Колективні трудові спори класифікуються:

1) По характеру спора на:

спори матеріального (встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту) та спори процедурного характеру (укладення чи зміни колективного договору, угоди);

2) В залежності від рівня, на якому вони виникли на:

виробничі спори; галузеві спори; територіальні спори; національні спори.

Сторонами колективного трудового спору є:

на виробничому рівні – наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства чи його структурного підрозділу або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець;

Ні в нормативно-правових актах України, ні в міжнародних актах визначення поняття "окремі категорії найманих працівників" немає. Разом із тим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 р. №375 затверджений ДК 003:2005 Класифікатор професій Національного класифікатора України. Керуючись ним, поняття "окремі категорії найманих працівників" можна розуміти як "групи найманих працівників, які належать до однієї відповідної професії з відповідним рівнем освіти та відповідною спеціалізацією і які виконують відповідний кваліфікаційний рівень робіт". Таким чином, взявши за основу Класифікатор професій, можна визначити групи професій найманих працівників підприємств, установ, організацій, на які можна було б поширити поняття "окремі категорії найманих працівників" (з використанням перших трьох кодів Класифікатора) для визначення їх як можливої сторони колективного трудового спору на виробничому рівні.

на галузевому, територіальному рівнях – наймані працівники підприємств однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та роботодавці або об'єднання роботодавців;

на національному рівні – наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи уповноважені найманими працівниками органи та роботодавці або об'єднання роботодавців на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених ч.2 ст.133 Конституції України (25 областей та міста Київ та Севастополь).

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень статті 2, абзацу четвертого частини першої статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"

N 35-рп/2009, 24.12.2009, Рішення, Конституційний Суд України

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади і як суб'єкт управління об'єктами державної власності у межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, може бути стороною колективного трудового спору (конфлікту) на національному рівні.

Найманий працівник – це фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, установі, організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю.

Уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення колективного спору.

6