- •Перші кочовики Північного Причорномор'я
- •[Ред.] Грецькі колонії та племена готів
- •[Ред.] Східні слов'яни у давнину
- •[Ред.] Княжа доба [ред.] Русь, Велике князівство Руське
- •[Ред.] Утворення та становлення Великого князівства
- •[Ред.] Розквіт Русі
- •[Ред.] Децентралізація влади та Ординська навала
- •[Ред.] Галицько-Волинське князівство
- •Литовсько-руська доба [ред.] Перехід українських земель до складу вкл
- •[Ред.] Об'єднання Литви й Польщі в Річ Посполиту
- •[Ред.] Українське козацтво [ред.] Утворення українського козацтва
- •[Ред.] Крим і становлення козацтва
- •[Ред.] Події до 1648 року
- •Козацька Держава [ред.] Хмельниччина
- •[Ред.] Переяславська рада
- •Територія сучасної України у складі Російської імперії (1764—1917)
- •[Ред.] Національне відродження
- •Українські землі у складі Австрійської імперії і Австро-Угорщини
- •Українська державність у 1917—1922 роках
- •[Ред.] Центральна Рада. Унр
- •[Ред.] Українська Держава. Директорія унр
- •[Ред.] Громадянська війна. Урср
- •[Ред.] зунр. Акт Злуки. Українсько-польська війна
- •[Ред.] Радянсько-польська війна
- •Урср у 1922—1941 роках
- •Землі Західної України у 1921—1939 роках
- •Україна у роки німецько-радянської війни (1941—1945)
- •Україна у 1945—1991 роки
- •Україна незалежна
[Ред.] Національне відродження
З кінця XVIII ст. зароджується український національний рух, спершу культурний, а з 1840-х (Кирило-Мефодіївське братство) і політичний. Почалося формування модерної української нації. Важливе значення для національного пробудження мала творчість Т. Шевченка; внаслідок репресій російського царату з 1870-х центр національного руху перемістився в Галичину. З кінця XIX ст. виникають українські політичні партії, частина з яких висуває вимогу самостійної соборної української держави. Лютнева революція 1917 року в Росії стала поштовхом до початку національної революції в Україні.
Українські землі у складі Австрійської імперії і Австро-Угорщини
В результаті воєнних дій Росії та Австрії проти Туреччини у 1774 р. Буковину захопили австрійські війська. У складі Австрійської імперії (з 1867 р. — Австро-Угорщини) вона перебувала до 1918 р. 1781 року цісар Йосиф II видав патент (указ), яким усі парафії та монастирі в межах австрійської Буковини було об'єднано в одну єпархію та підпорядковано єпископові Досифеєві (Дозофтієві) Херескулу, єпископові Радовецькому. 12 грудня 1781 року єпископську катедру було перенесено до Чернівців. Протягом 1786—1849 рр. Буковина була у складі Галичини, а згодом її перетворено на окремий коронний край імперії.
Буковина у складі Австро-Угорської імперії, мапа 1901 р.
Під час революційних подій 1848—1849 рр. населення Буковини брало участь у низці селянських повстань, які очолював Лук'ян Кобилиця, обраний депутатом австрійського парламенту. У 1848 р. в Буковині було скасовано панщину, що сприяло піднесенню національно-культурного руху українського населення, який особливо посилився після утворення у 1869 р. товариства «Руська Бесіда» у Чернівцях. Після визнання 1862 року Буковини окремим коронним краєм Австрійської імперії, їй було надано адміністративну автономію. На чолі краю стояв президент, який управляв за допомогою крайового сейму та крайового виділу. Урядовою було встановлено німецьку мову. Українці увійшли до складу крайового сейму лише з 1890 р. 3 1880-х років на Буковині розпочалося справжнє українське відродження, яке очолили представники народовського напрямку в суспільному русі — Степан Смаль-Стоцький, Омелян Попович, Є.Лігуляк, Микола Василько.
«Королівство Галичини та Володимирії (Лодомерії)» було утворене 1772 року як нова адміністративна одиниця Австрійської імперії[19] . Воно постало в результаті анексії австрійцями Галичини після першого поділу Речі Посполитої. 1775 року до королівства була приєднана Буковина, відвойована у Османської Порти.
1795 року, завдяки ліквідації Речі Посполитої, Австрія приєднала до себе Краків, Холмщину, Південне Підляшшя та значну частину східних етнічнопольських територій. 1809 року вони всі, за винятком Кракова і Люблінської землі, увійшли до складу королівства Галичини та Володимирії під назвою земель Нової Галичини[20][21]. 1815 року воно поповнилось Тернопольским краєм, яким поступилася Російська імперія. 1846 року королівство поповнилось вільним містом Краків, але 1849 року позбулося Буковини, що була виділена у окрему адміністративну одиницю[22].