20. Державне управління інтеграцією України у міжнародний економічний простір

Підписання Угоди про асоціацію замість УПС є одним із ключових питань співробітництва між Україною та ЄС. Формування зони вільної торгівлі Європейського Союзу та України належить до найважливіших позицій угоди. Переговори щодо Угоди про асоціацію на заміну Угоди про партнерство та співробітництво розпочалися у березні 2007 року. Угода про асоціацію передбачає якісно новий, поглиблений рівень взаємовідносин. Такі угоди регулюють відносини ЄС з країнами Центральної та Східної Європи. Вона наближає вступ України до ЄС.

Наша держава стає в один ряд із балканськими країнами, які нещодавно підписали з Євросоюзом угоди про стабілізацію та асоціацію.

Політична асоціація передбачає узгодження бачення Україною та ЄС вирішення питань миру і безпеки. Це включає безпосередню участь нашої держави в політичних програмах Євросоюзу. Забезпечення інтересів національної безпеки України потребує вироблення єдиної послідовної позиції.

Інтеграція в економічний простір ЄС передбачає узгодження вітчизняної законодавчої бази згідно з європейськими стандартами. Це сприятиме розширенню зони торгівлі, активізації експортних, імпортних операцій і вивченню світового досвіду. Слід зазначити, що всеосяжна ЗВТ передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, в тому числі й сільськогосподарськими, так і послугами. Це стосується й вільного руху капіталу. Розширення ЗВТ стосується також зближення з Євросоюзом в регуляторних сферах. Разом з цим, окремо обговорюються питання конкурентної політики, державних закупок, стандартів, санітарних правил.

В умовах інтернаціоналізації посилюється залежність розвитку кожної національної економіки від впливу зовнішніх чинників. Це підтверджується активізацією міжнародної міграції робочої сили, зростанням обсягів світового товарообороту й інвестування капіталів тощо. Очевидно, це обумовлюється тим, що зовнішньоекономічні чинники дають можливість пом'якшити (або навіть нейтралізувати) частину суперечностей у національних економіках, призводячи до раціональнішого поєднання внутрішніх і зовнішніх можливостей для ефективного господарювання й економічного розвитку країни.

Україна продовжує бути залежною від політичних коливань у взаємовідносинах із державами СНД, які залишаються важливими чинниками для економічного прогресу. Найважливішими економічними факторами, які роблять співпрацю актуальною та взаємовигідною є: історичний досвід співпраці за умов існування єдиного господарського комплексу; сумісність та територіальна суміжність ринків збуту; наявність продукції, яка вважається менш конкурентоспроможною в інших країнах і яка має ринки збуту в даному регіоні; вплив колишніх домовленостей і кооперації господарств країн СНД.

Друга особливість відносин із країнами СНД, яка значно впливає на їх динаміку, пов'язана з різною швидкістю проведення реформ у цих державах. Деякі з них зберегли переважно директивну модель економіки (Туркменістан, Узбекистан, Білорусь) в інших реформи були проведені непослідовно і безсистемно, у тому числі й в Україні. В результаті, в 1990-ті роки економіки багатьох країн перебували в глибокій кризі, що неминуче призвело до скорочення обігу товарів і послуг. І лише з початком нинішнього століття обсяги взаємної торгівлі в рамках СНД стабілізувалися та набули тенденції до зростання.

Найнижчим рівнем економічної інтеграції є зона вільної торгівлі. ЗВТ – це правила торгівлі, встановлені для двох або більше держав, які передбачають відміну митних зборів і тарифів на імпортну продукцію даних країн. На цю складову необхідно особливо звернути увагу: у ЗВТ кожна країна має власний зовнішній тариф і митну політику щодо третіх країн; режим імпорту без сплати митних тарифів і зборів на товари походженням із третіх країн не поширюється.

Отже, кожна країна може мати безліч ЗВТ із різними партнерами, між якими необов'язково має існувати також режим вільної торгівлі. Наприклад, Україна може мати ЗВТ із країною А і країною Б навіть за умови, якщо між А і Б немає ЗВТ, а існують високі імпортні тарифи. Правила походження товарів забезпечують, що товари, ввезені в Україну з країни А за нульовими тарифними ставками, тобто у режимі вільної торгівлі, не потраплятимуть до країни Б за тими ж нульовими ставками, а обкладатимуться тією ставкою, яка існує у торгівлі між країнами А і Б.

Саме у цьому і полягає різниця між ЗВТ та наступним рівнем економічної інтеграції - митним союзом (МС), який є першою стадією еволюційного інтеграційного процесу між країнами, що його утворюють. Митні договори дозволяють запровадити режим вільної торгівлі для товарів, вироблених як на території країн, що сформували даний режим, так і на товари будь-якого походження, які знаходяться на території країни-члена угоди. Митний союз вимагає відмови від власних митних політик, визначаючи спільний митний тариф, в тому числі й для торгівлі країн договору з третіми країнами. Таким чином, товари третіх країн можуть вільно реалізовуватись на території МС за умов виконання всіх формальностей і оплати визначених тарифів. Підприємство, що перевозить подібні товари, зобов'язується заплатити офіційні збори під час перетину митного кордону, єдиного для всіх країн МС.