1. Балаходина м. Исследование: почему так и не иначе. Методология проекта «50 ведущих юридических фирм Украины 2008 года» // Юридическая практика. – 2008. - №50 (572). – 09.12.2008.

2. Блажко р. Как получить возмещение оплаты услуг адвоката в хозяйственном процессе? // Юридическая практика. – 2008. – №50(572). – 09.12.2008.

3. Гончаров і. Громадська діяльність для адвоката // Укранський адвокат. – 2007. - №2(6). – с.6-7.

Хід лекції:

І. Вступна частина (до 10 хв.)

• привіталася зі студентами, повідомила необхідну інформацію про себе;

• налагодила зв'язки із пройденим навчальним матеріалом і новою інформацією;

• повідомила теми лекції, а саме «Правове регулювання відносин щодо правового консалтингу»;

• визначила основні питання лекції, повідомила список рекомендованої літератури;

II. Основна частина (70-75 хв.)

• висвітлення кожного питання окремо:

1.Мета та завдання правового регулювання відносин щодо правового консалтингу.

2.Предмет та метод правового регулювання відносин у сфері правового консалтингу.

3.Система консалтингового законодавства.

4.Особливості правового регулювання відносин щодо правового консалтингу у певних сферах;

• логічний перехід від одного питання до іншого, здійснення підсумку після кожного етапу;

• обгрунтування понять, термінів, теорій, концепцій тощо, виокремлення критеріальних ознак, складових, основних елементів;

• зазначення міжпредметних зв'язків, практичних прикладів, спрямованості навчальної інформації на професійну діяльність студентів;

• дискусія з окремих питань, вільна бесіда на проблемні теми;

Ш. Заключна частина (5-10 хв.)

• здійснила логічних висновки про основні поняття, положення, що розглядалися на лекці;

• пояснила про хід підготовки до семінарського заняття й обговорення аналізу зазначених питань, положень на занятті;

• повідомила питання, проблеми, що будуть розглядатися у наступній лекції;

• подякувала студентам за увагу.

УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

Юридичний факультет

Кафедра: господарського права та процесу

План-конспект

семінарського заняття на тему:

«Правове регулювання відносин щодо правового консалтингу»

Проведеного в групі 591 М

02.11. 2012 Року

Склала:

студентка 5-го курсу

юридичного факультету

спеціальність «Правознавство»

Кушнерчук Т.С.

Перевірив:

к. ю. н., ст. викл. Соловйов

Андрій володимирович

ЛЬВІВ – 2012

Дисципліна: Основи правового консалтингу.

Вид заняття: комбіноване семінарське.

Група: 591 М Дата: 2.11.2012

Тривалість заняття: 90 хв. Час проведення: пара,

Місце проведення: 105 аудиторія, юридичний факультет.

Навчальна мета:

• поглиблення, конкретизація, систематизація знань, засвоєних під час лекційних занять та в процесі самостійної підготовки до семінару;

Виховна мета:

• патріотичне виховання, виховання культури мови і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху загалом тощо

Розвивальна мета:

• розвиток логічного мислення студентів, набуття умінь працювати з різними літературними джере­лами, формування умінь та навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо

Забезпечуючі дисципліни:

• Цивільне право України, Адвокатура Украни, Нотаріат України, Цивільно-процесуальне право України.

Наочність:

• таблиці, схеми.

Роздатковий матеріал:

• задачі з навчально-методичного посібника «Основи правового консалтингу» №6-8, 27.

Рекомендована література

Основна:

1. Балаходина М. Исследование: почему так и не иначе. Методология проекта «50 ведущих юридических фирм Украины 2008 года» // Юридическая практика. – 2008. - №50 (572). – 09.12.2008.

2. Блажко Р. Как получить возмещение оплаты услуг адвоката в хозяйственном процессе? // Юридическая практика. – 2008. – №50(572). – 09.12.2008.

3. Гончаров І. Громадська діяльність для адвоката // Укранський адвокат. – 2007. - №2(6). – С.6-7.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА (2 -3 хв.)

• привіталася зі студентами;

• виявила відсутніх;

• перевірила чи готова група до заняття.

  2. МОТИВАЦІЯ ТА СТИМУЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ (до 5 хв.)

• Повідомила тему, мету та завдання семінарського заняття.

• Провела бесіду, що передбачає з'ясування значущості теми і її професійну спрямованість).

Повідомлення плану заняття:

1.Мета та завдання правового регулювання відносин щодо правового консалтингу.

2.Предмет та метод правового регулювання відносин у сфері правового консалтингу.

3.Система консалтингового законодавства.

4.Особливості правового регулювання відносин щодо правового консалтингу у певних сферах

III.ОБГОВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПИТАНЬ СЕМІНАРУ (70-75 хв.):

• Вказала поетапно питання, що обговорюються під час заняття згідно плану.

• методи, прийоми та засоби навчання, що використовуються у процесі обговорення кожного основного питання семінару:

• розповідь студента;

IV Повідомлення домашнього завдання.

УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

Юридичний факультет

Кафедра: господарського права і процесу

Аналіз

навчального заняття з « Цивільного права України»,

проведеного у 392 групи,

Омаркадієвої Ельвіри Багомедівни

Виконано:

студенткою 5-го курсу

юридичного факультету

спеціальність «Правознавство»

Кушнерчук Т.С.

Перевірив:

к. ю. н., ст. викл. Соловйов Андрій володимирович

ЛЬВІВ – 2012

ЗМІСТ АНАЛІЗУ

Загальні відомості про навчальне заняття:

• тема навчального заняття: «Загальні положення договору оренди. Договір прокату». Тема має суттєвий зв’язок з попередніми та наступними темами.

• форма навчального заняття – семінарське заняття, на якому студент-практикант організовує дискусію за попередньо визначеними темами. До заняття студенти готують тези виступів на підставі індивідуального виконаних завдань (рефератів). Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.

• була досягнута мета заняття, та отриманні позитивні результати ;

• сильні сторони студента-практиканта – вміє тримати аудиторію, добре знає та орієнтується в матеріалі заняття.

Підготовка студента-практиканта до організації навчального заняття: студентом-практикантом була визначена структура, він у повному обсязі використав фахову та методичну літературу, студентом-практикантом була виконана підготовка дидактичного та роздаткового матеріалу.

Постанова мети: студент-практикант виконав постановку мети завдань навчального заняття як кінцевого результату, необхідного для досягнення студентом-практикантом та студентами, створення у студентів установки на досягненні мети.

Відбір змісту навчального матеріалу, розвиток особистісного ставлення студентів до нього: студентом-практикантом був зроблений раціональний відбір наукових, засадничих знань, понять, фактів, що складають основу розвитку умінь, навичок студентів, їхнього соціального становлення, подальшого навчання; було враховано відповідність змісту навчального матеріалу рівню розвитку студентів, їхнім пізнавальним можливостям; студент-практикант зумів досягти стимулювання інтересу студентів до змісту, (новизна знань, умінь, їхня різностороння значущість, парадоксальність понять, фактів, популярність інформації, емоційність викладу, подання інформації через призму бачення викладача, науковця).

Діяльність викладача:

• ставлення до студентів: позитивне, наявність позитивної установки;

• стиль діяльності та поведінки студента-практиканта: комунікативні уміння, відкритість, щирість, знаходження контакту зі студентами, вияв педагогічного такту у організації взаємодії зі студентами;

• студент-практикант забезпечив дисципліну як організацію порядку на навчальному занятті;

Діяльність студентів:

• ставлення студентів до процесу навчання: адекватне, сумлінне та позитивне;

• ставлення до особистості викладача: позитивне;

Організація міжособистісної взаємодії студентів та розвиток їхніх взаємин:

Студентом-практикантом було створено психологічно-комфортне середовище на навчальному занятті та застосовано різноманітні форми співробітництва, міжособистісної взаємодії студентів (дискусії, діалоги, групові форми, колективна робота тощо).

Загальні висновки: практичне заняття було проведено на відповідному рівні. Зауважень немає. Пропозиції і поради: підходити до семінарського заняття більш творчо.

УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

Юридичний факультет

Кафедра: філософії та культури

Індивідуальне завдання з педагогіки:

«Вияв та аналіз проблем соціальної адаптації студентів»

Виконала:

студ. 591 М групи

Кушнерчук Т.С.

спеціальність «Правознавство»

Перевірила:

доц. Яремчук Н.Я.

Львів 2012

Актуальність теми дослідження. У сучасному суспільстві проблема адаптації виступає однією з ключових проблем психологічної науки. Високі темпи життя, постійні інформаційні перевантаження і дефіцит часу все більше впливають на психіку особистості і стають причинами різних відхилень в нормальній діяльності окремих чи багатьох функціональних систем організму. Різнобічна і тривала дія несприятливих соціальних, психологічних, економічних чинників зумовлює велику нервово-психічну напругу, яка здатна викликати різноманітні негативні прояви в поведінці і призводити до нервово-психічних розладів.

Об’єкт дослідження – процес соціальної адаптації студентів у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження – феномен інформаційного стресу як основної проблеми дезадаптації студентів-першокурсників.

Метою дослідження є виявлення особливостей процесу адаптації студентів-першокурсників, аналіз етіологічних і симптоматичних складових та діагностика студентської дезадаптації, а також пошук ефективних засобів психологічного забезпечення психічного здоров’я у середовищі студентської молоді.

Відповідно до сформульованої мети були розроблені такі завдання дослідження:

• розглянути типові проблеми психологічної адаптації студентів до умов навчання у вищому закладі освіти;

• дослідити етіологічні та симптоматичні складові дезадаптаційної поведінки студентів-першокурсників;

• виявити можливості психологічного забезпечення психічного здоров’я у середовищі студентської молоді;

• провести дослідження наявності проявів дезадаптації та інформаційного стресу у студентів-першокурсників;

• розробити практичні рекомендації щодо зміцнення психічного здоров’я та підвищення стресостійкості особистості.

Розгляд і вивчення проблеми психологічної адаптації студента-першокурсника до умов навчання у вищому закладі освіти передбачає насамперед конкретизацію самого поняття адаптації. Розуміння і тлумачення явища адаптації до ситуації навчання у вищому освітньому закладі може бути різним.

Як правило, проблема адаптації порушується стосовно нових, незнайомих для індивіда ситуацій, які мають для нього істотне чи навіть життєво важливе значення. Це означає, що не адаптованість може з високою ймовірністю призводити до психічного неблагополуччя індивіда, стану дистресу, серйозної загрози для його життєвих інтересів. Неадаптованість проявляється в неадекватному розумінні ситуації, у способі дій, який підвищує несприятливість та загрозливість ситуації.

Найбільш загальне розуміння психологічної адаптації до нових незвичних умов передбачає формування психологічних механізмів, завдяки яким особа забезпечує свою безпеку і адекватну орієнтацію в новій ситуації. При успішній адаптації особистість отримує можливість максимально успішної самореалізації без надмірних зусиль.

Отже, першокурсники мають труднощі в засвоєнні знань тому, що у них не сформувалися такі риси особистості як: готовність до навчання, здатність навчатися самостійно, контролювати і оцінювати себе, володіти своїми індивідуальними особливостями пізнавальної діяльності, вміння правильно розподілити свій робочий час для самостійної підготовки. Викладач вищого навчального закладу повинен допомогти студенту-першокурснику у подоланні цих труднощів.

Соціальна адаптація — пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії.

Соціальна адаптація — це взаємозумовлений процес пристосування індивіда до соціального середовища і пристосування суспільства до потреб особистості через їх задоволення. Відповідність між рівнем соціальних потреб і рівнем їх задоволення визначає рівень соціальної адаптації.

У соціальній адаптації виділяють дві форми:

активну, коли суб'єкт прагне впливати на середу з метою її зміни (наприклад, зміни цінностей, форм взаємодії і діяльності, які він повинен засвоїти);

пасивну, коли суб'єкт не прагне до такого впливу і зміни.

 Соціальна адаптація студентів поділяється на такі види:

- професійну адаптацію – пристосування до характеру, змісту, умовам і організації навчального процесу, формування навичок самостійності в навчальній і науковій роботі;

- соціально-психологічну адаптацію – пристосування особистості до групи, взаємовідносин в ній, формування власного стилю поведінки.

При цьому соціально-психологічна адаптація являє собою оволодіння особистістю ролі під час входження в нову соціальну ситуацію – це конкретний процес соціалізації.

Психологічний аспект адаптації першокурсників складається із руйнації вироблених роками установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій вихованців середньої школи і виробничих колективів, втрати роками закріплених взаємин з колективом. Зі вступом до вищого навчального закладу юнаки і дівчата потрапляють у нові, незвичні для них умови, що неминуче спричиняють зміни динамічного стереотипу і пов’язаних з ними емоційних переживань.

Розрізняють три форми адаптації студентів-першокурсників до умов вищого освітнього закладу:

1.    Формальна адаптація – стосується пізнавально-інформаційного пристосування студентів до нового оточення, до структури вищої школи, до вимог і своїх зобов’язань;

2.    Суспільна адаптація – це процес внутрішньої інтеграції груп студентів-першокурсників і інтеграція цих груп зі студентським оточенням в цілому;

3.    Дидактична адаптація – стосується підготовки студентів до нових форм і методів навчальної роботи у вищій школі.

Загалом проблема, яка визначає неминучість адаптаційного процесу та його значення – це одвічна проблема невідповідності суб'єктивних очікувань і наявних умов реальної дійсності. Існує суперечливість між інтелектуальним, творчим, особистісним потенціалом студента, з одного боку, і можливостями його реалізації, які надає навчальний заклад, з іншого. Ці можливості завжди обмежені, а інколи навіть пов'язані з суттєвими ускладненнями організаційного, фінансового чи психологічного порядку.

Отже, порушення проблеми соціально-психологічної адаптації першокурсника у вищому закладі освіти є обумовленим реально існуючими проблемами.

Адаптацію до умов навчання у вищому закладі освіти проходять, у тій чи іншій формі, всі першокурсники. Проте цей процес не відбувається автоматично. Навіть на випускному курсі можна виявити особистостей, які "застрягли" на етапі адаптації, пройшли його невдало, і в результаті не змогли скористатися багатьма можливостями, які надає навчання у вищому закладі освіти. Процес навчання є підпорядкованим багатьом факторам, і не всі вони сприяють успішній адаптації. Тому уявлення деяких першокурсників про процес навчання виявляються хибними, навіть наївними. Досить часто такі уявлення призводять до фрустрації і розчарування: заняття виявляються не настільки цікавими, підготовка до занять – надто рутинною, а саме студентське життя - не таким радісним і світлим, як здавалося. Саме тоді і починається адаптаційний процес, метою якого є, окрім іншого, знаходження нових особистісних сенсів у навчальному процесі і власне у статусі студента

Окремо варто виділити ще дві групи проблем:

- проблеми приїжджих (сільських) студентів;

-   проблеми інтелектуально чи творчо обдарованих першокурсників.

Приїжджі студенти, крім адаптації до умов навчання у вищому закладі освіти, проходять ще й адаптацію до умов життя у новому для них місті, а разом з тим і до життя в гуртожитку. Все це спричиняє цілий комплекс нових специфічних проблем.

Обдаровані студенти досить часто переживають розчарування як у сфері навчання, так і в сфері міжособистісних стосунків. Організація навчального процесу, як правило, оптимальна для студентів «середнього рівня» і занадто спрощена для обдарованого студента. Крім того, процес адаптації обдарованого студента до стосунків у своїй академічній групі є набагато важчим і тривалішим. Нерідко він відчуває себе "білою вороною"; його поведінка сприймається групою негативно; в результаті він не може реалізувати себе в міжособистісних стосунках.

Таким чином, психологічна робота з першокурсником повинна включати в себе ознайомлення з ситуацією і типовими проблемами навчання у вищому закладі освіти; мотиваційний компонент; формування чутливості до змін в оточуючому середовищі і разом з тим позитивного мислення, щоб забезпечити змогу конструктивно сприйняти ці зміни.

Виділяють такі симптоми психологічної дезадаптації:

-   підвищення показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму;

-   зниження комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості;

-   з’являється почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, вчителями, батьками, а в поведінці в цілому – надмірна сором’язливість;

-   зниження успішності, недостатня увага й зосередженість на уроках;

-   скарги на погане самопочуття, сон;

-   втрата інтересу до навчання, школи.

Внаслідок цих проявів розвиваються :

-   непродуктивні форми реагування;

-   симптоми порушення поведінки;

-   емоційні розлади різного ступеня.

 Соціально-психологічна дезадаптація не тотожна поняттю хвороби і проявляється в патологічній і непатологічній формах. Стосовно непатологічної дезадаптації, то вчені як приклад наводять відхилення в поведінці й переживаннях суб'єкта, пов'язані з недостатньою соціалізацією, соціально неприйнятними установками особистості, різкою зміною умов існування, розривом важливих соціальних стосунків тощо. За структурою й механізмами непатологічна і патологічна дезадаптація мають суттєві відмінності: в першому випадку зниження загального рівня адаптації відбувається за рахунок звуження сфери діяльності і спілкування та зменшення їхньої інтенсивності; в разі патологічної дезадаптації розпочинається «ломка» основних напрямів адаптаційної діяльності, з'являються патологічні варіанти адаптації. Вказуючи на прямий зв'язок соціально-психологічної дезадаптації із суїцидом, у динаміці обох форм соціально-психологічної дезадаптації, яка веде до суїциду, вчені вирізняють дві фази: переддиспозиційну й суїцидальну, де перша фаза не є специфічною для суїциду, а в другій, яка починається із зародження суїцидальних тенденцій і продовжується аж до їх реалізації, дезадаптаційний процес проходить за загальною схемою, яка зводить до нуля всі вироблені раніше форми адаптації. При цьому конфлікт має вирішальне значення для переходу переддиспозиційної фази в суїцидальну.

Проблема психологічного перевантаження студентів набуває все більшої наукової та практичної актуальності у зв’язку з безперервним зростанням соціальної, економічної, екологічної, техногенної, особистісної екстремальності людського життя і суттєвими змінами змісту та умов праці у представників різноманітних професій. Комплексна автоматизація роботи систем управління, широке використання обчислювальної техніки, використання інформаційних моделей індивідуального та колективного користування, інтенсифікація праці корінним чином змінює її характер, - спрощуються алгоритмізовані функції спеціалістів, але виникає кількість можливих проблемних ситуацій і темп роботи, підвищується професійна і особистісна значимість і відповідальність за результати і наслідки діяльності. Праця людини в системах управління технікою (діяльність “людини-оператора”) пов’язана з періодичним, іноді досить довготривалим та інтенсивним впливом (чи очікуванням впливу) екстремальних значень професійних, соціальних, екологічних чинників, який супроводжується негативними емоціями, перенапруженням фізичних і психічних функцій, деструкцією діяльності. Найбільш характерним психічним станом, що розвивається під впливом вказаних факторів у людини, є психологічний стрес.

Останнім часом особливо активно стала вивчатись проблема інформаційного стресу у трудовій та навчальній діяльності. У вітчизняній та зарубіжній науці почали досить широке вивчення питання впливу інформаційних чинників на діяльність людини та її стани.

Таким чином, інформаційний стрес можна визначити як стан надмірної психічної напруженості з явищами функціональної вегето-соматичної і психічної дезінтеграції, негативними емоційними переживаннями і порушеннями професійної працездатності в результаті несприятливого впливу екстремальних чинників інформаційного взаємовпливу людини і техніки.

Результати теоретичного дослідження дозволили зробити наступні висновки:

Адаптацію до умов навчання у вищому закладі освіти проходять, у тій чи іншій формі, всі першокурсники.

Найбільш типові психологічні проблеми адаптації першокурсників, які виявилися за результатами досліджень можна класифікувати на мотиваційні, раціональні та поведінкові.

Основні симптоми психологічної дезадаптації проявляються у підвищенні показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму; зниженні комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості; появі почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, вчителями, батьками, а в поведінці в цілому – надмірна сором’язливість; зниженні успішності, недостатній увазі й зосередженість на уроках; скаргах на погане самопочуття, сон; втраті інтересу до навчання, школи. Внаслідок цих проявів розвиваються: непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади різного ступеня.

Основна причина дезадаптації полягає у неузгодженості між інтелектуальним, творчим, особистісним потенціалом студента, з одного боку, і можливостями його реалізації, з іншого. Ще однією важливою причиною дезадаптаційної поведінки студентів до умов навчання у вищому закладі освіти є відмінності шкільного та студентського колективів, а також проблеми спілкування та уміння налагоджувати контакти в цілому.

Адаптація може бути успішною і неуспішною. Очевидно, успішна адаптація до умов навчання залежить від вибору певної стратегії навчальної діяльності і напрацювання операційних механізмів для її здійснення. На основі цього можна зробити висновок, що профілактику складнощів адаптаційного процесу доцільно було б проводити у випускних класах шкіл. Це міг би бути тренінг адаптаційної мобільності, спрямований на підвищення чутливості до змін, установки сприймати нові умови життя без стресу, здатності швидко змінювати свою поведінку.

Психологічна робота з першокурсником повинна включати в себе ознайомлення з ситуацією і типовими проблемами навчання у вищому закладі освіти; мотиваційний компонент; формування чутливості до змін в оточуючому середовищі і разом з тим позитивного мислення, щоб забезпечити змогу конструктивно сприйняти ці зміни.

Ефективності психологічного забезпечення психічного здоров’я студентів можна досягти передусім шляхом певних організаційних заходів правильної організації режиму праці та відпочинку з урахуванням психологічних та психофізіологічних особливостей студентів. Організаційні заходи в системі психологічного забезпечення психічного здоров’я під час навчання студентів сприяють суттєвому покращенню успішності і психологічному задоволенню навчанням.

Список використаних джерел:

1. Агаджанян Н. А. Адаптация и резервы организма. – М.: ФиС, 1983. – 175 с.

2. Александр Франс «Психосоматичная медицина: принципы лечения». – М.: ИОИ, 2006. – 346 с.

3. Краткий психологический словарь / Под ред. Петровского А. В., Ярошевского М. Г. – М.: Политиздат, 1984. – 431 с.

4. Кудрявцев И. А. О диагностической информативности некоторых патопсихологических синдромов. // Журнал невропатологи и психиатрии им. С. С. Корсакова. 1982. – № 12. – С. 8-14.

5. Мудрик А. В. Общение школьников. – М., 1987. – 80 с.

6. Назарук Н. Професійне здоров’я // Психолог. – 2006. – № 31-32. – С. 49-50.

7. Наумов Н. Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения. – М.: Наука, 1988. – 199 с.

8. Нижник Г., Барабаш Н., Куравський О. Психологічне здоров’я – запорука творчого саморозвитку // Психолог. – 2006. – № 25-28. – С. 101-103.

9. Оржеховська В. М., Хілько Т. В., Кириленко С. В. Посібник з самовиховання. – К.: ІЗМН, 1996. – 192 с.

10. Психологічний словник / Під ред. В. І. Войтко. – К.: Вища школа, 1982. – 216 с.

11. Педагогика и психология высшей школы. Учебное пособие для вузов / Отв. ред. С. И. Самыгин. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 544 с.

12. Просецкий П. А. Социально-психологические проблемы учебно-воспитательного коллектива. – Известия Воронежского педагогического института. – 1970. – Т. 106. С. 83-84.

13. Психологія і педагогіка життєтворчості: Навчально-методичний посібник / Ред. рада. В. М. Доніна та ін. – К. – 1996. – 179 с.

14. Сельє Ганс «Стресс без дистресса». – М.: Виеда, 1992. – 212 с.