3 Соціальний захист окремих категорій населення

З метою здійснення соціального захисту громадян законодавство України визначає державну політику та регулює відносини у сфері надання соціальної допомоги.

Соціальна допомога – це сукупність заходів щодо забезпечення соціального захисту громадян та наданню соціальних послуг у вигляді матеріальної допомоги, соціального обслуговування та пільг громадянам, які того потребують.

Соціальна допомогаПільгиМатеріальна допомогаСоціальне обслуговування

Соціальне обслуговування – це надання кваліфікованими спеціалістами різних видів послуг, необхідних соціально незахищеним особам для адаптації до навколишніх умов та повноцінного життя в суспільстві. Соціальне обслуговування надається особам похилого віку та інвалідам за наявністю одночасно таких умов:

- часткова або повна втрата здатності до самообслуговування;

- наявність медичного висновку про потребу сторонньої допомоги;

-відсутність працездатних дітей чи родичів, які у відповідності до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати, або проживання їх у інших населених пунктах. Соціальне обслуговування надається безоплатно або за плату, безпосередньо вдома або у відповідній стаціонарній установі за вибором осіб, які мають на нього право.

Безоплатно воно надається: одиноким особам, середньомісячний сукупний доход яких не перевищує соціальної норми прожиткового мінімуму для непрацездатної особи; одиноким особам у випадку проживання в стаціонарній установі незалежно від їх доходу.

Соціальне обслуговування вдома надається у вигляді:

- придбання і доставки додому товарів; приготування їжі;

- доставки гарячих обідів, книг, газет, журналів, медикаментів, викликів лікаря;

- надання допомоги в проведенні періодичних медичних оглядів, госпіталізації, консультацій лікарів та інших спеціалістів;

- допомоги у прибиранні житлового приміщення, пранні білизни, виконанні різних видів ремонтних робіт, забезпеченні паливом;

У стаціонарних установах, призначених для тимчасового постійного проживання громадян похилого віку та інвалідів, їм забезпечується: одяг і взуття; медична допомога; комунально-побутове та медичне обслуговування; харчування тощо.

Матеріальна допомога – це виплати в грошовій (готівковій чи безготівковій) або натуральній формі, що надаються соціально незахищеним громадянам.

Пільги – це повне або часткове звільнення осіб від виконання обов’язків, покладених на них чинним законодавством або надання цим особам додаткових прав.

Субсидія – це цільова, адресна, безготівкова допомога для відшкодування витрат на оплату послуги придбання життєво необхідних споживчих товарів у визначених законодавством обсягах.

На відміну від пенсій матеріальна допомога, пільги та субсидії мають тимчасовий характер і надаються не всім, а лише особам, матері­альний стан яких не забезпечує їм мінімально необхідних умов для існування.

Ті чи інші види соціальної допомоги, особи, на яких ці допомоги поширюються встановлюються Законами України : “Про зайня­тість населення” від 1 березня 1991 року, “Про основи соціаль­ної захищеності інвалідів” від 21 березня 1991 року, “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції від 11 жовтня 2001 р. та ін.

Наприклад, у законі України “Про основні засади соціаль­ного захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку” встановлені особи, які визнаються громадянами похилого віку. До них належать чоловіки у віці 60 років і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року.

У січні 2002 р. набрав чинності Закон України “ Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в редакції від 22 березня 2001р., в якому відповідно до Конституції України встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей.

У ньому дається визначення понять: дитина; сім’я з дітьми; малозабезпечена сім’я та ін.

Так, дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше;

сім'я з дітьми - поєднане родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування;

малозабезпечена сім'я з дітьми - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї; прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення;

середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами12Одноразова допомога при народженні дитини12Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку12Допомога одиноким матерям12Допомога на дітей, які перебуваютьь під опікою чи піклуванням12Державна допомога сім'ям з дітьми

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Зазначена допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

Одноразова допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. Ця допомога призначається і виплачується підприємством, установою, організацією за місцем основної роботи (служби, навчання) матері. Якщо мати дитини не працює (не вчиться) — за місцем роботи (служби, навчання) батька, а непрацюючим батькам — органами соціального захисту населення за місцем їх проживання. Для отримання одноразової допомоги при народженні дитини необхідно пред’явити довідку про народження дитини, видану відділом реєстра­ції актів громадянського стану, а також довідку медичної установи, в якій жінка перебувала на обліку Одноразова допомога при народженні дитини надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною зазначеного віку включно. Матерям, які мають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначається в повному розмірі. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням призначається особам, визначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування. Вона призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування за умови, що середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів, пенсії за попередні шість місяців не перевищує прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів та пенсій за попередні шість місяців. Закон України “ Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000р. спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

У ньому визначені такі поняття: державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї;

сім'я - одинока особа чи кілька осіб, які проживають разом і (або) об'єднані законними правами та обов'язками щодо утримання;

малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї;

прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення;

середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги. Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України. Заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до органу праці та соціального захисту населення за місцем його проживання або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до органу праці та соціального захисту населення. У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються: документ, що посвідчує особу; довідка про склад сім'ї (до складу сім'ї входять чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, у тому числі діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей, неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним. До складу сім'ї не входять особи, які перебувають на повному державному утриманні); декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не входять державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти); довідка про наявність та розмір земельної частки (паю). Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

У наданні державної соціальної допомоги може бути відмовлено, а виплата призначеної допомоги може бути припинена у випадках, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку); з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї; у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є земельна ділянка площею понад 0,60 га або друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму); сім'єю навмисне подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Узагальнюючий блок (висновки з теми)

Останнім часом до законодавства про соціальний захист населення України внесено ряд суттєвих змін і доповнень. Доповнено законодавство про статус тих, хто постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, про статус ветеранів війни, збільшено розміри пенсій військовослужбовцям, працівникам органів внутрішніх справ, суду і прокуратури, внесено зміни в законодавство про пенсійне забезпечення за вислугу років. Провадиться робота з реформування системи пенсійного забезпечення, переходу від соціального забезпечення до пенсійного страхування, упорядкування надання пільг пенсіонерам, інвалідам та іншим категоріям громадян.

Основні положення реформування законодавства про соціальне забезпечення, перспективи розвитку системи соціального захисту населення в Україні визначено в Концепції соціального забезпечення, Указі Президента України від 18 травня 2000 р. "Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року" та в Указі Президента України від 13 квітня 1998 р. "Про основні на­прями реформування пенсійного забезпечення в Україні".

Список літератури та нормативних актів.

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. – 1996р. - №30.

2. Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”від 5 жовтня 2000 р.

3. Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в редакції від 11 жовтня 2001 р.

4. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000 р.

5. Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 р.

6. Закон України “Про соціальні послуги” від 19 червня 2003р.

7.Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003р

8. Указ Президента України “Про стратегію подолання бідності” від 15 серпня 2001 р.

9. Правознавство : Підручник / За редакцією В. В. Копєйчикова. – К. Юрінком Інтер, 2003.