1.2 Загальні відомості про господарів паразитів

Життєві цикли паразитів включають в себе личинкові стадії і статевозрілі форми. Частину життєвого циклу з певними стадіями паразит проходить у тілі одних господарів, частину в інших. Організм, у тілі якого паразит перебуває в статевозрілій формі і розмножується статевим шляхом називають остаточним або дефінітивним господарем. Організм, у тілі якого паразит проходить личинкові стадії і розмножується безстатевим шляхом називається проміжним господарем [8].

Якщо один з пари господарів, які беруть участь в складному циклі розвитку, має менші розміри і володіє більш активної рухливістю, то його позначають терміном «Переносник» («вектор») інвазії (інфекції). Даний термін застосовують в основному для кровосисних членистоногих і не використовують для позначення тварин, які ведуть малорухливий спосіб життя і активно не нападають (наприклад, молюски). Велике число вражають людину найпростіших і гельмінтів з складним життєвим циклом, а також велика група вірусів і бактерій часто поширюються кровососними членистоногими. У цьому випадку захворювання називають трансмісивними. Наприклад, малярія, лейшманіоз, тайговий енцефаліт, висипний тиф і ін. В організмі таких специфічних переносників паразит (збудник), як правило, зазнає деякі зміни і розмножується. Іноді в життєвий цикл залучаються такі види тварин, в організмі яких паразит не змінюється, не росте, не розмножується. Їх не слід вважати проміжними господарями або істинними переносниками. Коли таку роль відіграють членистоногі, їх називають механічними переносниками. Типовим прикладом може служити пасивний перенесення цист найпростіших, яєць, гельмінтів і бактерій з фекалій на харчові продукти мухами, тарганами та іншими членистоногими.

Проміжний господар може бути один (диксенний цикл), два (триксенний цикл) а інколи і більше. У деяких паразитів в проміжних господарях відбувається нестатеве розмноження. Зазвичай це брунькування різного типу ( деякі цестоди та паразитичні ракоподібні), рідше зустрічається поліембріонія (паразитичні комахи). Особливою формою розмноження є партеногенез (педогенез), зокрема у трематод.

У багатьох випадках між проміжним та остаточним господарем може вводитись ще один, необов’язковий для подальшого розвитку, господар – паратенічний (резервуарний). Цей господар у багатьох випадках є дуже важливим для полегшення, сприяння, збільшення шансів личинок на те, щоб успішно дістатися справжнього остаточного господаря за трофічними ланцюгами типу «жертва-хижак». Проте в дійсності частина паратенічних господарів нерідко виконує роль своєрідної пастки, накопичуючи певну частину популяції паразитів. Таким чином, переносники іноді теж можуть бути проміжними господарями або резервуарами. Паразитарні та інфекційні хвороби, збудники яких зберігаються в природі тваринами-резервуарами, що відносяться до хребетних, називають зоонозними (зоонозами), наприклад японський енцефаліт, туляремію. У більшості випадків, якщо людина заражається зоонозними хворобами, він стає неспецифічним (випадковим) господарем. У цих умовах нерідко паразит не може завершити свій розвиток в організмі людини, що призводить до незвичайних клінічними проявами і ускладнює діагностику хвороби. Якщо паразит (збудник) зберігається тільки в організмі людини, що викликаються їм захворювання називаються антропонознимі (антропонозами), наприклад малярія. Якщо паразит (збудник) може циркулювати по черзі і в організмі людини, і в організмі хребетного тварини, захворювання слід вважати антропозоонозних (антропозоонозів), наприклад хвороба Шагаса (американський трипаносомоз) [6,7].