Значення коефіцієнта к4 залежно від швидкості вітру

Швидкість вітру, м/с	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	15
К4	1	1,33	1,67	2	2,34	2,67	3	3,34	3,67	4	5,68

21.1.4. Для знайденої величини Q_E2 визначають глибину зони вторинної хмари Г₂ (табл. 21.2), аналогічно як для Г₁.

Отримані значення Г₁ і Г₂ - це максимальні значення зон зараження первинною або вторинною хмарою, що визначаються залежно від еквівалентної кількості речовини і швидкості вітру.

21.1.5. Повна глибина зони зараження Г_п (км), що залежить від сумісної дії первинної і вторинної хмари СДОР, визначається за формулою:

Г_п = Г^’ +0,5 Г^”, (21.6)

де: Г^’ = max {Г₁ , Г₂ };

Г^” = min {Г₁ , Г₂ }.

21.1.6. Отримане значення повної глибини зараження Г_п порівнюється з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Г_пр, що визначається за формулою:

, (21.7)

де N - час від початку аварії, год.;

U - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступеню вертикальної стійкості повітря, км/год. (табл. 21.4).

Таблиця 21.4

Швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря, км/год.

	Швидкість вітру, м/с													Коефіцієнти
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	К5	К8
Швидкість переносу, км/год.	інверсія
	5	10	16	21	21	21	21	21	21	21	21	21	21	1	0,081
	ізотермія
	6	12	18	24	29	35	41	47	53	59	65	71	76	0,23	0,133
	конвекція
	7	14	21	28	28	28	28	28	28	28	28	28	28	0,08	0,235

За розрахункову глибину зони зараження (Г_і) приймається менше значення з глибин Г_пр і Г_п (Г_і = min{ Г_пр, Г_п }).

21.2. Визначають площу зони (км²) можливого зараження первинною (вторинною) хмарою СДОР:

, (21.8)

де:  - кутові розміри зони можливого зараження, град. (табл. 21.5).

Таблиця 21.5

Кутові розміри зон можливого зараження залежно від швидкості вітру

V, м/с	<0,5	0,6-1	1,1-2	>2
 °	360	180	90	45

21.3. Площа зони фактичного зараження S_ф (км²) розраховується за формулою:

, (21.9)

де: K₈ - коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (при інверсії - K₈ = 0,081, при ізотермії – K₈ = 0.133, при конвекції - K₈ = 0.235, табл. 21.4).

21.4. Час підходу хмари СДОР до заданого об'єкта (год.) залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається за формулою:

, (21.10)

де: l - відстань від джерела зараження до заданого об'єкта (км).

21.5. Нанесення зон зараження на схему.

Зона можливого зараження хмарою СДОР на картах і схемах обмежена колом, півколом або сектором, який має кутові розміри і радіус, рівний глибині зараження Г_і. Центр кола, півкола або сектора співпадає з джерелом зараження.

Зона фактичного зараження, що має форму еліпса, включається у зону можливого зараження. Через те, що можливі переміщення хмари СДОР під дією вітру, фіксоване зображення зони фактичного зараження на схемі може мати відповідні відхилення.

На схемі зона можливого зараження має вигляд, наведений на рис. 21.1.

а) при швидкості вітру за прогнозом менш ніж 0,5 м/с зона зараження має вигляд кола:

- точка 0 співпадає з джерелом зараження;

- =360°;

- радіус кола рівний Г_і.

Зображення еліпса відповідає зоні фактичного зараження на фіксований момент часу.

Рис. 21.1. Зони можливого зараження СДОР

б) при швидкості вітру за прогнозом від 0,6 до 1 м/с зона має вигляд півкола:

- точка 0 співпадає з джерелом зараження;

-=180°;

- радіус півкола рівний Г_і;

- бісектриса кола співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за напрямком вітру;

в) при швидкості вітру за прогнозом більше ніж 1м/с зона має вигляд сектора:

- точка 0 співпадає з джерелом зараження;

- =90°

- радіус сектора рівний Г_і;

- бісектриса сектора співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за напрямком вітру.

Порядок нанесення зон зараження на схему (рис. 21.2) такий:

21.5.1. Визначають площу розливу СДОР (S_p, м²), а також радіус площі розливу (r_p, м):

; (21.11)

. (21.12)

21.5.2. Знаючи площу зони фактичного зараження, визначають розміри еліпса. Довжина еліпса рівна величині Г_і , а максимальна ширина b (км):

. (21.13)

21.5.3. На координатах позначають центр аварії і наносять площу розливу S_p (суцільною лінією).

Рис. 21.2. Нанесення можливих зон хімічного зараження на схему:

Г₁ - глибина зони можливого зараження первинною хмарою;

Г₂ – глибина зони можливого зараження вторинною хмарою;

Г_п - повна глибина зони можливого зараження;

S_р - площа розливу СДОР;

S_ф - площа зони фактичного зараження;

S_м - площа зони можливого зараження;

21.5.4. Біля кола роблять пояснюючий напис (у чисельнику - вид СДОР і кількість, а у знаменнику - час, дата розливу).

21.5.5. Від центру аварії в орієнтованому напрямку вітру проводять вісь прогнозованих зон зараження (рис. 21.3).

Рис. 21.3. Можливі напрямки вітру (азимути)

21.5.6. Наносять глибину зон первинної і вторинної хмари Г₁ і Г₂, повну глибину зони зараження Г_і (пунктирними лініями) та замальовують їх жовтим кольором.

21.5.7. Знаючи довжину і максимальну ширину (Г_і і b) еліпса зони фактичного зараження, наносять його на схему (суцільною лінією) і заштриховують.

21.5.8. На отриманій схемі роблять пояснюючі написи.

21.5.9. У верхній лівій частині схеми вказують метеоумови.

21.5.10. Уся побудова ведеться чорним кольором, а отримане графічне зображення обстановки замальовується жовтим кольором.

21.6. Можливі втрати робітників і службовців на хімічно небезпечному об'єкті визначаються з використанням табл. 21.6.

Таблиця 21.6

Можливі втрати робітників, службовців і населення від дії СДОР в осередку ураження, %

Умови знаходження людей	Без протигазу	Забезпеченість людей протигазами
		20	30	40	50	60	70	80	90	100
На відкритій місцевості	90-100	75	65	58	50	40	35	25	18	10
У простих сховищах, будовах	50	40	35	30	27	22	18	14	9	4

21.7. Час перебування людей у засобах індивідуального захисту шкіри визначаються за допомогою табл. 21.7.

Таблиця 21.7

Допустимий час перебування людей у засобах захисту шкіри, год.

Температура повітря, °С	Час перебування людей у засобах захисту шкіри, год.
>30	0,3
25-29	0,5
20-24	0,8
15-19	2
<15	3

111