Вірус вісповакцини

Таксономія. Вірус вісповакцини (vaccinia virus) відноситься до родини Poxviridae роду Orthopoxvirus.

Віруси натуральної віспи, віспи корів та вісповакцини, або вірус вакцини, створюють перехресний імунітет, що дало можливість свого часу використати останній для специфічної профілактики та успішної реалізації програми ліквідації віспи натуральної на земній кулі. Походження вірусу вісповакцини активно дискутується. Вважають, що вірус вакцини існує тільки як лабораторний або вакцинний штам (Variola vaccinae). Його походження до останнього часу невідоме. Дехто вважає, що він походить від вірусу віспи корів, який свого часу застосував для щеплення Енріке Дженнер.

Віруси натуральної віспи, віспи корів та вісповакцини відрізняються за рядом біологічних властивостей. Зокрема, vaccinia virus швидко викликає розвиток ЦПД у чутливих до нього культурах клітин (ЦПД формується при температурі 40 °С), виявляє гемаглютинуючі властивості, на хоріоналантоїсній оболонці формує більші за розмірами бляшки сірувато-білого кольору.

Для отримання вакцинних препаратів вірус вводили в організм телят шляхом тотального нашкірного зараження. Після утворення пустул матеріал зшкрябували зі шкіри, консервували гліцеролом, титрували, розфасовували і висушували. Людині вакцина наносилася на скарифіковану шкіру, де через кілька днів розвивались пустули, що згодом загоювалися рубцюванням.

Вірус контагіозного молюска

Таксономія.

Родина Poxviridae

Підродина Chordopoxvirinae

Рід Molluscipoxvirus

Вірус патогенний тільки для людини, переважно молодих осіб та людей з імунодефіцитом. Захворювання проявляється у вигляді еритематозних вузликів на шкірі, які потім набирають вигляду біло-рожевих капсул. Передається від людини до людини при прямому контакті через мікротравми на шкіри та слизових оболонках. Захворювання може поширюватись через плавальні басейни, особливо у дітей. У молодих осіб локалізація біло-рожевих капсул довільна. У осіб з імунодефіцитом - по всьому організму (генералізовано). У дорослих найчастіше локалізується на статевих органах. Перебіг захворювання доброякісний.

Вірусологічна діагностика захворювання можлива шляхом виділення вірусу в культурі клітин HeLa, KB та деяких інших.

Віруси віспи корів, мавп

Вірус віспи корів

Таксономія. Вірус віспи корів (cowpoxvirus) відноситься до родини Poxviridae підродини Chordopoxvirinae роду Orthopoxvirus.

Перші згадки про захворювання людини, спричинене віспою корів, відносять до XVIII століття. До початку 70-х років XIX століття таке захворювання вважали професійним для доярок, фермерів, що інфікуються збудником при доїнні та обслуговуванні хворих корів. У більшості випадків захворювання має доброякісний перебіг із розвитком поодиноких елементів на руках (кисті рук, великий та вказівний пальці) чи на обличчі, інколи в інших місцях, де порушена цілісність шкірного покриву (мікротравми шкіри). Зараження людини вірусом віспи корів можливе при контакті не тільки з коровами, але й з іншими тваринами, включаючи лабораторних тварин (білі щури), диких гризунів, природні осередки яких знаходяться на величезній території від Центрально-Азійських пустель до тундри.

Інкубаційний період складає в середньому 3 доби. На 4-5 добу утворюється папула, яка швидко перетворюється у пухирець (везикулу), а потім у пустулу. Пустули лопаються, починається гноєтеча і підсихання з утворенням струпу. Через 3 тижні струп відпадає, а на її місці лишається характерний рубець.

Інколи перебіг захворювання ускладнюється внаслідок генералізації процесу, ураження очей, розвитку енцефаліту.

Вірус віспи мавп

Таксономія. Вірус віспи мавп (monkeypoxvirus) відноситься до родини Poxviridae підродини Chordopoxvirinae роду Orthopoxvirus.

Вірус віспи мавп патогенний не тільки для мавп, але й для людей і гризунів. Уперше був виділений Von Magnus et al. у 1958 році у Копенгагені в Інституті сироваток, від яванських мавп, що були завезені із Сінгапуру. Вірусом було уражено майже 30 % завезеного поголів'я. Захворювання характеризувалося тривалим інкубаційним періодом (50-60 діб) та висипом, що вкривав усю поверхню тіла тварин. У 2003-2004 роках у США з'явились перші повідомлення про захворювання серед людей, викликані вірусом віспи мавп, яких тримали вдома, а також після контакту з імпортованими з Африки ціветтами, степовими собачками (Cynomys ludovicianus) та деякими видами гризунів. В Африці захворювання зустрічається переважно серед людей, що живуть у Демократичній Республіці Конго, Ліберії, Камеруні, Нігерії, Заїрі та деяких інших країнах і мають контакт з тваринами.

Інкубаційний період триває від 7 до 21 доби, в середньому 12 діб. Клінічні прояви захворювання у людини нагадують натуральну віспу: генералізований пустульозно-папульозний висип, висока температура, головний біль, лімфаденопатія. Серед ускладнень реєструють вторинну бактеріальну інфекцію шкіри, бронхопневмонію, діарею, кератити із втратою зору. Летальність становить у середньому 9,8 %. Захворювання особливо небезпечне для дітей віком до 15 років.

Вакцинація проти натуральної віспи забезпечує утворення специфічного імунного захисту і проти вірусу віспи мавп. До 1981 року багато вчених вважали, що вірус віспи мавп від людини до людини не передається, що людина здатна заразитися лише при контакті з хворою твариною. Проте сучасні дані, отримані через чверть сторіччя після ліквідації натуральної віспи, свідчать про падіння колективного імунітету проти віспи натуральної та поширення вірусу віспи мавп від людини до людини при внутрішньолікарняних спалахах інфекції, у домашніх осередках тощо. Описані випадки 2, 3, 4 і навіть 8 генерацій зараження вірусом віспи мавп від людини до людини, що може бути сприйнято як загроза масштабного епідемічного поширення цього збудника у майбутньому.