Економічна Історія України том 1

«черняхівцями» переліжної системи землеробства127. Така система могла переважати лише на початкових стадіях розвитку цієї культури (до готських походів включно), в умовах загальної нестабільності і до знайомства з римською агротехнікою. До того ж у таких густонаселених регіонах, як Верхнє Подністров’я, навіть у ці часи панування перелогу видається неможливим.

Не варто також забувати, що для переліжної системи характерною є монокультура зернових, а для трипілля – вирощування одночасно озимих та ярих культур, наприклад – проса та жита, перше з яких, як відомо, є винятково ярою, а друге – озимою культурою.

Вирощування зернових і фуражних бобових культур. Загальна кількість знахідок залишків бобових культур на черняхівських поселеннях є відносно невеликою, одначе їх асортимент був доволі широким. Найбільш поширеною бобовою культурою був горох, крім нього вирощувались також чина та сочевиця, а також віка ервілія – фуражна культура. Звертає на себе увагу абсолютне переважання решток зернобобових культур над фуражними. Загальна кількість знахідок є замалою, аби спробувати визначити форму вирощування бобових – чи у польових, чи у городніх сівозмінах. Зважаючи на загальний рівень розвитку сільського господарства «черняхівців», друге є більш вірогідним.

Вирощування технічних культур. На багатьох поселеннях черняхівської культури, причому майже в усіх регіонах, зафіксовані залишки насіння льону чи конопель (разом вони не зустрічалися). Доволі очевидним є їх використання передусім як прядивних, а не олійних культур.

Що ж стосується інших галузей рослинництва «черняхівців», таких як садівництво чи виноградарство, то в нашому розпорядженні немає даних про їх поширення на території черняхівської культури, а поодинокі рештки плодових рослин, що знайдені на поселеннях, очевидно, належали не культурним, а дикорослим рослинам.

Підсумовуючи короткий огляд рослинництва черняхівської культури, слід підкреслити, що навіть за тих не дуже численних даних, які є сьогодні у розпорядженні дослідників, можна прослідкувати поступову еволюцію цієї галузі від доволі примітивного господарства зарубинецьких племен (і, судячи з усього, не менш примітивного господарства готських племен) до більш прогресивних форм, що було спричинено засвоєнням римських сільськогосподарських знарядь та, цілком вірогідно, технологій землеробства. Можна припустити, що якби цей процес не було перервано гунською навалою, то дедалі більшу роль відігравало б вирощування хлібних злаків – жита та, можливо, м’якої пшениці, і саме продовольчий напрямок став би домінуючим у зерновому господарстві «черняхівців».

Утім, якщо судити з відсоткового співвідношення зернових культур, фуражний напрямок відігравав надзвичайно важливу роль у господарстві «черняхівців», а в окремих районах міг бути й домінуючим. У свою чергу, це засвідчує надзвичайно велику роль тваринницької складової у сільському господарстві племен черняхівської культури.

Тваринництво. Тваринництво у структурі господарства черняхівської культури посідало одне з чільних місць. Не варто забувати, що саме з цією галуззю, а не з землеробством, пов’язані згадки про експорт сільськогосподарської продукції (щоправда, ці дані стосуються лише придунайських готів).

142 Частина друга. ДАВНЯ ІСТОРІЯ

Вважається, що тваринництво черняхівської культури мало складну регіональну структуру. Найбільш розвинутою була ця галузь у Надчорномор’ї та, меншою мірою, в окремих районах Лісостепу.

За даними В.Цалкіна, загальне співвідношення видів свійських тварин, що їх розводили «черняхівці», було таким: на першому місці – велика рогата худоба (35–40%), на другому – дрібна рогата худоба (25–30%), на третьому – свині (15– 20%), на четвертому – коні (10%)128. Одначе у різних регіонах це співвідношення мало відмінності, іноді доволі суттєві. Так, на поселеннях Надчорномор’я відносно більше розводили великої рогатої худоби й, особливо, коней (майже вдвічі більше, аніж у Лісостепу)129. У Верхньому Подністров’ї дуже велику роль відігравало свинарство*. Очевидно, такі відмінності були пов’язані і з природними умовами конкретних регіонів**, і з традиціями «дочерняхівського» населення: пізньозарубинецького у Лісостепу та «пізньоскіфського» у степовій зоні.

Говорячи про форми розведення худоби, слід згадати про доволі численні знахідки приміщень для її утримання. Майже на всіх поселеннях Надчорномор’я були знайдені кам’яні огорожі від дворів-загонів, а у кам’яних будинках – загородкигодівниці вздовж стін130. На поселеннях Лісостепу відкриті «довгі доми», в яких під одним дахом знаходились і житлові приміщення, і стайні131. Вважається, що перша традиція походить від античного населення, а друга – привнесена германцямипереселенцями. Одначе в обох випадках можна говорити про практику стійлового чи стійлово-вигінного розведення худоби, а також про наявність доброї кормової бази, що дозволяла утримувати тварин у зимові місяці.

Як окрема галузь тваринництва розвивалося й птахівництво132.

Вартощеразпідкреслити, щопитомавагатваринництваугосподарстві черняхівських племен була високою. Більше того, принаймні у частині регіонів воно було основною галуззю господарства, спроможною давати надлишкову продукцію – чи то у вигляді живої худоби, чи то скотарської продукції (головно шкір). Зважаючи на асортимент продукції, що її постачали до Римської імперії готи Подунав’я, є дуже вірогідним, що всю цю продукцію давало саме скотарство у вузькому значенні терміна, тобто розведення великої рогатої худоби, тоді як вівчарство чи конярство давали продукцію лише на внутрішній ринок.

Промисли. Мисливство та рибальство у господарстві племен черняхівської культури відігравали суто допоміжну роль. Особливо це стосується мисливства: в остеологічних матеріалах з черняхівських поселень рештки диких тварин становлять незначний відсоток***. Настільки низький показник протягом усього періоду давньої історії зафіксовано лише у господарстві греків та еллінізованих скіфів.

*Рештки свиней становлять 33,5% остеологічних залишків, тоді як, приміром, вівці та кози – 13,3%, а коні – лише 6%. Див.: Баран В.Д. Черняхівська культура. – С.126.

**Наявність великих площ дубових лісів у лісостеповій зоні створювала добру кормову базу для свинарства, а наявність великих відкритих трав’янистих просторів у степовій зоні спричинила більшу рухливість тваринництва, що сприяло і одночасно робило необхідним розвиток конярства.

***У цілому по Правобережжю – до 3,5% (див.: Бєлан Н.Г. До історії мисливства і тваринництва у племен Правобережної України в I тис. н. е. // Археологія – 1977. – Т.24. – С.29-37), проте на окремих поселеннях Верхнього Подністров’я ця цифра могла сягати і 9–16%. Див.: Баран В.Д. Черняхівська культура. – С.126.

Мешканці прибережних поселень займалися риболовлею. На низці таких поселень було знайдено рештки рибальських снастей, рідше – гачків133. Що ж стосується ролі рибальства у господарстві «черняхівців», то, очевидно, у різних регіонах вона мала різнитися, проте через брак даних точно встановити цю різницю наразі неможливо. Можна лише припускати, що у Лісостепу значення цього промислу було меншим, аніж у Надчорномор’ї. Так, на поселеннях Подністров’я залишки риб’ячої луски було знайдено лише на одному поселенні134. А, наприклад, на нижньодніпровському поселенні Осокорів було знайдено велику кількість кісток цінних промислових риб, особливо сомів (вага яких за життя сягала 200 кг)135. Очевидно, тут зберігалися традиції античного риболовства.

Ремесла та хатнє виробництво. Як уже говорилося вище, рівень розвитку виробництв, що займалися переробкою мінеральної та сільськогосподарської сировини, у племен черняхівської культури був найвищим серед «варварських» племен, як скіфо-грецької, так і сармато-римської доби. Ціла низка цих виробництв досягла рівня професійних ремесел: металообробка, гончарне ремесло, обробка кістки та каменю. З найпоширеніших виробництв, очевидно, лише прядіння та ткацтво залишалися на хатньому рівні.

Ковальське ремесло поєднувало традиції східноєвропейського ковальства136 та, вірогідно, римського137. У черняхівську добу продовжує функціонувати Уманський металургійний центр, що виник ще в пізньозарубинецькі часи138. При цьому його продукція, на думку дослідників, спрямовувалася в основному не на зовнішній, як у попередні часи, а на внутрішній ринок139. Технологічний рівень ковальства черняхівського часу був доволі високим, що дозволяло місцевим майстрам виготовляти широкий асортимент продукції, користуючись різними способами обробки сировини, залежно від потреб у кожному конкретному випадку140.

З кольорових металів у цей час виготовляли майже винятково прикраси141. У технологіях бронзоливарного ремесла «черняхівців» поєднувались прибалтійські та надчорноморські традиції142.

Варто зазначити, що попри високий, як на свій час, рівень технологічної оснащеності, металообробка черняхівської культури в цілому поступалася античній за рівнем спеціалізації. Не всюди відбувалося відділення ковальського ремесла від бронзоливарного143. Продукція ковалів спрямовувалася лише на локальний ринок, у межах однієї громади144. У цьому відношенні металообробні ремесла черняхівської культури суттєво поступалися керамічному.

Черняхівська кераміка відрізнялася дуже високим рівнем стандартизації і високою якістю. Дослідники прослідковують впливи античної, головно римської, традиції на технологічний рівень черняхівського керамічного виробництва, а деякі з них прямо вказують на дунайські провінції Римської імперії як на джерело запозичень форм і технологій, а то й як територію, звідки носії тих технологій прибули у Готію145. Усі науковці, що вивчали черняхівську кераміку, одностайні у твердженні, що за якістю вона не має аналогів на території України в давню добу.

Серед виробництв, що переробляли органічну сировину, найвищого рівня досягла обробка кістки. У Середньому Подніпров’ї було відкрито цілу компактну групу поселень (Велика Снітинка 2, 3 та Мала Офірна), де виготовлялися вироби з рогу, які постачалися широкому колу споживачів. Там само, очевидно, виготовля-

144 Частина друга. ДАВНЯ ІСТОРІЯ

лися і знаряддя виробництва. Це дещо нагадує структуру виробництва на майстерні Кам’янського городища, що згадувалась у попередньому розділі.

Поряд з такими спеціалізованими кісткорізними виробництвами існували і звичайні хатні. Різниця була в асортименті виробів: ті, які потребували високої майстерності, передусім рогові гребені146, виготовлялись у спеціалізованих майстернях, які постачали свою продукцію широкому колу споживачів, а прості у виготовленні речі робилися в хатніх умовах.

Останнє в повній мірі стосується і обробки каменю: лише частина виробів з цієї сировини виготовлялася професіоналами. Можна впевнено говорити про те, що виготовлення жорен для ротаційних млинів римського типу здійснювалось професіоналами-ремісниками з виробничого центру, розташованого поблизу сучасних сіл Лугова та Жорнище Вінницької області147. Цілком вірогідно, що цими професійними майстрами були вихідці (чи полонені) з римських провінцій148.

Не всі виробництва у племен черняхівської культури досягли рівня професійних ремесел. Такі з них, як прядіння, ткацтво чи обробка дерева залишалися на рівні хатніх виробництв.

На завершення слід наголосити, що висока якість продукції професійних ремісників сприяла формуванню внутрішнього ринку, прикладом чого є ринок гончарного посуду. Адже відомо, що з появою майстрів-керамістів, що виготовляли великі партії якісного посуду, починає занепадати, а в деяких районах майже зникає хатнє виробництво ліпної кераміки149.

Торгівля. Рівень розвитку внутрішньої торгівлі у племен черняхівської культури був найвищим серед усіх «варварських» племен, що проживали на території України аж до часів Київської Русі. Адже в них ціла низка ремісничих виробництв створювала стандартизовану продукцію, коло споживачів якої було куди ширшим, аніж одна невелика громада. Дослідники припускають існування на території цієї культури кількох торговельних (і одночасно ремісничих) центрів, які розташовувались на перехресті суходільних і водних шляхів, подібних до того, що було відкрито поблизу сучасного села Градизьк150.

Дуже інтенсивно розвивалася і зовнішня торгівля. Першим у ряді торговельних контрагентів «черняхівців» був античний світ. Археологічні джерела свідчать про масштабний імпорт античних товарів: вина в амфорах, керамічного та, меншою мірою, скляного посуду, скляних прикрас тощо. Писемні джерела додають до цього переліку ще одяг та зброю.

Очевидно, що великі обсяги імпорту мали компенсуватися відповідними обсягами експортних товарів. Писемні джерела називають серед останніх рабів, худобу та шкіри151. Низка дослідників називають серед експортних товарів і зерно. Теоретично подібний експорт був можливим, зважаючи на поширення у «черняхівців» жита. На практиці ж він виглядає малоймовірним, бо практично всюди жито було не основною зерновою культурою, і навряд чи в якомусь із освоєних «черняхівцями» регіонів вироблялися обсяги зерна, достатні не тільки для власних потреб, а й для експорту.

Набагато вірогіднішим, аніж хліботоргівля, видається перепродаж товарів, одержаних від «варварських» сусідів, передусім – бурштину.

Що ж стосується торгівлі з «варварським» світом, то вона також була доволі інтенсивною. Цілком вірогідно, що головним предметом імпорту з північного за-

ходу була сировина – руди чорних і кольорових металів і напівфабрикати, а також бурштин і вироби з нього. І якщо рудна сировина споживалася самими «черняхівцями», то бурштин частково перепродувався до римських провінцій152.

Експорт з території черняхівської культури у «варварському» напрямку також включав як власну продукцію (керамічні та кістяні вироби), так і товари античного виробництва (вино, скляні вироби тощо), що перепродувались.

Окремим складним питанням є характер торгівлі, особливо внутрішньої: чи мова може йти лише про обмінні операції, чи можна говорити про початок монетної торгівлі. Останнє припущення спричинене наявністю на всій території черняхівської культури величезної кількості римських монет153. І хоча на сьогодні це питання ще залишається предметом дискусій154, початок процесу зародження грошових відносин на території Готії є цілком вірогідним.

Посилання до розділу 5

1.Крапивина В.В. Ольвия. Материальная культура I–IV вв. н.э. – К., 1993. – С.141.

2.Див.: Гаврилюк Н.А., Крапивина В.В. Нижнеднепровские городища (к проблеме возникновения и развития) // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Периоды дестабилизаций, катастроф. – Керчь, 2005. – С.66-73.

3.Крапивина В.В. Вказ. праця. – С.153.

4.Карышковский П.О., Клейман И.Б. Древний город Тира. – К., 1985. – С.98; Сон Н.А. Тира римского времени. – К., 1993. – С.31.

5.Див.: Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Бураков А.В., Отрешко В.М. Сельская округа Ольвии. –

К., 1989.

6.Див.: Масленников А.А. Эллинская хора на краю Ойкумены. – М., 1998.

7.Pashkevich G.A. Archaeobotanical studies on the northern coast of the Black Sea // Eurasia Antiqua. – 2001. – Band 7. – Р.533-534.

8.Крапивина В.В. Виноградарство, виноделие и виноторговля в Ольвии // Карпатика. – 2004. –

Вып.31. – С.193-201.

9.Див.: Кадеев В.И. Очерки истории и экономики Херсонеса Таврического в I–IV вв. н.э. – Харьков, 1970.

10.Pashkevich G.A. Op. cit. – P.542. Table 1.

11.Див.: Pashkevich G.A. Op. cit.; Пашкевич Г.А. Состав культурных и сорных растений из шурфа №10 на укреплении Куру Баш // Гаврилов А.В. Округа античной Феодосии. – Симферополь, 2004. – С.219; Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. – С.199 та ін.

12.Журавлев О.П. Животноводство, охота и ландшафтные особенности античного Ольвийского государства (по костным остаткам) // Морфологические особенности позвоночных животных Украины. – К., 1983. – С.38-45.

13.Див.: Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. – С.201. Табл. 4.

14.Див.: Цалкин В.И. Домашние и дикие животные Северного Причерноморья в эпоху раннего железа // МИА. – 1960. – №53. – С.104; Кругликова И.Т. Сельское хозяйство Боспора. – М., 1975. – С.200.

15.Каспаров А.К. Скотоводческое хозяйство поселения Волна 1 // Таманская старина. – СПб., 2002. – Вып.3. – С.153-162.

16.Журавлев О.П., Маркова Е.П., Сычева Л.В. К истории животноводства ольвийской сельской округи // Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Отрешко В.М. Античные поселения Нижнего Побужья. Археологическая карта. – К., 1990. – С.112-116. Табл.6.

17.Журавлев О.П. Животноводство, охота и ландшафтные особенности античного Ольвийского государства… – С.43. Табл.2.

18.Кадеев В.И. Очерки истории и экономики Херсонеса Таврического в I– IV вв. н.э… – С.6-8.

19.Гайдукевич В. Ф. Боспорское царство. – М.; Л., 1949. – С.352.

20.Марти В.Ю. Рыбозасолочные ванны Тиритаки // МИА. – 1941. – №4. – С.93-95; Марти В.Ю.

146 Частина друга. ДАВНЯ ІСТОРІЯ

Новые данные о рыбном промысле в Боспоре Киммерийском по раскопкам Тиритаки и Мирмекия

// Сов. Археология. – 1941. – №7. – С.94-106.

21.Гайдукевич В.Ф. Боспорское царство… – С.352.

22.Пидопличко И.Г. Домашние и дикие животные Ольвии по находкам костей из раскопок 1935 и 1940 гг. // Ольвия. – К., 1940. – С.205. Табл.3; Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. – С.200-201; Сон Н.А. Тира римского времени… – С.68.

23.Гайдукевич В.Ф. Боспорское царство… – С.360.

24.Там само.

25.Ветшейн Р.І. Керамічні випалювальні печі Ольвії перших століть н.е. // Археологічні пам’ятки УРСР. – 1958. – С.61-76; Кадеев В.И. Очерки истории и экономики Херсонеса Таврического в I–IV вв. н.э… – С.77-82; Сон Н.А. Тира римского времени… – С.71.

26.Крыжицкий С.Д. Архитектура античных государств Северного Причерноморья. – К., 1993. –

С.211.

27.Гайдукевич В.Ф. Боспорское царство… – С.354.

28.Див.: Винокуров. Н.И. Виноделие античного Боспора. – М., 1999.

29.Крыжицкий С.Д. Вказ. праця. – С.211; Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье / С.Д.Крыжицкий, А.С.Русяева, В.В.Крапивина и др. – К., 1999. – С.273.

30.Марченко И.Д. Материалы по металлообработке и металлургии Пантикапея // МИА. –1957. – №56. – С.162, 163; Козуб И. Металлообработка // Археология УССР. – К., 1986. – Т.2. –

С.446.

31.Штительман Ф.М. Раскопки мастерской по обработке металла в Ольвии // Краткие сообщения Института археологии АН УССР. – 1955. – Вып.4. – С.62-63.

32.Лейпунская Н.А. Предместье первых веков нашей эры в Нижнем городе Ольвии // Античные древности Северного Причерноморья. – К., 1998. – С.75-76.

33.Штительман Ф.М. Вказ. праця. – С.63.

34.Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. – С.202.

35.Див.: ШеловД.Б. Ремесленноепроизводство// АнтичныегосударстваСеверногоПричерноморья. –

М., 1984. – С.164.

36.Там само. – С.164-166.

37.Белов Г.Д. Стеклоделательная мастерская в Херсонесе // Краткие сообщения Ин-та археоло-

гии. – 1969. – Вып.116. – С.80-84.

38.Козуб Ю.И. Стеклоделие // Археология УССР… – С.451; Крыжицкий С.Д. и др. Ольвия… –

С.285-286.

39.Сорокина Н.П. Стеклоделие античного мира первых веков н.э. (основные проблемы). Автореф. дис. … д-ра ист. наук. – М., 1988.

40.Про зовнішню торгівлю античних держав Надчорномор’я див.: Кадеев В.И., Сорочан С.Б. Экономические связи античных городов Северного Причерноморья в I в до н.э. – V в н.э. (на материалах Херсонеса); Гайдукевич В.Ф. Боспорское царство… – С.366-373; Крыжицкий С.Д. и др. Ольвия… – С.289-295, 336-337; Сон Н.А. Тира римского времени… – С.74-79 та ін.

41.Шелов Д.Б. Танаис и Нижний Дон в первые века н.э. – М., 1972.

42.Симоненко О.В. Сармати… – С.159-164.

43.Див.: Гаврилюк Н.А. История экономики Степной Скифии VI–III вв. до н.э. – Харьков, 1999.

44.Вязьмитина М.И. Сарматское время… – С.191.

45.Strabo, VII, 3, 17.

46.Плетнева С.А. Половцы. – М., 1990. – С.118.

47.Вязьмитина М.И. Сарматское время… – С.196; Мошкова М. Г. Савроматы и сарматы… –

С.207.

48.Симоненко А.В. Сарматские всадники Северного Причерноморья. – СПб., 2009. – С.6.

49.Strabo., VII, VI, 8.

50.Симоненко О.В. Сармати… – С.167.

51.Ковпаненко Г.Т. Сарматское погребение I в. н.э. на Южном Буге. – К., 1986.

52.Strabo, XI, II, 3.

53.Симоненко О.В. Сармати… – С.168.

54.Strabo, XI, V, 8.

55.Гаврилюк Н.А., Крапивина В.В. Нижнеднепровские городища (к проблеме возникновения и

развития) // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Периоды дестабилизаций, катастроф. – Керчь, 2005. – С.66-73.

56.Дашевская О.Д. Поздние скифы (III до н.э. – III н.э.) // Степи европейской части СССР в скифо-сарматское время. – М., 1989. – С.125; Зубар В.М. «Мала Скіфія» в Криму // Давня історія України. – Т.2. Скіфо-антична доба. – К., 1998. – С.180-192; Высотская Т.Н. Скифские городища. – Симферополь, 1989 та ін.

57.Щеглов А.Н. Позднескифское царство в Крыму: к типологии эллинизма // Древний Восток и античная цивилизация. – Л., 1988. – С.29-40.

58.Див.: Высотская Т.Н. Усть-Альминское городище и некрополь. – К., 1994.

59.Храпунов Н.И. Этническая история Крыма в раннем железном веке. – Симферополь; Керчь, 2004. – С.116.

60.Высотская Т.Н. Поздние скифы в Юго-Западном Крыму. – К., 1972. – С.66.

61.Дашевская О.Д. Поздние скифы в Крыму // САИ. – 1991. – Вып.Д1-7. – С.13.

62.Там само.

63.Высотская Т.Н. Скифские городища… – С.48.

64.Дашевская О.Д. Поздние скифы в Крыму… – С.13.

65.Высотская Т.Н. Скифские городища… – С.49.

66.Дашевская О.Д. Поздние скифы в Крыму… – С.13; Высотская Т.Н. Поздние скифы в ЮгоЗападном Крыму… – С.173. Винятком був Неаполь Скіфський, де провідною галуззю було конярство. Див.: Цалкин В.И. Домашние и дикие животные из скифского Неаполя (по материалам раскопок Тавро-Скифской экспедиции) // Сов. археология. – Вып.XX. – 1954. – С.253-287.

67.Див.: Гаврилюк Н.А. История экономики Степной Скифии VI–III вв. до н. э. – С.334.

68.Дашевская О.Д. Поздние скифы в Крыму… – С.13.

69.Там само.

70.Высотская Т.Н. Усть-Альминское городище и некрополь.

71.Высотская Т.Н. Скифские городища… – С.50.

72.Дашевская О.Д. Поздние скифы в Крыму… – С.14.

73.Там само.

74.Власов В.П. Етнокультурні процеси в Криму у III ст. до н.е. – IV ст. н.е. (за матеріалами ліпної кераміки). Автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 1999.

75.Дашевская О.Д. Поздние скифы в Крыму… – С.13.

76.Храпунов Н.И. Этническая история Крыма… – С.93.

77.Крыжицкий С.Д. Архитектура античных государств Северного Причерноморья. – С.220.

78.Там само. – С.221.

79.Там само. – С.226-228.

80.Виноградов Ю.Г. Политическая история Ольвийского полиса. – М., 1989. – С.245; Высотская Т.Н. Скифские городища… – С.53.

81.Соломоник Э.И. Эпиграфические памятники Неаполя Скифского // Нумизматика и эпиграфика. – 1962. – Т.3. – С.32-44. А.Русяєва припускає навіть, що саме Посідей міг бути засновником Неаполя. Див.: Русяева А.С. Ольвия и Неаполь // Мир Ольвии. – К., 1996. – С.174-178.

82.Виноградов Ю.Г. Вказ. праця. – С.244.

83.Фролова Н.А. Монеты скифского царя Скилура // Сов. археология. – 1964. – №1. – С.44-55.

84.Еременко В.Е. «Кельтская вуаль» и зарубинецкая культура. – СПб., 1997. – С.187; Щукин М.Б.

На рубеже эр. – СПб., 1994. – С.109-111 та ін.

85.Пачкова С.П. Зарубинецкая культура и латенизированные культуры Европы. – К., 2006. –

С.19.

86.Там само. – С.22-23.

87.Щукин М.Б. На рубеже эр… – С.116-119; Щукин М.Б. Готский путь. – СПб., 2005. – С.60; Еременко В.В. «Кельтская вуаль»… – С.189-190.

88.Еременко В.В. «Кельтская вуаль»… – С.66.

89.Максимов Е.В. Среднее Поднепровье на рубеже эр. – К., 1972; Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на территории УССР. – К., 1982; Пачкова С.П. Зарубинецкая культура и латенизированные культуры Европы…; Третьяков П.Н. По следам древних славянских племен. – Л., 1982 та ін.

90.Максимов Е.В. Зарубинецкая культура // Славяне и их соседи в конце I тысячелетия до н.э. – первой половине I тысячелетия н.э. – М., 1993. – С.35.

148 Частина друга. ДАВНЯ ІСТОРІЯ

91.Щукин М.Б. На рубеже эр… – С.233.

92.Обломский А.М. Позднезарубинецкие памятники // Славяне и их соседи… – С.51-52.

93.Див.: Пачкова С.П. Господарство східнослов’янських племен на рубежі нашої ери. – К., 1974. – С.14; Пашкевич Г.А. Палеоэтноботанические находки на территории Украины. Памятники I тыс.

до н.э. – II тыс.н.э.: Каталог II. – К., 1991. – С.18-20.

94.Пашкевич Г.А. Вказ. праця. – С.21-26.

95.Максимов Е.В. Зарубинецкая культура // Славяне и их соседи… – С.31.

96.Там само. – С.29.

97.Там само.

98.Там само. – С.31.

99.Пашкевич Г.А., Терпиловский Р.В. Сельское хозяйство деснянских племен III–V вв. // Использование методов естественных наук в археологии. – К., 1981. – С.93-113.

100.Максимов Е.В. Среднее Поднепровье на рубеже эр… – С.173; Терпиловский Р.В. Киевская культура // Славяне и их соседи …– С.112.

101.Терпиловский Р.В. Ранние славяне Подесенья III–V вв. – К., 1984. – С.62-64.

102.Максимов Е.В. Зарубинецкая культура // Славяне и их соседи …– С.29; Терпиловский Р.В. Киевская культура… – С.112.

103.Терпиловский Р.В. Киевская культура… – С.112.

104.Максимов Е.В. Зарубинецкая культура // Славяне и их соседи… – С.30.

105.Терпиловский Р.В. Киевская культура… – С.112.

106.Третьяков П.Н. По следам древних славянских племен… – С.46.

107.Максимов Е.В. Зарубинецкая культура // Славяне и их соседи… – С.28.

108.Бидзиля В.И., Пачкова С.П. Зарубинецкое поселение у села Лютеж // МИА. – 1969. – №160. –

С.58-64.

109.Гопак В.Д. Кузнечное ремесло славян Днепровско-Днестровского лесостепного междуречья в

VI–VIII вв. н.э. – Автореф. дис. … канд. ист. наук. – К., 1976. – С.7.

110.Див.: Паньков С.В. Про організацію виробництва заліза у племен лісостепової зони Східної Європи першої половини I тис. н.е.// Стародавнє виробництво на території України. – К., 1992. –

С.94-116.

111.Паньков С.В. Про організацію виробництва заліза… – С.122-125.

112.Пачкова С.П. Господарство східнослов’янських племен… – С.120.

113.Третьяков П.Н. По следам древних славянских племен… – С.47; Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на территории УССР… – С.72.

114.Максимов Е.В. Зарубинецкая культура // Славяне и их соседи …– С.33.

115.Там само.

116.Паньков С.В. Вказ. праця.

117.Приходнюк О.М. Что такое «черняховская культура»? // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья. – К., 1991. – С.65-67.

118.Історіографію питання див.: Магомедов Б.Черняховская культура. Проблема этноса. – Lublin, 2001. – С.15.

119.Див.: Баран В.Д. Черняхівська культура. – К., 1981. – С.163-165; Магомедов Б. Черняховская культура… – С.113.

120.Щукин М.Б. Готский путь. – СПб., 2005. – С.190.

121.Баран В.Д. Черняхівська культура. – С.152-162.

122.Пашкевич Г.А. Палеоэтноботанические находки на территории Украины. Памятники I тыс. до н.э. – II тыс.н.э. Каталог II. – К., 1991. – С.1-8.

123.Пашкевич Г.А. Культурные растения Украины от неолита до средневековья. Автореф. дис. …

д-ра биолог. наук. – К., 1992. – С.16.

124.Баран В.Д. Черняхівська культура. – С.125.

125.Магомедов Б. Черняховская культура… – С.90-91; Баран В.Д. Черняхівська культура. – С.125.

126.Магомедов Б. Черняховская культура… – С.90.

127.Див., наприклад: Пашкевич Г.А. Палеоэтноботанические исследования в области славянской археологи // Труды V Международного конгресса археологов-славистов. – К., 1986. – Т.4. –

С.173.

128.ЦалкинВ.И. ДомашниеживотныеВосточнойЕвропывраннемжелезномвеке// Бюл. Московского общества испытателей природы. Отд. биологии. – М., 1964. – Т.19 (3). – С.25-29.

129.Магомедов Б.В. Черняховская культура Северо-Западного Причерноморья. – К., 1987. – С.6769.

130.Магомедов Б. Черняховская культура… – С.92.

131.Там само.

132.Там само.

133.Сымонович Э.А. Черняховская культура. Хозяйство, торговые связи и общественный строй // Славяне и их соседи… – С.155-156; Магомедов Б. Черняховская культура… – С.93.

134.Баран В.Д. Черняхівська культура. – С.126.

135.Пешанов В.С., Сымонович Э.А. Нижнеднепровское поселение черняховской культуры у с. Осо-

коровка // МИА. – 1964. – №116. – С.170.

136.Вознесенская Г.А. Техника обработки железа и стали // Там само. – №187. – С.27-32.

137.Магомедов Б. Черняховская культура… – С.94.

138.Паньков С.В. Про організацію виробництва заліза у племен лісостепової зони Східної Європи першої половини I тис. н.е. // Стародавнє виробництво на території України. – К., 1992. –

С.125-126.

139.Магомедов Б. Черняховская культура… – С.94.

140.Вознесенская Г.А. Вказ. праця. – С.11-27.

141.Магомедов Б. Черняховская культура… – С.95.

142.Черных Е.А., Барцева Т.Б. Сплавы цветных металлов // Барцева Т.Б., Вознесенская Г.А., Черных Е.А. Металл черняховской культуры. – М., 1972. – С.63-66.

143.Магомедов Б. Черняховская культура… – С.94.

144.Брайчевський М.Ю. Біля джерел слов’янської державності: Соціально-економічний розвиток черняхівських племен. – К., 1964. – С.100-102.

145.Щукин М.Б. Вказ. праця. – С.123.

146.Магомедов Б. Черняховская культура… – С.101-102.

147.Див.: Хавлюк П.І. Про виробництво жорен на черняхівських поселеннях Побужжя // Археологія. – 1980. – Вип.34. – С.30-34.

148.Там само. – С.34.

149.Магомедов Б. Черняховская культура… – С.100.

150.Див.: Рутковская Л.М. Археологические памятники IV–VI вв. в районе Кременчугского моря

(Украина) // Slovenska Archeologia. – 1979. – №27-2. – S.317-364.

151.Див.: Корсунский А.Р. О социальном строе вестготов // ВДИ. – 1965. – №3. – С.58.

152.Магомедов Б. Черняховская культура… – С.110.

153.Див.: Брайчевський М.Ю. Римська монета на території України. – К., 1959.

154.Див.: Сымонович Э.А. Вказ. праця. – С.157, 159.