Матеріальне стимулювання як засіб мотивації.
Однією з найважливіших теорій мотивації є матеріальне стимулювання праці, яке є процесом формування і використання систем матеріальних стимулів праці і заробітної плати відповідно до дії закону розподілу за кількістю і якістю праці (рис.5). Система матеріальних стимулів праці складається з різноманітних спонукальних мотивів, які доповнюють один одного і пов'язані єдиним процесом створення матеріальної зацікавленості у здійсненні трудової діяльності.
Рис.5. Зміст матеріального стимулювання
Умови і порядок стимулювання, встановлені під час формування і використання систем матеріальних стимулів праці, передбачають види, характер і розміри матеріального заохочення і матеріальних санкцій. У процесі формування і використання систем матеріальних стимулів закладаються необхідні спонукальні мотиви трудової діяльності, здійснюється орієнтація працівників на конкретні поточні і кінцеві результати, створюється матеріальна зацікавленість в удосконаленні виробництва, прискоренні науково-технічного прогресу, зменшенні витрат, реалізуються колективні і особисті економічні інтереси працівників, забезпечується перспектива підвищення матеріального благополуччя.
Фактори матеріального стимулювання - це рушійні сили, які забезпечують формування і використання всієї сукупності спонукальних механізмів з метою задоволення колективних і особистих економічних інтересів працівників.
Рис.6. Класифікація факторів, які визначають системи матеріальних стимулів праці
Принципи матеріального стимулювання праці:
забезпечення зростання заробітної плати в міру підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності;
диференціація заробітної плати за групами працівників, умовами праці, трудовими досягненнями, регіонами країн тощо;
забезпечення можливостей підвищення заробітної плати за виконання престижних робіт;
забезпечення перспективи росту заробітної плати протягом всієї трудової діяльності на кожному робочому місці;
матеріальне стягнення;
забезпечення випереджувальних темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами зростання заробітної плати;
оптимальне поєднання централізації і самостійності підприємств у матеріальному стимулюванні праці.
