Розділ 1. Характеристика категорій герундію в українській мові

1. Порівняння дієприкметника та герундію

Перед початком розгляду поняття герундій, перш за все варто розібратись з поняттям дієприкметник в українській мові. Оскільки українська мова не має аналогу герундію варто розуміти як саме функціонують частини мови, які здатні виражати неіснуючу форму в українській мові. Так як герундій має дієслівні властивості дуже важливим є розуміння функціонування дієприкметника в українській мові, адже саме за його допомогою ми можемо виражати досліджувану форму.

Дієприкметник – особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на запитання який? Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Дієприкметник поєднує в собі ознаки дієслова і прикметника:

Як дієслово	Як прикметник
Має доконаний і недоконаний вид (покладена книга, лежача книга); Буває активного і пасивного стану (зів’яла квітка, складений іспит); Може мати залежні слова (рясноюзасаджена територія);	Вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який?, яка?, яку?, які? (написаний вірш, прибрана дівчина, дозріла вишня, списаний зошит); Узгоджується з іменником і займенником та змінюється за родами, числами, відмінками (дозріла вишня, дозрілої вишні, дозрілі вишні); У реченні виступає означенням, частиною іменного присудка.

Дієприкметники мають різні правила вживання:

1. Активні дієприкметники доконаного виду та усі пасивні дієприкметники вживаються без обмежень (Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні… (Ліна Костенко) У морі видко перекинуту шаланду, там загинув її чоловік… (Ю. Яновський) І листя пожовкле вітри рознесли (Т. Шевченко)).

2. Активні дієприкметники недоконаного виду на –учий, -ючий, -ачий, ----ячий вживаються зрідка і без залежних слів; їх слід у реченні замінити:

• Підрядним означальним реченням (спливаючий – що спливає, плачучий – який плаче, рюмсає);

• Дієприслівником (плачучий – ревно плачучи);

• Способовою формою дієслова (спливаючий – виходити на поверхню, випливти, плачучий – лити сльози, умиватись слізьми);

• Пасивним дієприкметником (спливаючий – випливний, плачучий – заплаканий слізьми);

• Прикметником (плачучий – плаксивий, тонкосльозий).

І герундій, і дієприкметник є неособовою дієслівною формою. Герундій поєднує в собі властивості дієслова та іменника. Дієприкметник, у свою чергу, на рівні з властивостями дієслова має властивості прикметника або прислівника. Володіючи властивостями дієслова, і герундій і дієприкметник мають форми часу і стану. Причому, герундій у формі Indefinite і Perfect, як дійсного так і пасивного стану, повністю збігаються з формою дієприкметника теперішнього часу дійсного і пасивного стану, а також з дієприкметником недоконаного і недоконаного виду. Той факт, що дієприкметник і герундій мають повністю омонімічні морфологічні форми, змушує деяких лінгвістів вважати їх однією формую, які мають відмінності лише за функціональністю.

• В.Я. Плоткін, І. С. Бархударов, І. П. Крилова, А.В Зеленщікова відносять герундій до так званої –ing form.

• В. В. Бузаров визначає те що термін герундій, у сучасній англійській мові герундій широко використовується як у письмовій так і усній мові, герундій широко використовується і конкурує з інфінфтивом. Він також додає, що з великою кількістю дієслів і дієслівних виразів використання герундію є обов’язковим (В. В. Бузаров 2003, ст. 190)

• L. G. Alexander відносить герундій та дієприкметник теперішнього часу до –ing form, уточнюючи, що –ing form зазвичай називається герундієм, коли форма веде себе як іменник та дієприкметник, коли воно показує властивості прикметника. Він також зазначає, що інколи важко та необов’язково робити формальні відмінності (L. G. Alexander 2003, ст. 190)

• A. J. Thomson, A. V. Martinet и R. A. Close також використовують поняття герундій і дієприкметник, розповідаючи про ing-form (A.J.Thomson, A.V.Martinet 1997, с.229; R.A.Close 1979,с.79)

Герундій можна відрізнити від схожого з ним за формою дієприкметника, а різниця в основному полягає у їх функціях. Дієприкметник не має властивості іменника, та не може, як герундій слугувати в реченні підметом, іменною частиною складеного присудка, частиною складеного дієслівного присудка, прямим доповненням і прийменниковим непрямим доповненням. Хоча дієприкметник, як і герундій може вживатися в якості функції визначення, оскільки володіє властивостями прикметника і в функції обставини, а також властивостями прислівника.Також герундій можна відрізнити від дієприкметника за характерною сполучуваністю на відміну від дієприкметника, герундій може визначатися присвійним займенником або іменником в присвійному відмінку. Однією з суспільних рис герундія і дієприкметника є також те, що вони можуть мати пряме доповнення. Загальні дієслівні властивості герундія та дієприкметника проявляються також в тому, що герундій і дієприкметник можуть виступати прислівником.