43. Класифікацію адміністративного апарату.

Державний апарат характеризується такими елементами

ґрунтується на загальних принципах, єдності кінцевої мети, взаємодії, орієнтована на забезпечення реалізації функцій держави;

наділені відповідною компетенцією та здійснюють управління суспільством на професійній основі;

кожний з органів має матеріальні засоби для здійснення управлінських функцій;

диференційована, відповідно до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, система;

здійснення своєї діяльності у безпосередньо управлінських і правових формах;

наділення державно-владними повноваженнями;

формування на основі єдиних принципів організації і діяльності, що забезпечує його системний характер;

забезпечення функціонування професійно підготовленими кадрами — державними службовцями;

функціонування в певних правових формах;

можливість застосування державного примусу.

44. Підходи керівника до вибору нових співробітників.

Наразі існує безліч методів підбору персоналу, водночас єдиної моделі підбору немає, оскільки кожне підприємство створює свої правила і критерії за якими, власне, і буде здійснюватися підбір персоналу. Менеджер з персоналу повинен ретельно визначити, якими саме з традиційних методів він буде користуватися у своїй роботі. Чи буде він працювати з одним або скомпонує кілька методів — залежить від мети добору. Цілі підбору на кожному підприємстві різні, але, як правило, вони складаються в наборі резерву кадрів підприємства на всі робочі місця, з врахуванням майбутніх кадрових або організаційних змін, спливу термінів контрактів, виходів на пенсію, звільнень, змін характеру діяльності підприємства. У різних випадках це може бути як гостра нестача кадрів, так і набір резерву на всі випадки життя.

45. Мету оцінки професійної діяльності і поставлені до оцінки вимоги.

Для визначення ефективності самого працівника, чи приносить він вигоду для підприємства, вимоги можуть бути різнимиу кожного підприємства (план продажу, план виготовлення) але здебільшого це результат їх основної діяльності.

46. Організацію праці управлінського персоналу фармацевтичних підприємств.

Можна розділити персонал та його функції за вертикаллю і горизоналлю, і вже на основі цього можна зробити деяку оцінку того що персонал робить, і який його рівень

47. Стилі керівництва. Основні ознаки демократичного, ліберального і авторитарного стилів.

Авторитарний стиль має різні форми:

- патріархальний: всі "члени сім'ї" зобов'язані підкорятися керівнику, а він вважає підлеглих такими, що "не доросли" до прийняття рішень. Це його "діти", про яких, він, проте, повинен турбуватися;

- харизматичний (харизм - милість Бога): за лідером визнаються видатні, унікальні якості, а тому він може побажати будь-якої жертви від підлеглих і не зобов'язаний про них турбуватися;

- автократичний: більш притаманний інститутам (держава, підприємство), ніж окремим особам. Керівництво здійснюється апаратом через підпорядковані ланки, які непрямо (опосередковано) проводять рішення автократа, але залишаються підлеглими йому;

- бюрократичний: домінує деперсоніфікація, керівники усіх рівнів займають своє місце в структурі інстанцій та мають право на дотримання наданих їм повноважень. Системі регулювання підпорядковується і керівництво, і підлеглі (предметна компетентність).

Ліберальний стиль характеризується особливою поступливістю керівника (аж до втрати самої цілі у процесі комунікації), який надає підлеглому ініціативу у формулюванні цілі та готовий прийняти її без заперечень. Цей стиль керівництва відрізняється безініціативністю, небажанням брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Керівник ліберального стилю не виявляє виражених організаторських здібностей, недостатньо регулює і контролює дії підлеглих, що є причиною низької результативності.

Названі два стилі поведінки в їх крайньому вираженні призводять до негативних результатів керівництва, послаблюючи його ефективність: авторитарний стиль може призвести до агресивної протидії підлеглого (відкритої чи прихованої), що ототожнює ціль з "диктатором", який її виражає, і тому налаштований на її неприйняття. У випадку крайнього ліберального підходу керівника може статися "хаотична реакція", особливо за наявності декількох працівників та неможливості координувати численні схильності та побажання.

Проміжною ланкою між авторитарним та ліберальним стилями може слугувати демократичний (колегіальний) стиль керівництва. Він апелює до потреб більш високого рівня, а саме: потреб у причетності, високих цілей, автономії і самовираження. Демократичний стиль характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільного прийняття рішень і виконання завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників. Цей стиль керівництва передбачає: надання підлеглим самостійності, пропорційної їх кваліфікації та виконуваним функціям; залучення їх до таких видів діяльності, як накреслення цілей, оцінка роботи, підготовка і ухвала рішень тощо. Демократичний стиль підвищує мотивацію персоналу, заохочує творчу активність підлеглих, сприяє створенню атмосфери взаємної довіри і співробітництва.