4) Застосування антидемпінгових заходів;

5) припинення експортно-імпортних операцій;

6) Застосування індивідуального режиму ліцензування;

7) зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господа­рювання певних видів господарської діяльності;

8) анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господа­рювання окремих видів господарської діяльності;

9) обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

10)скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господа­рювання;

- інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГК України та іншими законами.

1) Вилучення прибутку (доходу)

Прибуток (дохід), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господар­ської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, не сплаченого за прихований об'єкт оподат­кування, підлягають вилученню в дохід відповідного бюджету в по­рядку, встановленому законом. Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми,  а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції — у трикрат­ному розмірі вилученої суми. Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовується означена санкція, а також порядок їх застосування визначаються законами.

2) Адміністративно-господарський штраф;

Адміністративно-господарський штраф — це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягу­ється штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено право­порушення.

Правила здійснення тих чи інших видів господарської діяльності встановлюються відповідними законодавчими актами, які серед інших питань визначають відповідальність за порушення порядку та умов їх провадження, а також порядок реалізації такої відповідальності. Так, згідно із Законом України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р. (в ред. Закону № 3317-ІУ від 12 січня 2006 р.) санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовують­ся за рішенням суду або у встановлених цим Законом випадках за рі­шенням Національної ради. Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги штрафні санк­ції у вигляді стягнення штрафу. Рішення про стягнення штрафу при­ймається: якщо після винесення попередження відповідні порушення не були усунені; якщо телерадіоорганізація за час після видачі (продов­ження) ліцензії вже отримала не менше трьох попереджень; якщо про­вайдер програмної послуги за час після сплати ним попереднього штрафу вже отримав не менше трьох попереджень. Штраф не може накладатися, якщо з часу останнього порушення законодавства минуло більше одного календарного року. Розміри штрафів встановлюються Національною радою за погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 р. (в ред. Закону від 11 липня 2003 р.) за порушення законодавства про рекламу штрафи накладаються у таких розмірах: п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами — на рекламодавців, винних у: за­мовленні рекламної продукції, виробництво та (або) обіг якої заборо­нено законом; наданні виробнику реклами недостовірної інформації, необхідної для її виготовлення; замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо вона поширюється ними самостійно; п'ятикратної вартості виготовлен­ня реклами — на виробників реклами, винних у порушенні прав третіх осіб під час її виготовлення; чотирикратної вартості розповсюдженої реклами — на розповсюджувачів реклами, винних у порушенні поряд­ку її розповсюдження та розміщення; сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами її виготовлення та (або) розповсюджен­ня. Повторне вчинення порушень, передбачених у цьому пункті, протягом року тягне за собою накладення штрафу в подвійному розмірі. Постано­вою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693 затвердже­но Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту і його територіальних органів в Автономній Республі­ці Крим, областях, містах Києві та Севастополі штрафів на рекламодав­ців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

У статті 31 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 р. встановлюються штрафні санкції, що застосовуються до суб'єктів господарювання-юридичних осіб за правопорушення у сфері теплопостачання. Так, уповноважені органи застосовують до суб'єктів господарювання-юридичних осіб штрафні санкції:

за неподання передбаченої законом інформації уповноваженим державним органам або подання завідомо недостовірної інформації — у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Державної інспекції з енергозбереження або Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, або Національної комісії регулювання електроенергетики Украї­ни — у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за перешкоджання або недопущення до систем теплопостачання та теплоспоживання працівників органів державного нагляду або пред­ставників теплогенеруючих (теплопостачальних) організацій при ви­конанні ними службових обов'язків — у розмірі до двохсот неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян;

за порушення ліцензійних умов або діяльність з простроченою ліцензією — до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян;

за необгрунтоване застосування тарифів на виробництво теплової енергії та її транспортування чи постачання або завищення нарахування плати за фактично відпущену теплову енергію споживачу (покупцю) — у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за постачання теплової енергії, параметри якої не відповідають державним стандартам, затвердженим нормативам на теплову енергію, умовам договору купівлі-продажу, що зафіксовано представниками теплопостачальної (теплогенеруючої) організації та споживача у від­повідному акті, — у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; після трьох таких порушень постачальник теплової енергії сплачує штраф як за порушення ліцензійних умов;

за самовільне (несанкціоноване) від'єднання споживача від те­плової мережі теплопостачальної (теплогенеруючої) організації до за­кінчення строку дії договору купівлі-продажу теплової енергії — у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за водорозбір із систем опалення через крани та інші пристрої; самовільне підключення до систем опалення без укладання договорукупівлі-продажу теплової енергії; роботу з пошкодженими пломбами на приладах комерційного обліку теплової енергії або їх роботу з про­строченим строком метрологічної повірки — у розмірі до двохсот не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за неприєднання власниками теплових мереж до теплової мережі теплогенеруючої установки або споживача теплової енергії, які розта­шовані на території, закріпленій за власниками в разі виконання ними умов на приєднання, — у розмірі до трьохсот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян.

Відповідальність за порушення інших вимог цього Закону, у тому числі за порушення безперебійного постачання теплової енергії, не пов'язане з дією обставин непереборної сили, що завдало споживачу ма­теріальних збитків при виконанні ним договірних зобов'язань, визначаєть­ся згідно із законом. Справи про накладання штрафів за порушення, ви­значені цією статтею, розглядаються органами державного нагляду (ін­спекціями) та Національною комісією регулювання електроенергетики України в межах їх компетенції. Суми штрафів, що накладаються органа­ми державного нагляду та Національною комісією регулювання електро­енергетики України, перераховуються до Державного бюджету України.

У статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р. визначено відповідаль­ність юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів. Так, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку накладає на юридичних осіб штрафи:

за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів відповідно до чинного законодавства — у розмірі до 10 000 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 відсотків прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій;

за діяльність на ринку цінних паперів без ліцензії, одержання якої передбачено чинним законодавством, — у розмірі до 5000 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян;

за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недо­стовірної інформації — у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоря­джень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів — у роз­мірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді. Штрафи, накладені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, стягуються у судовому порядку.

У статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. встанов­люються штрафні санкції, що застосовуються до суб'єктів підприєм­ницької діяльності — юридичних осіб за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг. Уповноважений орган застосовує до суб'єктів підприємницької діяльності штрафні санкції:

за діяльність на ринках фінансових послуг без ліцензії, одержан­ня якої передбачено законом, — у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи-суб'єкта підприєм­ницької діяльності, що вчинила правопорушення;

за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недо­стовірної інформації — у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутно­го (пайового) капіталу юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення;

за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоря­джень, рішень Уповноваженого органу про усунення порушень щодо надання фінансових послуг — у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи — суб'єкта підпри­ємницької діяльності, що вчинила правопорушення.

Зазначені штрафи накладаються Головою Уповноваженого органу, його заступниками, директорами департаментів чи головою відповід­ного територіального управління після розгляду матеріалів, які засвід­чують факт правопорушення. Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді. Штрафи, накладені Уповноваженим органом, стягуються у судовому порядку.

За порушення певних правил здійснення господарської діяльності або невиконання чи неналежне виконання певного господарського зобов'язання стягуються штрафні санкції за умови, що це безпосеред­ньо передбачено законом та (або) договором.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санк­ції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому від­ношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, ви­значеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони від­повідно до вимог ГК України.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 ГК України.

3) стягнення зборів (обов'язкових платежів);

У разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу).