2. Фінансова політика держави: види та забезпечення реалізації

Пріоритетне значення має розробка і реалізація фінансової політики держави. Державна фінансова політика – це сукупність розподільчих і перерозподільчих заходів, які держава здійснює через фінансову систему, щодо організації та використання фінансових відносин з метою забезпечення економічного та соціального розвитку країни.

Головна мета фінансової політики держави полягає в підвищенні рівня суспільного добробуту шляхом оптимального розподілу ВВП між галузями національної економіки, соціальними групами населення та окремими територіями.

Сутність державної фінансової політики проявляється у поєднанні конкретних цілей та відповідних засобів, за допомогою яких вирішуються поставлені завдання. Цілі фінансової політики випливають із потреб економічного розвитку і досягнення високого рівня індивідуального й суспільного добробуту. Основним вектором фінансової політики є забезпечення економічного зростання в країні через механізми фінансового впливу на попит і пропозицію, споживання, заощадження та інвестиції. Фінансова політика держави неодмінно має конкретне спрямування, а її реалізація завжди пов’язана із знаходженням компромісу між певними потребами і реальними можливостями.

Основними складовими фінансової політики держави є: бюджетна політика, податкова політика, грошово-кредитна політика, митна політика, боргова політика, інвестиційна політика. Крім вищеперерахованих самостійних складових, фінансова політика держави включає також і певні напрямки державної діяльності в галузі страхування, соціальній сфері, сфері фінансового ринку та ін.

Процес формування та реалізації фінансової політики держави охоплює такі етапи:

• вибір цілей і постановка завдань фінансової політики;

• вибір типу фінансової політики;

• вибір напрямів реалізації та розмежування завдань між ними;

• вибір інструментів реалізації;

• координація дії окремих інструментів;

• здійснення конкретних заходів;

• контроль за ходом реалізації фінансової політики.

Дієздатність фінансової політики залежить від ефективності діяльності держави на кожному з цих етапів і правильності ухвалених рішень. Нині фінансово-економічна ситуація в Україні є складною, неоднозначною та суперечливою. За таких умов фінансова політика держави повинна бути спрямована на:

• створення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу в національну економіку;

• забезпечення прискореного розвитку пріоритетних галузей економіки шляхом субсидування та зниження податкового тиску;

• активізацію роботи з подолання кризи неплатежів;

• сприяння кредитної спроможності та стійкості банків;

• легалізацію тіньових капіталів і повернення іноземних кредитів.

3. Фінансова політика суб’єктів господарювання

Крім держави, будь-який інший суб’єкт господарювання також розробляє і здійснює свою фінансову політику, дотримуючись вимог чинного законодавства. Фінансова політика суб’єктів господарювання – це система заходів, форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення їхньої діяльності та досягнення поставлених завдань. По суті, фінансова політика підприємства є цілеспрямованим використанням фінансів для досягнення довгострокових і короткострокових завдань, визначених засновницькими документами підприємства.

Головною метою фінансової політики підприємств є створення раціональної системи управління фінансовими ресурсами, спрямованої на забезпечення стратегічних і тактичних завдань їх діяльності. Зміст фінансової політики багатогранний і складається з таких ланок: 1) розробка оптимальної концепції управління фінансовими ресурсами, що поєднує високу прибутковість і захист від підприємницького ризику; 2) визначення основних напрямів використання фінансових ресурсів на поточний період і на перспективу; 3) здійснення практичних дій, направлених на досягнення поставленої мети.

Основні завдання фінансової політики господарюючих суб’єктів полягають у: забезпеченні фінансової стійкості; оптимізації грошового обігу і підтримці постійної платоспроможності; максимізації чистого прибутку; мінімізації фінансових ризиків; зростанні ринкової вартості суб’єкта господарювання та максимізації добробуту власників його капіталу.

Фінансову політику підприємства визначають засновники, власники; проводить фінансове керівництво, виконують фінансові служби, виробничі підрозділи, окремі працівники. Фінансова політика полягає в поставленні цілей і завдань фінансового управління, а також у визначенні і використанні методів і засобів їх реалізації, в постійному контролі, аналізі і оцінці відповідності процесів, що відбуваються, наміченим цілям. Фінансова політика виявляється в системі форм і методів мобілізації і оптимального розподілу фінансових ресурсів, визначає вибір і розробку фінансових механізмів, способи і критерії оцінки ефективності і доцільності формування, напрямків використання фінансових ресурсів в управлінні. В кінцевому рахунку фінансова політика знаходить своє відображення в балансі підприємства.

Формування фінансової політики суб’єктів господарювання здійснюється згідно таких принципів: самоокупність і самофінансування; самоврядування та господарська самостійність; матеріальна відповідальність; зацікавленість в результатах діяльності; контроль за фінансово-господарською діяльністю; формування фінансових резервів.

Складовими фінансової політики суб’єкта господарювання є: політика формування капіталу; емісійна, кредитна, інвестиційна політика; політика формування активів; політика в сфері управління ризиками; дивідендна політика.