Характеристика рівнів економічної безпеки підприємства [14, с. 139]
|
Рівень безпеки |
Показник рівня безпеки |
Характеристика стану підприємства |
|
Підтримуючий |
до 0,05 |
Нестійкість економічної безпеки (підприємство знаходиться на межі безпеки, оскільки при незначному зниженні прибутку може її втратити). |
|
Мінімальний |
0,06-0,10 |
Підприємство знаходиться в економічній безпеці й спроможне у найближчі 1-2 роки її підтримати. |
|
Дуже низький |
0,11-0,19 |
Умови, що забезпечують економічну безпеку підприємства, дозволяють зберегти займану ринкову позицію в поточному періоді, проте ставлять її під загрозу в найближчій перспективі. |
|
Низький |
0,2-0,29 |
Умови, що забезпечують економічну безпеку підприємства, дозволяють зберегти займану ринкову позицію в поточному періоді та в найближчій (1-2 роки) перспективі. |
|
Середній |
0,3-0,49 |
Умови, що забезпечують економічну безпеку підприємства, дозволяють зберегти займану ринкову позицію в поточному періоді та у середній (2-4 роки) перспективі, а також закласти фундамент для формування конкурентних переваг. |
|
Високий |
0,5-0,69 |
Підприємство враховує основні вимоги ринку, що дозволяє зберегти його стратегічні позиції на ринку, отримати істотні переваги. |
|
Дуже високий |
понад 0,7 |
Стан економічної безпеки підприємства стійкий, враховуються практично всі вимоги ринку, що дозволяють підприємству отримати значні конкурентні переваги стратегічного характеру і стати лідером. |
Сутність підходу на основі забезпечення економічної дієвості підприємства полягає у визначенні різних загроз підприємству та розрахунку економічних збитків. У рамках підходу проводиться оцінка ймовірності банкрутства підприємства.
Так, «класичною» методикою є модель Альтмана (Z-рахунок Альтмана) де індекс кредитоспроможності побудований за допомогою апарата мультиплікативного дискримінантного аналізу. Так, підсумковий коефіцієнт ймовірності банкрутства розраховується за допомогою п’яти показників, кожний з яких був наділений певною питомою вагою, установленою на основі побудови регресійних моделей за допомогою статистичних методів (формула (4.6)).
, (4.6)
де К1 – частка власного оборотного капіталу у загальній величині активів підприємства;
К2 – відношення нерозподіленого прибутку до активів;
К3 – відношення прибутку до сплати відсотків до загальної величини активів;
К4 – відношення ринкової вартості власного капіталу до величини позикового капіталу;
К5 – відношення виручки від реалізації продукції до загальної величини активів.
Результати розрахунків на основі моделі Альтмана засвідчують в яких випадках збільшується ступінь ймовірності банкрутства підприємств (табл. 4.2).
Таблиця 4.2