Висновки до розділу 2

Підсумовуючи вищевикладене, із загальної сукупності фазових дієслів (61 речення), кількість вживання дієслів на позначення різних фаз можна підсумувати у Таблиці 2.1

Таблиця 2.1

№	Фаза	Кількість	Відсоток
1	Початок	20	32,7%
2	Продовження	5	8,1%
3	Кінець	36	59,01%

*створено автором на основі вибірки.

Рис. 2.1. Кількість дієслів за фазами у творах Р. Іваничука.

*створено автором на основі вибірки.

Функціональний розподіл фазових дієслів можна підсумувати таким чином (Таблиця 2.2):

Таблиця 2.2

№	Функція	Кількість	Відсоток
1	Присудок	43	70,49%
2	Складений присудок	9	14,75%
3	Обставина	13	21,31%
4	Додаток	1	1,63%

*створено автором на основі вибірки.

Рис. 2.1. Функції фазових дієслів у творах Р. Іваничука.

*створено автором на основі вибірки.

Висновки

Дослідивши фазові дієслова у творах Р. Іваничука, можемо зробити такі висновки:

1. Фазовість є найважливішим компонентом фазового детермінації. Фазовість характеризує процес, виразником якого є перш за все дієслова, що становлять ядро фазового лексики. Фаза являє собою окрему стадію в розвитку процесу, що підкріплюється наявністю спеціальних фазових дієслів, а також дієслів, що містять в собі семантику фазовості.

2. Зазвичай протягом процесу виділяються три фази: початкова, серединна, кінцева.

3. Фазові дієслова своєї семантикою передають все смислові відтінки дії і роблять це точніше, ніж видові пари дієслів, причому не всі дієслова в російській мові мають видові пари, а фазові дієслова поєднуються практично з усіма типами предикатів, крім предикатів якості, зв’язку, класу.

4. Фазові дієслова співвідносять фазу дії не тільки з її внутрішнім характером здійснення, а й пов’язують в єдиний ряд події, відображені в дискурсі або тексті.

5. Фазові дієслова дають оцінку не тільки характером протікання ситуації, але і самої фазової ситуації і дуже часто поведенкою самого суб'єкта фазової ситуації.

6. Отже, аналіз кола засобів вираження фазових доводить, що найбільше способів вираження має семантика початку дії, найменше –продовження. Це свідчить про важливість фази починальності в картині світу українців загалом, що й віддзеркалює система мови і прагнення мовців до максимальної точності в його вираженні.

7. Варіантні фази починальності зумовлюють додаткові семантичні та прагматичні відтінки, що реалізуються у різних структурних моделях присудків, граматичному оформленні та семантиці компонентів, формах предикативного зв’язку.

8. Загальну закономірність, що регулює співвідношення фази і виду, можна визначити так: оскільки дієслова доконаного виду вказують на межі дії, а недоконаного – на можливість вичленувати кожну стадію її перебігу, то дієсловам доконаного виду властиві тільки фази, пов’язані з межовим моментом, – початку та завершення, а форми недоконаного виду аналітично чи поєднуючись зі спеціалізованими маркерами – обставинами – можуть позначати усі етапи перебігу дії.