідає стратегічній альтернативі обмеженого зростання:
А. здійснюється шляхом встановлення цілей від досягнутого рівня, скоригованих із урахуванням темпів інфляції, рівня насиченості ринку, платоспроможного попиту;
Б. здійснюється шляхом встановлення цілей на рівні, меншому за попередні періоди;
В. здійснюється щорічне суттєвого підвищення рівня цілей над рівнем показників минулого року;
Г. здійснюється шляхом комбінації стратегій зростання і скорочення.
66. За допомогою аналізу зовнішнього середовища організації її керівники повинні:
А. вивчати та оцінювати зміни, які можуть сприяти або перешкоджати досягненню цілей організації;
Б. вивчати стратегію і тактику своїх конкурентів;
В. оцінювати зміни, які перешкоджають досягненню цілей організації;
Г. вивчати зміни, які відбуваються.
67. Які технології застосовують організації невиробничої сфери:
А. індивідуально-мережеві;
Б. посередницькі;
В. інтенсивні;
Г. безперервні.
68. Діяльність органів державного управління належать до:
А. чинників зовнішнього середовища прямого впливу;
Б. чинників зовнішнього середовища опосередкованого впливу;
В. факторів внутрішньої сфери організації;
Г. факторів політичного середовища.
69. Визначте, які з наведених нижче чинників належать до внутрішнього середовища організації:
А. трудові ресурси;
Б. споживачі;
В. структура організації;
Г. глобальні технології.
70. Оберіть правильне визначення поняття “організаційна культура”:
А. це система загальних для членів організації внутрішніх цінностей, які значною мірою визначають їх спосіб дій;
Б. це правила етичної поведінки керівників стосовно підлеглих, а всіх членів організації стосовно її клієнтів;
В. це погляди та уявлення членів організації про процеси, які відбуваються у її внутрішньому та зовнішньому середовищі;
Г. це інструкції, штатний розклад та посадові обов’язки, якими визначається поведінка працівника організації в робочий час.