Методика визначення запиленості повітря
Для визначення концентрації пилу в повітряному середовищі існує декілька методів: розрахунковий, електричний, фотоелектричний.
Найбільш простим із них являється ваговий метод, він же є стандартним методом в санітарно-гігієнічній практиці в нашій країні (СН-245-71; ГОСТ 12.1.005-88 „Воздух рабочей зоны”). В цьому методі концентрація пилу в повітрі робочої зони визначається в мг/м3.
Ваговий метод заснований на принципі отримання додаткової ваги фільтру при пропусканні через нього певного об’єму досліджуємого повітря.
В якості фільтруючого матеріалу застосовують паперові фільтри (аналітичні фільтри аерозольні - АФА).
Розрахунок концентрації пилу визначається по формулі:
Q = m2 - m1 / V0, (1)
де: Q – вагова концентрація пилу, мг/м3;
m1 – маса фільтру до відбору проби, мг;
m2 – маса фільтру після відбору проби, мг;
V0 – об’єм повітря (м3), протягнутого через фільтр і приведеного до
нормальних умов, тобто до такого об’єму, який він займав би при температурі
20ºС і тиску 760 мм.рт.ст.
Об’єм повітря, приведений до нормальних умов, визначається по формулі:
V0 = Vt × (273 + 20) × Р t / (273 + t) × 760, м3, (2)
де: Рt –реальний атмосферний тиск, мм.рт.ст.;
t – температура повітря в місці відбору проби, ºС;
Vt – об’єм повітря (м3), який пройшов через фільтр при температурі t і при тиску Р t ; він визначається по формулі:
Vt = V × τ / 1000, м3 (3)
де: V – об’ємна швидкість протягування повітря через фільтр, л/хв.;
τ – тривалість відбору проби, хв.
Недоліком вагового методу є те, що він не дає уяви про якісну характеристику пилу, без якої неможлива повна гігієнічна оцінка запиленості.
Опис установки
Установка складається (рис.5) з пилової камери (1) і примкнутого до неї приладного відсіку (аспіратора) (2).
Пилова камера служить ємністю для імітації виробничого приміщення з запиленим повітрям. В ній за допомогою вентилятора піднімається мучний пил у повітря. Через отвір (6) запилене повітря відбирається для дослідження.
В приладному відсіку знаходиться аспіратор для протягування досліджуємого повітря, органи управління, інша електроапаратура.
Повітродувка аспіратора створює від’ємний тиск (як пилосос). Чотири ротаметри (3) служать для установлення об’ємної швидкості протягування повітря через фільтр, л/хв. На ротаметр запилене повітря подається з отвору
(6) пилової камери через патрон з фільтром (7), гумову трубку (8) і вхідний штуцер (4) .
Рис. 5. Установка для дослідження запиленості повітря
1 – пилова камера; 2 – аспіратор; 3 – ротаметри; 4 – вхідні штуцери; 5 – ручки регулювання швидкості протягування повітря; 6 – отвір для забору повітря з пилової камери; 7 – патрон з фільтром; 8 – гумова трубка
3.2. Практична частина Порядок виконання роботи
Ознайомитись з будовою установки.
Включити аспіратор і ручкою вентиля відрегулювати задану викладачем
об’ємну швидкість протягування повітря по верхньому краю поплавка на шкалі ротаметра.
Виключити аспіратор.
Зважити фільтр на аналітичній вазі.
Вставити зважений фільтр у патрон, патрон вставити в повітрозабірний
отвір пилової камери, а вільний кінець гумової трубки приєднати до вхідного патрубка ротаметра.
Включити вентилятор установки для піднімання мучного пилу в повітря
камери.
Включити аспіратор і на протязі 3-5 хвилин (час фіксується по секундоміру
або секундною стрілкою годинника) протягнути запилене повітря через фільтр.
Виключити аспіратор і вентилятор в камері, витягнути фільтр з патрона.
Зважити фільтр на аналітичній вазі.
Приладами (барометр, термометр) зняти значення барометричного тиску і
температури повітря, заповнити.
Знаючи об’ємну швидкість протягування повітря і тривалість досліду, по формулі 3 визначити об’єм повітря, яке пройшло через фільтр.