Черемшина
.docТема: Життєвий і творчий шлях Марка Черемшини. «Чічка», «Злодія зловили». Лесь Мартович. «Лумера».
План
-
Життєвий і творчий шлях Марка Черемшини.
-
Аналіз новел «Чічка», «Злодія зловили».
-
Життєвий і творчий шлях Леся Мартовича.
-
Аналіз новели «Лумера».
-
Контрольні запитання.
І. Життєвий і творчий шлях Марка Черемшини.
Марко Черемшина - справжнє прізвище та ім'я - Іван Юрійович Семанюк - народився 13 червня 1874 року в селі Кобаки Косівського повіту в сім'ї освіченого селянина
Своє дитинство Марко Черемшина добре відобразив у новелі "Карби". Добра бабуся леліяла внука, пророчила йому велике майбутнє, тішилася, що вчиться у високих школах.
Навчання в Коломийській гімназії, яке розпочалося для Івана Семанюка в 1889 році, Майбутній письменник познайомився зі старшими від себе Василем Стефаником та Лесем Мартовичем і під їхнім впливом почав писати. На початку квітня 1896 року в чернівецькій газеті "Буковина", яку редагував О.Маковей, було опубліковано перше оповідання, підписане псевдонімом Марко Черемшина. Називався дебютний твір "Керманич".
Після закінчення гімназії Марко Черемшина поїхав вступати до Віденського університету. Мріяв про медицину, але цей факультет вважався найпрестижнішим і найдорожчим, тому вступав на юридичний.
З творів, написаних раніше і опублікованих у 1901 - 1906 роках у львівському "Літературно-науковому віснику" та чернівецькій "Буковині", молодий письменник уклав першу збірку "Карби".
Закінчив Марко Черемшина Віденський університет у 1901 році, але диплом одержав аж у 1906, оскільки мусив пройти фахову практику. Життя у далекому Відні не влаштовувало письменника-патріота, і він знайшов роботу в Делятині, де пропрацював шість років.
24 січня 1914 року Марко Черемшина одружився з народною вчителькою Наталією.
Після виходу "Карбів" Марко Черемшина на деякий час перестав друкуватися. Новий етап творчості розпочався у роки Першої світової війни, яка вразила нещастями і трагедіями всіх галицьких митців, змусила взятися за перо й В.Стефаника.
Війна закінчилася, але не закінчився гніт. На місце австро-уторських посіпак прийшли польські. Про нові трагедії народу Марко Черемшина створив два цикли оповідань - "Верховина" і "Парасочка". Для творів цих збірок характерні засоби сміху, намагання письменника затаврувати нікчемних і аморальних панів.
Один з найпатріотичніших творів Марка Черемшини "Туга" був виданий у Радянській Україні в 1925 році. Черемшина хотів поїхати до Харкова чи Києва, але боявся, що звідти його вже не випустять і не зважувався.
На схилі віку Марко Черемшина взявся за перекладацьку діяльність. Голландських і норвезьких авторів письменник перекладав, користуючись німецькими виданнями, а болгарських, польських, чеських, угорських та німецьких - з оригіналів.
Останні роки життя Марка Черемшини були далеко не простими. Проблема емансипації охопила і його делікатну й тактовну дружину, і Наталя, щоб не бути придатком у сім'ї, "дружиною письменника", втекла до свого дядька. Черемшина писав коханій вірші, посилав доброзичливі листи, а сам уже тяжко хворів. Дружина повезла письменника у Львів, потім пильно доглядала вдома, але поправити здоров'я було нелегко.
Перед самою смертю Маркові Черемшині забаглося поїхати в Кобаки, провідати стареньку матір, побути біля могили батька. Село тільки відсвяткувало Великдень, було чистеньким і свіжим. Але години життя письменника вже були полічені. Він поїхав на цвинтар і понервувався, що могила батька належно не доглянута, підійшов до воза, щоб їхати додому, і впав. Був понеділок, другий день Великодних свят, на цвинтарі юрмилися люди, вони старалися врятувати письменника, але серце зупинилося. Це сталося 25 квітня 1927 року, поховали його у Снятині.
II. Аналіз новел «Чічка», «Злодія зловили».
ІІІ. Життєвий і творчий шлях Леся Мартовича
Олекса (Лесь) Семенович Мартович народився 12 лютого 1871 року в селі Торговиці, тепер Городенківського району, Івано-Франківської області. Його батько Семен, колишній наймит, самотужки оволодів грамотою й був сільським писарем. Хлопчик закінчив 2 класи в школі рідного села, потім ще 3 класи в сусідньому селі Топорівці. В 1882 році батько одвіз його в Коломию до польської класичної гімназії. Мартович і Стефаник скоро активно включилися в роботу таємного гуртка гімназистів. Найперше гуртківці займалися самоосвітою. На зібрані в складчину гроші вони купували книжки й читали та вивчали їх.
Після виключення з Коломийської гімназії (1890) Мартович, а невдовзі й Стефаник переїхали до Дрогобицької німецької гімназії. У лютому 1891 року в редагованому Франком «Народі» з'явилося Мартовичеве оповідання «Лумера».
Юнаки багато читають, зокрема закордонних видань, у яких трактувалися питання соціалізму. Вони продовжують культурно-освітню та агітаційну роботу серед селян, створюють читальні, проводять збори, у час виборів агітують за мужицьких послів. Пани вимагали виключити «бунтарів» Мартовича й Стефаника з гімназії, але за них заступився директор учбового закладу. В 1892 році вони закінчили навчання в гімназії. Мартович вступив на правничий факультет Чернівецького університету. Та Мартовичів батько на той час зубожів і не міг утримувати сина-студента. Тому Лесь вирішив здобути засоби до життя роботою в конторах адвокатів. Багато енергії віддав він освітньо-агітаційній справі серед селян. На вивчення передбачених навчальними планами університету предметів часу не лишалося, і навчання розтяг лося на багато років. Тільки в 1909 році, коли вже був тяжко хворим, він закінчив Львівський університет.
У 1893 році Мартович допомагав М. Павликові видавати в Коломиї демократичну газету «Хлібороб» і публікував у ній свої статті. У 1897—1898 роках він уже сам редагує у Львові головну газету радикалів «Громадський голос», разом із І. Франком і М. Павликом виїздить у села й проводить збори, на Тернопільщині агітує за кандидатуру І. Франка в посли до парламенту. Восени 1900 року багатолюдне віче селян у Львові обрало Мартовича членом Краєвого хлопського (селянського) виборчого комітету, який розгорнув масову боротьбу трудящих проти несправедливого буржуазно-поміщицького ладу й дуже обмеженої австрійської конституції, за ліквідацію привілеїв польської шляхти, за пряме, загальне і рівне виборче право тощо.
У 1909 році через хворобу змушений був залишити роботу в адвокатів і оселитися на хуторі Улицько-Зарубане на Львівщині в одного знайомого. Створив кілька оповідань, драму, розпочав нову повість. Весною 1914 року став доктором права, але цим званням для відкриття власної адвокатської контори скористатись уже не міг.
Помер Мартович у пустій школі в Погариську 11 січня 1916 року.
ІV. Аналіз новели «Лумера».
V. Контрольні запитання.
1. Назвіть основні дати життя Марка Черемшини.
2. Назвіть основні дати життєвого і творчого шляху Леся Мартовича.
3. Визначте теми та проблеми п’єс Марка Черемшини.
4. Проаналізуйте твори Леся Мартовича.
5. З’ясуйте риси індивідуального стилю Леся Мартовича.
Література
-
Горболіс Л. Гедонізм у новелістиці Марка Черемшини // Урок української. - 2001. -№ І - С. 43 - 46.
-
Гренуляк І. Суспільно-громадська і літературна діяльність Марка Черемшини // Захід. -2002. -З травня. -С. 14.
-
Мафтин Н. Неоромантична модель гуцульського дивосвіту: Про новелістику Марка Черемшини // Слово і час. - 1999. - № 6. - С. 20 - 25.