1.3. Функції та завдання дисципліни
Дисципліна «Інфраструктура товарного ринку» як складова економічної теорії передбачає реалізацію різних її функцій: пізнавальної, методологічної, практичної, прогнозуючої.
Пізнавальна функція полягає у висвітленні механізму дії економічних законів у сфері товарного обігу, форм та особливостей вияву їх у функціонуванні суб'єктів ринкової інфраструктури.
Методологічна функція дисципліни полягає у використанні методології й інструментарію економічної теорії, розробці власних методів та засобів дослідження економічних процесів, які відбуваються у сфері товарного обігу та діяльності суб'єктів інфраструктурного комплексу. Достовірність та об'єктивність аналізу економічних процесів досягається завдяки використанню економіко-математичних методів аналізу системи економічних показників.
Пізнавальна і методологічна функції спрямовані на реалізацію практичної функції дисципліни. Всебічний і глибокий аналіз економічних показників інфраструктури із застосуванням сучасного інструментарію уможливлює ефективний пошук та обґрунтування шляхів оптимізації діяльності суб'єктів інфраструктури.
Функція прогнозування полягає у вирішенні питань стосовно структури та обсягів товарного виробництва, вивченні його тенденцій та намаганні їх передбачити. Застосовуючи аналітичні методи, можна складати прогнози розвитку товарного ринку та його суб'єктів.
З урахуванням перелічених функцій студент мас змогу: вивчити теорію розвитку ринкової інфраструктури, засвоїти практичні вміння та навички управління її діяльністю з розподілу, просування, зберігання та продажу товарів і послуг, забезпечення суспільних і особистих потреб споживачів, опанувати вміння знаходити й реалізовувати рішення стосовно інтенсифікації товарного обігу, підвищення ефективності діяльності інфраструктурного комплексу.
1.4. Ґенеза дисципліни
Вивчаючи ґенезу дисципліни, студенту слід звернути увагу на етапи становлення інфраструктури вітчизняної економіки.
Так, за адміністративно-командної системи ресурси суспільного виробництва були зосереджені у власності держави, яка здійснювала централізоване управління ними. Однією з найважливіших організаційно-господарських функцій держави був централізований розподіл економічних ресурсів та централізоване ціноутворення. Обсяги виробництва визначалися на підставі вивчення обсягу потреб суспільства в тих чи інших товарах, таким чином держава вирішувала, що, для кого та в якій кількості виробляти. Управління товарним обігом було монополізоване державою.
Недоліком такої системи є відсутність дієвих економічних стимулів розвитку на рівні підприємства. За централізованого розподілу важко визначати потреби та враховувати інтереси дрібного споживача. Це призводило до незбалансованості виробництва та споживання, неефективного використання матеріальних ресурсів, зростання матеріальних запасів у сфері виробництва. Отже, виникла необхідність докорінної перебудови економіки, запровадження такої форми господарювання, за якої централізований розподіл матеріальних ресурсів буде покладено на ринкові процеси.
За часів командно-адміністративного регулювання економіки були зроблені спроби розширення самостійності суб'єктів господарювання щодо формування обсягів виробництва й реалізації готової продукції за одночасного збереження загальнодержавного централізованого планування.
За роки незалежності Україна розпочала активне формування ринкової економіки, яка потребує зняття з держави більшості функцій господарського управління, надання всім формам підприємств рівних прав на свободу господарської діяльності у межах законодавства країни.
Дисципліна «Інфраструктура товарного ринку» покликана сформувати у студента комплексне уявлення стосовно ринкових відносин загалом та особливостей функціонування інфраструктури товарного ринку зокрема. Дана дисципліна увібрала в себе все найцінніше із суміжних дисциплін, вона узагальнює нагромаджений досвід реформування сфери товарного обігу, вивчає та розробляє методи підвищення ефективності діяльності суб'єктів ринкової інфраструктури на товарному ринку.
Основні терміни
Економічні потреби — ставлення людей до економічних умов життєдіяльності, які дають задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і володіти такими умовами.
Обмін — економічний процес, що опосередковує взаємозв'язок виробництва і розподілу — з одного боку, і споживання — з другого.
Обмін (з погляду маркетингу) — це акт отримання від певного об'єкта того чи іншого блага з пропозицією натомість чогось іншого.
Попит — платоспроможна потреба в матеріальних благах або послугах, за яку покупці можуть і мають намір заплатити певну суму грошей.
Послуга — результат праці, що має особливу споживну вартість і виражений у корисному ефекті, що задовольняє потреби людини, колективу і суспільства у цілому.
Послуги — це особливого роду товари, котрі являють собою будь-яку діяльність, вигоду або спосіб задоволення потреб, котру одна сторона пропонує іншій.
Потреба — категорія, що відображує ставлення людей, а звідси і їхню поведінку, до умов їхньої життєдіяльності.
Потреби — суб'єктивне відчуття недостатнього задоволення, завжди пов'язане з намаганням людини позбутися чи принаймні зменшити це відчуття.
Пропозиція — сукупність товарів (послуг) певного виду з певними цінами, що їх готові виготовити та продати виробники.
Розподіл — економічний процес, що пов'язує виробництво зі споживачем і встановлює частки виробленого продукту щодо його подальшого використання.
Товар — продукт праці, виготовлений з метою обміну або продажу; товар є матеріальне благо або послуга.
Ціна — грошовий вираз вартості, кількість грошей або інших товарів і послуг, яку сплачують та отримують за одиницю товару або послуги.
Ціна (з погляду маркетингу) — це гроші або якась інша компенсація, що її пропонують за передачу права власності чи користування товарами та послугами.