9.4. Малі підприємства

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Малі підприємства можуть бути створені:

• громадянами, членами сім’ї та іншими особами, які разом ведуть трудове господарство;

• юридичними особами;

• державними органами, уповноваженими управляти державним майном;

• спільно підприємствами, громадянами та органами, уповноваженими управляти державним майном.

Мале підприємство здійснює господарську діяльність на основі виробничого плану, який розробляється його керівництвом, приймається на загальних зборах трудового колективу.

Підприємство самостійно укладає договори з сторонніми підприємствами на виробництво, продукцію реалізує безпосередньо замовнику або населенню за договірними цінами

Управління та керівництво

Засновник здійснює право на управління малим підприємством через створене ним правління.

Правління призначається або обирається загальними зборами колективу, підприємства, правомочне на своїх засіданнях приймати рішення з усіх питань діяльності підприємства.

Органи управління державним унітарним підприємством

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Держава здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо через уповноважені ним органи. Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові. Трудовий колектив державного або іншого підприємства, в якому частка держави у вартості майна становить більш як 50 процентів:

• розглядає зміни і доповнення до статуту підприємства;

• визначає умови найму керівника;

• бере участь у вирішенні питання про виділення із складу підприємства одного чи кількох структурних підрозділів для створення нового підприємства;

• разом з власником вирішує питання про вступ і вихід підприємства з об’єднання підприємств;

• приймає рішення про оренду підприємства.

Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

Керівника державного підприємства може бути звільнено з посади на підставах, передбачених у контракті.

На державному підприємстві укладається колективний договір між адміністрацією і трудовим колективом. Договором регулюються:

• виробничі, трудові і економічні відносини;

• питання охорони праці;

• питання соціального розвитку;

• питання участі працівників у використанні прибутку підприємства.

Управління казенним підприємством

Управління казенним підприємством здійснюється на основі Господарського кодексу України.

Казенне підприємство – це вид державного підприємства, майно якого закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Здійснюючи право оперативного управління, казенне підприємство тільки володіє та користується державним майном.

Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

Ліквідація і реорганізація казенного підприємства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Література

1. Асаул А.Н., Войнаренко М.П. Организация предпринимательской деятельности. – Санкт-Петербург – Хмельницкий: Изд-во «Цынвер» ТУП, 2001. – 392 с.

2. Банова I. Швейний кластер – перший на Поділлі, перший в Україні // Економіст, 2000. – №1. – С. 50-52.

3. Борман Д. Менеджмент. Предпринимательская деятельность в рыночной экономике. – Гамбург, 1992.

4. Борсук С.С. Підприємство як основна організаційно-господарська ланка. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1991.

5. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації. Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. – К.: “КОНДОР”, 2002. – 654с.

6. Войнаренко М.П. Концепція кластеру – шлях до відродження виробництва на регіональному рівні. // Економіст. – 2000, – №1. – С. 15

7. Войнаренко М.П., Раденька Л.П., Філінюк В.Р. Проблеми реформування економіки України. – К.: Логос, 1999. – 259 с.

8. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 317 с.

9. Забелин П.В. Основы корпоративного управления концернами. Учеб. пособие – М.: ПРИОР, 1998. – 176 с.

10. Зайцева О.А., Радугин А.А. Основы менеджмента. Учеб. пособие. – М.: Центр, 1998. – 432 с.

11. Прайс Вольфганг, Войнаренко М.П., Костишина О.В. Підтримка розвитку виробництва на Поділлі шляхом застосування концепції кластерів // Вісник Технологічного університету Поділля. – 1999, №2. – С. 21-24.

12. Прайс Вольфганг. Роль недержавної організації як рушія перетворень // Перспектива дослідження. – 1999, №2. – С. 24-36.

13. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України // відомості Верховної ради (ВВР). – 1992, №42-43. ст. 378.

14. Про власність: Закон України // Голос України. – 1991, 21 жовт.

15. Про господарські товариства: Закон України. №1576 – ХІІ від 19.09.1991 (зі змінами та доповненнями).

18