3. Суб’єкти продажу товарів уроздріб

Здійснювати роздрібну торгівлю можуть юридичні особи і громадяни (фізичні особи), визначені згідно зі ст. 2 Закону №698 як суб’єкти підприємницької діяльності.

Щоб отримати статус юридичної ¹ або фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності, треба пройти державну реєстрацію в органах виконавчої влади.

¹ Порядок реєстрації юридичної особи докладно розглянуто у "Школі" №5 за 2000 рік.

При цьому для юридичної особи серед інших документів, що подаються до органів виконавчої влади для реєстрації, обов’язковим є документ, який підтверджує право власності або користування приміщенням (договір купівлі-продажу, дарування, договір оренди тощо), адреса якого буде юридичною адресою цієї юридичної особи. Це може бути будинок або квартира, в якій мешкає один із засновників, або офісні приміщення, або приміщення, в яких надалі здійснюватиметься продаж товарів.

Державна реєстрація фізичних осіб відбувається за місцем їх проживання.

Увага!

Щоб юридична особа мала право здійснювати роздрібну торгівлю, такий вид діяльності, згідно з п. 2 ст. 1 Закону №887, повинен бути передбачений у її засновницьких документах (статуті). Якщо роздрібною торгівлею планує займатися суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа, то при його державній реєстрації в органах виконавчої влади статут не потрібен, відповідно можливі види діяльності заздалегідь не визначаються.

Крім того, суб’єкт підприємницької діяльності повинен пройти реєстрацію у податкових органах, соціальних фондах, органах статистики, виконати встановлені вимоги санітарного і пожежного законодавства й отримати відповідну письмову згоду зазначених органів* ² .

² Тут і далі символ (*), що трапляється у тексті, означає, що додаткова інформація з цього питання буде викладена у "Методичці", присвяченій роздрібній торгівлі, випуск якої планується в жовтні 2002 р.

В органах статистики йому будуть присвоєні статистичні коди, наприклад, згідно з Наказом №288 - форми власності тощо. Та найголовніше - згідно з Наказом №441 присвоюються коди видів економічної діяльності (КВЕД), на які орієнтуватимуться контролюючі органи при встановленні правомірності здійснення суб’єктом підприємництва того чи іншого виду діяльності (наприклад, код 50.10.2 означає, що підприємство має право здійснювати роздрібну торгівлю новими і вживаними автомобілями, код - 52.21.0 - роздрібну торгівлю фруктами й овочами тощо).

4. Умови легалізації роздрібної торгівлі

Після того як суб’єкт роздрібної торгівлі зареєструвався у встановленому порядку, він мусить визначити місце, де передбачається здійснювати торгівлю. Нагадаємо, що юридична особа могла це зробити ще при державній реєстрації, обравши як юридичну адресу приміщення, придатне для торгівлі (наприклад майбутнього магазину).

Якщо ж цього не було зроблено, то суб’єкт роздрібної торгівлі для подальшого отримання державних дозволів повинен визначити, яким чином здійснюватиметься торгівля: в стаціонарних пунктах (магазинах, павільйонах) чи пунктах пересувної торгівлі (автомагазинах, авторозвозках тощо).

Наступний етап - придбання (або отримання в оренду тощо) пункту продажу товарів. При цьому слід пам’ятати, що пункти продажу товарів мають відповідати вимогам, які висуваються законодавством, чинним у сфері санітарної* і пожежної безпеки (наприклад, згідно з пп. 4.1.16 Правил №400, тимчасові споруди, кіоски, ятки тощо повинні розміщуватися на відстані не менше ніж за 10 м від інших будівель). Якщо пункт продажу товарів не відповідатиме зазначеним вимогам, то суб’єкт роздрібної торгівлі не отримає відповідного дозволу і не зможе здійснювати торгівлю. Тому, перш ніж придбавати або укладати договір оренди пункту продажу товарів, перевірте, чи відповідає він вимогам Правил №400.

Після того як суб’єкт роздрібної торгівлі визначив для себе пункт продажу товарів, він мусить отримати дозвіл органів виконавчої влади на здійснення роздрібної торгівлі. Отримання супроводжується, згідно з Декретом №56-93, сплатою збору за розміщення об’єктів торгівлі, передбаченого Законом №1251, у числі місцевих податків і зборів. У бухгалтерському обліку сума сплаченого збору відображається в складі адміністративних витрат підприємств (на дебеті рахунка 92 "Адміністративні витрати"), у податковому обліку - у складі валових витрат.

Увага!

Враховуючи, що покупці за товари, придбані у суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю ³ , розраховуються готівкою, продавцю, згідно із Законом №98/96, треба мати торговий патент - державне свідоцтво, що засвідчує його право займатися продажем товарів за готівкові кошти, з використанням безготівкових пластикових карток, чеків ⁴ .

³ При викладі питань, що стосуються і юридичних осіб, і фізичних осіб - СПД, будемо використовувати термін "суб’єкти роздрібної торгівлі". Якщо яке-небудь питання стосуватиметься тільки юридичних або тільки фізичних осіб, то будемо, відповідно, зазначати: підприємство роздрібної торгівлі або фізична особа.

⁴ Здійснення готівкових і безготівкових розрахунків докладно розглянуто в "Школі" №22,26, 29 , 36, 42, 45 за 2000 рік, №05, 08-09, 13 , 16, 24, 32, 50, за 2001 рік.

Для отримання патенту суб’єкт роздрібної торгівлі подає до податкових органів за місцезнаходженням пункту продажу заяву за встановленою Постановою №1077 формою і платіжне доручення, що свідчить про оплату патенту. При придбанні патенту вноситься:

1. Одноразова оплата вартості патенту, яка буде врахована в останньому місяці терміну дії патенту (термін дії - 12 місяців).

2. Оплата вартості патенту за звітний місяць.

Крім іншої інформації, в заяві має міститися інформація про дозвіл на здійснення роздрібної торгівлі.

Законом №98/96 передбачено низку випадків і умов*, які дають право суб’єктам роздрібної торгівлі працювати без патенту, наприклад сплата фізичною особою ринкового збору або фіксованого податку тощо.

Без придбання торгового патенту можуть продаватися деякі види товарів лише вітчизняного виробництва: хлібобулочні вироби, молоко і молочні вироби та деякі інші*.

Торговий патент потрібно придбавати на кожен структурний відокремлений підрозділ суб’єкта роздрібної торгівлі (наприклад магазин, лоток, кіоск, ятка тощо), в якому здійснюється продаж товарів.

Сплачується вартість патенту щомісяця до 15 числа місяця, що передує звітному.

Згідно зі ст. 9 Закону №98/96, сума податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету за звітний період, підлягає зменшенню на вартість придбаних торгових патентів, чинних у звітному періоді. Однак якщо сума податку на прибуток звітного року не перевищила сплаченої вартості торгових патентів, чинних у звітному році, то на наступний рік така вартість не переноситься (в бухгалтерському обліку вона збільшить суму витрат на збут (рахунок 93) відповідного звітного періоду, а в податковому обліку не буде відображена). Вартість оплачених патентів і суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, не зіставляються щомісяця і щокварталу - тільки щороку, оскільки термін дії патенту, як згадувалося вище, - 12 місяців.

Таблиця 1