- •1. Вступ.
- •1. Аналіз багаторічної динаміки захворюваності на краснуху
- •Дані багаторічної динаміки (в інтенсивних показниках) захворюваності на краснуху в Україні
- •II Розрахунок середнього темпу приросту чи зниження захворюваності (Tпр)
- •III Прогноз захворюваності на наступний рік
- •2. Аналіз річної динаміки захворюваності на краснуху
- •II .Коефіцієнт сезонності та індекс сезонності
- •III. Лінійна діаграма захворюваності по місяцях року
- •3. Розподіл захворюваності на краснуху по вікових групах
1. Вступ.
Актуальність. Захворюваність на краснуху висока у всіх країнах. Щоб уявити собі у всьому обсязі актуальність цієї інфекції, можна послатися на пандемію в США у 1964—1965 pp., під час якої перехворіло понад 12 млн людей. Під час пандемії та після неї у США було зареєстровано близько 20 000 мертвонароджених дітей і таку ж кількість новонароджених з дефектами розвитку. Згадана пандемія завдала астрономічних економічних збитків цій країні.
Краснуха — це захворювання, що уражує в основному дітей. За даними американської статистики, ускладнення з боку ЦНС становить 1 випадок на 6000 хворих, а тромбоцитопенія — 1 випадок на 3000 хворих. У дорослих захворювання частіше має легкий перебіг. Але при захворюванні жінок у першому триместрі вагітності розвивається синдром конгенітальної краснухи і як наслідок народжуються діти з різними дефектами розвитку.
Етіологія. Збудник — вірус, який належить до родини Togaviridae роду Rubivirus. Репродукція вірусу у первинних клітинах нирок мавп не супроводжується цитопатичним ефектом. У лабораторних лініях клітин RK—13, SIRC, VERO репродукція вірусу супроводжується цитопатичним ефектом. Лабораторні тварини, за винятком деяких видів мавп, не заражуються і не хворіють на краснухоподібну інфекцію. Краснуха належить до антропонозних інфекцій, оскільки циркуляція збудника її забезпечується лише в людському суспільстві. Вірус термолабільний. За температури 56 °С інактивується протягом 60 хв, 37 °С — різко зменшується титр вірусу протягом 24 год. Добре зберігається за низьких температур. Додавання до живильного середовища телячої сироватки значно підвищує терморезистентність. Швидко інактивується спиртом, ефіром, розчином формаліну та хлорвміс-ними дезінфектантами.
Сприйнятливість до краснухи висока, особливо дітей. У старшому віці згадана інфекція має абортивний або інапарантний перебіг.
Імунітет. Після перенесеної хвороби створюється напружений, довготривалий імунітет.
Патогенез. Вхідними ворітьми є верхні дихальні шляхи. Встановлено, що вірус за 6—7 діб до висипання виявляється у пробах слизу, взятого із верхніх дихальних шляхів, і у крові. Найчастіше вірусемія спостерігається в останні 3—4 доби перед висипанням і зникає на 2-гу добу після початку його.
Вірус проникає в організм плода через плаценту матері і спричиняє розвиток персистуючої інфекції та справляє терато-генний вплив. Патогенез природженої краснухи вивчений недостатньо. Доведено, що вірус уражує ендотелій судин та лімфоцити плода. Патогенетичною особливістю природженої краснухи є відсутність вироблення інтерферону.
Джерело збудника — хвора людина, яка виділяє збудник у повітря уже в останні дні інкубації. Особливо інтенсивно збудник виділяється у період продроми, а вже на 4-ту добу висипання хворий не становить небезпеки для оточуючих. Поряд із мані-фестними формами інфекції можуть бути абортивні та інапа-рантні. Підтвердженням їх існування може бути той факт, що далеко не в усіх людей в анамнезі звертають увагу на перенесену в дитинстві краснуху. Тим часом під час серологічного дослідження специфічні антитіла виявляють у 90—92 % дітей віком до 13—16 років. Допускають, що у дітей співвідношення маніфестних та інапарантних форм скаладає 1 до 2, а у старших вікових груп —1 до 6. Питання про епідеміологічну небезпеку інапарантних форм інфекції для оточуючих дискутується.
Період інкубації—7—24 доби, переважно 14—18 діб.
Механізм передачі збудника від людини до людини здійснюється через повітря. Вірус, розмножуючись в епітелії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, зумовлює запалення. Останнє є причиною експіраторних актів, під час яких величезна кількість збудника потрапляє у повітря. Враховуючи, що збудник, який потрапляє у повітря, в умовах кімнатної температури руйнується протягом кількох годин, передача його через одяг або через забруднені збудником предмети побуту практично неможлива.
Лабораторна діагностика. Можливе виділення вірусу на первинних клітинах амніона людини, трипсинізованйк клітинах нирок зелених мавп та лабораторних лініях клітин нирок кроля, клітин VERO, ВНК-21.
Досліджують змиви із носової частини глотки в дні продроми або в перші 1—3 доби висипання.
Матеріалом для виділення вірусу можуть бути клаптики тканини, отримані під час штучного переривання вагітності (печінка, селезінка, око, мозкова тканина, нирки), але найчастіше вірус виділяється із плаценти і пуповини. Частота виділення вірусу із згаданого матеріалу у жінок, які перервали вагітність у зв'язку з краснушною інфекцією, сягає 90 %.
У дітей, що народилися від матерів, які перехворіли на краснуху в перші місяці вагітності, можна виділити вірус із крові, сечі, кон'юнктивальної рідини та слизу верхніх дихальних шляхів. Найчастіше вірус виділяють у першому місяці після народження, а в окремих випадках — на першому році життя.
Із серологічних реакцій застосовують РЗК, реакції преципітації та гальмування гемаглютинації. Діагностичне значення має наростання титру антитіл у парних сироватках у 4 і більше разів. За допомогою імунофлюоресценції визначають специфічний антиген в інфікованих клітинах.
Особливості епідемічного процесу. Краснуха — це масове захворювання дітей, які після втрати материнського імунітету за-ражуються і хворіють ним. Хвороба переважно супроводжується температурною реакцією і висипанням. У разі зараження жінок, особливо у перші місяці вагітності, розвивається синдром кон-генітальної краснухи. Так, у разі зараження ембріона на 1-му тижні вагітності тератогенна дія спостерігається в 75—80 % випадків, на 1—4-му тижні — у 61 %, на 5—8-му тижні — у 26—30 %.
У разі тератогенного ураження ембріона можуть спостерігатися викидні, народження мертвого плода. Великі спалахи захворювань були у США в 1935 та 1943 рр., а у 1964—1965 рр. там виникла пандемія. У наступні роки реєструвалося від 24 до 30 хворих на 100 000 населення. У 1970 р. розпочалася масова вакцинація, що сприяла різкому зниженню захворюваності. Так, у 1972 р. захворюваність знизилася до 7, а в 1990 р. — до 0,5 на 100 000 населення. Із 576 випадків захворювань у США 338 випадків (58,7 %) припадало на дітей віком до 14 років, 219 (38,2 %) — на осіб віком від 15 до 39 років.
У останнє десятиліття в Україні на підставі існуючих офіційних даних також можна говорити про значну захворюваність. Наприклад, у 1988 р. показник на 100 000 населення ста новив 98,1, у 1989 р. — 94,7, а у 1990 р. — 118,6. Враховуючи стан діагностики, можна припустити, що захворюваність дещо вища. Розподіл хворих за віком свідчить про те, що переважно хворіють діти віком до 14 років.
Специфічна терапія поки що не розроблена.
Специфічна профілактика розроблена. Нині тривакцина, яка включає атенуйовані віруси кору, краснухи та паротиту, введена в календар щеплень у США, Канаді, країнах Західної Європи. Масове застосування її дало добрі наслідки. У нашій країні планується також проводити планову імунізацію населення згаданою тривакциною в найближчі роки.
Протиепідемічні заходи є обмежувальними. Хворих дітей ізолюють удома і допускають у дитячі колективи не раніше 5-ї доби з моменту появи висипки. У дитячому колективі вводять карантин на 21 добу після ізоляції останнього хворого. Оскільки у дітей, які спілкувалися з хворим, вірус виявляють у слизу верхніх дихальних шляхів з 11-ї до 21-ї доби, вони можуть відвідувати дитячі колективи до 10-ї доби, а з 11-ї до 21-ї доби їх ізолюють у домашніх умовах. Позаяк вірус не стійкий в умовах кімнатної температури, у приміщеннях дитячих закладів проводять звичайне вологе прибирання. Заключну дезінфекцію не проводять.
Тератогенна дія вірусу може проявлятися у разі як маніфестних, так і інапарантних форм інфекції. У зв'язку з цим потрібно уважно стежити за вагітними, проводити лабораторне дослідження у разі підозри на краснуху, щоб своєчасно діагностувати цю хворобу. Такі обстеження особливо важливі у вагітних, які захворіли самі або доглядали за хворими дітьми. Наявність вірогідних даних про зараження вагітної краснухою у перші триместри після зачаття в усіх країнах є медичним показанням для штучного переривання вагітності.
Діти з природженою краснухою можуть бути джерелом збудника, тому вони підлягають ізоляції в пологовому будинку, домашніх умовах.
Епідеміологічний нагляд включає надсилання до СЕС термінового повідомлення про всі випадки краснухи. З огляду на важливе значення раннього виявлення вагітних в осередку краснухи обстеження осередків повинен проводити лікар-епідеміолог. Не допускається відвідування осередків краснухи жінками у перші 3 міс вагітності.
Відповідно до рекомендацій експертів ВООЗ, під час епідеміологічного нагляду за хворими з природженою краснухою треба враховувати такі аспекти.
І. Природжена краснуха у більшості випадків характеризується комбінованими вадами розвитку і може бути діагностована на підставі клінічної симптоматики.
Методи лабораторної діагностики в більшості випадків дозволяють підтвердити діагноз природженої краснухи.
Організація епідеміологічного нагляду за хворими з природженою краснухою можлива за активної участі клініцистів різних профілів.
Реєстрація хворих з природженою краснухою має забезпечуватися єдиним загальноміським центром, у який будуть направлятися хворі, а також ті, хто під час вагітності спілкувався з джерелом збудника.