- •Загальна частина
- •Глава 1. Управління як соціальне явище ….............................................9
- •Глава 3. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних
- •Глава 4. Адміністративно–правові норми ...............................................................47
- •Глава 5. Громадяни України та їх об’єднання …...................................59
- •Глава 6. Органи виконавчої влади .................…......................................75
- •Глава 7. Державна служба і державні службовці та правове
- •Глава 8. Функції управління ............................…...................................124
- •Глава 9. Адміністративно-правові режими .....….................................141
- •Глава 10. Забезпечення законності і дисципліни в діяльності органів
- •Особлива частина
- •Глава 11. Поняття та зміст державного управління
- •Глава 12. Управління митною справою ................................................194
- •Глава 13. Управління національною безпекою ....................................201
- •13.5. Суб`єкти забезпечення національної безпеки........................212
- •Глава 14. Управління обороною України ............................................. 216
- •Глава 15. Управління внутрішніми справами ......................................242
- •Глава 16. Управління юстицією ..............................................................252
- •Глава 17. Управління закордонними справами....................................264
- •Глава 18. Адміністративно-правове регулювання у сфері соціального розвитку і культури ....................................................................................270
- •Передмова
- •Розділ I. Вступ до адміністративного права. Лекція 1. Управління як соціальне явище. План
- •1.2. Управлінська система та її компоненти.
- •1.3. Державне управління та виконавча влада.
- •1.4. Принципи та методи соціального управління.
- •1.5. Система соціального управління.
- •Лекція 2. Предмет, метод і система адміністративного права. План
- •2.1. Адміністративне право України як галузь права.
- •2.2. Предмет адміністративного права.
- •2.3. Метод адміністративного права.
- •2.4. Система адміністративного права.
- •2.5. Розвиток науки про адміністративне право.1
- •2. 6. Взаємозв'язок адмінстративного права з конституційним правом, фінансовим правом, трудовим правом та іншими галузями права.
- •Лекція 3. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних
- •3.1. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин та його складові елементи.
- •3.2. Суб’єкти адміністративно – правових
- •Лекція 4. Адміністративно-правові норми. План
- •Поняття, види, функції та структура адміністративно-правових норм та їх класифікація.
- •1. За спрямованістю змісту:
- •3. За формою припису та їх змістом:
- •4. За галузевою належністю:
- •5. Класифікація норм за межею дій:
- •6. За ступенем загальності:
- •7. Норми за повнотою викладення велінь є:
- •4.2. Структура адміністративно-правових норм.
- •4.3. Форми реалізації норм адміністративного права.
- •4.4. Дія адміністративно-правових норм у часі, просторі і за колом осіб.
- •4.5. Систематизація норм адміністративного права.
- •Розділ II. Суб’єкти адміністративного права.
- •5.1. Засади адміністративно-правового статусу громадян України.
- •5.2. Права громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.3. Гарантії реалізації прав громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.4. Обов'язки громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.5. Адміністративно—правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства.
- •5.6. Об’єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •5.7. Легалізація та правосуб'єктність об'єднань громадян.
- •Лекція 6. Органи виконавчої влади. План
- •6.1. Правове положення органів виконавчої влади.
- •6.2. Види органів виконавчої влади.
- •6.3. Президент України та органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •6.4. Правове положення Кабінету Міністрів України.
- •6.5. Центральні органи виконавчої влади.
- •6.6. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим.
- •6.7. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти адміністративно-правових відносин.
- •Особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві.
- •6.7.1. Органи самоорганізації населення.
- •7.2. Обов'язки і права державних службовців.
- •7.3. Проходження державної служби.
- •7.4. Категорії та ранги державних службовців.
- •7.5. Припинення державної служби.
- •7.6. Концепція адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу.
- •8.2. Поняття і види форм діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
- •8. 3. Поняття і види методів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
- •Лекція 9. Адміністративно-правові режими1. План
- •9.1. Поняття та види адміністративно-правових режимів.
- •9.2. Правовий режим надзвичайного стану та воєнного стану.
- •9.3. Забезпечення державної таємниці1.
- •Лекція 10. Забезпечення законності і дисципліни в діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування. План
- •10.1. Поняття режиму законності і дисципліни в державному управлінні.
- •Основні принципи законності і дисципліни.
- •10.2. Контроль як спосіб забезпечення законності і дисципліни. Види контролю.
- •1. Контроль з боку органів законодавчої влади (Парламентський контроль).
- •2. Контроль з боку Президента України та його апарату (президентський контроль).
- •3. Контроль з боку Кабінету Міністрів (Урядовий контроль).
- •4. Контроль з боку централъних органів державної виконавчої влади.
- •5. Контроль з боку місцевих органів державної виконавчої влади.
- •6. Контроль з боку органів судової влади (судовий контроль).
- •7. Контроль з боку органів місцевого самоврядування.
- •10.3. Нагляд як спосіб забезпечення законності і дисципліни.
- •10.4. Звернення громадян як форма забезпечення законності і дисципліни.
- •11.1. Економіка як об’єкт адміністративно-правового регулювання.
- •11.2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
- •11.3. Основні напрями державного регулювання економіки в умовах ринкових відносин.
- •11.4. Інвестування економіки.
- •11.5. Приватизація державного майна.
- •11.6. Реформування в промисловості.
- •11.7. Управління будівельним комплексом.
- •11.8. Управління агропромисловим комплексом.
- •Лекція 12. Управління митною справою. План
- •12.1. Організаційно-правові засади управління митною справою.
- •12.2. Органи управління митною справою.
- •12.3. Митний контроль.
- •12.4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил.
- •Лекція 13. Управління національною безпекою. План
- •13.1. Правові основи національної безпеки України та принципи її забезпечення.
- •13.2. Національні інтереси як основа державної політики України.
- •13.3. Можливі загрози національній безпеці України.
- •3. У воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:
- •13.4. Основні напрями державної політики з питань національної безпеки.
- •13.5. Суб'єктами забезпечення національної безпеки є:
- •Лекція 14. Управління обороною України. План
- •14.1 Організаційно –правові засади управління обороною.
- •Лекція 15. Управління внутрішніми справами. План
- •15.1. Забезпечення державної політики щодо боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку і громадської безпеки.
- •15.2. Система та структура органів внутрішніх справ.
- •15.3. Боротьба з організованою злочинністю та корупцією.
- •15.4. 3Абезпечення громадського порядку і громадської безпеки.
- •Лекція 16. Управління юстицією. План
- •16.1. Організаційно-правові засади управління юстицією.
- •16.2. Реєстрація актів цивільного стану громадян.
- •16.3. Організація нотаріальної служби.
- •Лекція 17. Управління закордонними справами. План
- •17.1. Конституційні засади зовнішньополітичної діяльності України.
- •17.2. Основні завдання та функції мзс України.
- •17.3. Закордонні представництва України.
- •18.2. Управління охороною здоров`я.
- •18.3. Управління освітою і наукою України.
- •18.4. Управління соціально – культурною сферою.
- •Адміністративне право України Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів і-іі рівня акредитації
10.3. Нагляд як спосіб забезпечення законності і дисципліни.
Контроль слід відрізняти від близького до нього виду державної діяльності — нагляду, хоча у них є деякі однакові риси, їх поєднують єдина мета — забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні, форми здійснення роботи — перевірки, витребування звітів, пояснень та ін., спостереження за дотриманням нормативних актів та стандартів. Загальний нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами здійснює єдиний державний орган — прокуратура.
Але, здійснюючи нагляд, прокуратура ставить тільки питання про усунення виявлених нею порушень законодавства. Прокурор приносить протест, вносить припис або подання про усунення порушень закону або виносить постанову про дисциплінарне провадження, провадження в справі про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи відносно винних осіб, але самостійно ніяких конкретних дій по ліквідації (припиненню) протиправної ситуації не здійснює. Конкретні дії щодо наведення порядку здійснюють компетентні посадові особи — сама особа, винна у вчиненні правопорушення, або вища посадова особа, яка має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного ій об'єкта.
Загальний нагляд обмежений функцією нагляду прокуратури за відповідністю нормативних актів (причому актів у будь-яких формах — письмових, друкованих, усних) та дій усіх державних органів, об'єднань громадян, підприємств, установ (незалежно від форм власності, підпорядкованості приналежності), службових осіб та громадян законам України.
На відміну від інших держорганів, яким надано наглядово-контрольні повноваження, прокурори здійснюють функцію загального нагляду, не будучи наділені правом застосування прямих заходів впливу щодо усунення порушень законності у сфері виконавчоі влади: не мають права скасовувати акти управління, звільняти або призначати працівників, накладати на них дисциплінарні, адміністративні стягнення; діють прокурори у формах, властивих тільки цим органам.
Прокурори мають право, зажадати надання документів та відомостей, безперешкодно входити до приміщень, здійснювати на місцях перевірку виконання законів, вимагати від відповідних органів і службових осіб провадження перевірок і ревізій підпорядкованих об'єктів, вимагати від службових осіб громадян пояснень письмових та усних з приводу порушень закону чи підзаконного акту.
Об’єктами загального нагляду прокуратури є будь-які державні органи (Кабінет Міністрів, уряд Криму, міністерства, державні комітети, відомства, місцеві ради та їх виконкоми, інші органи місцевої адміністрації), об'єднання громадян, підприємства, установи, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, службові особи, громадяни. Єдиний державний орган, шодо якого не може здійснюватися загальний нагляд, є Верховна Рада України.
Загальний нагляд прокуратури відрізняється від інших форм контролю (нагляду) і за специфічними методами. Прокурорська перевірка — не планова ревізія і проводиться лише за сигналом про порушення законності, оскільки її завдання не стільки у приверненні уваги до певних недоліків, скільки у виявленні порушника законності і притягненні його до передбаченої законом відповідальності.
Окремої уваги заслуговує таке поняття як “адміністративний нагляд”, який здійснюється державними інспекціями і службами та уповноваженими особами. Ця діяльність на відміну від прокурорського нагляду має за мету не тільки попередження протиправних дій, усунення причин і умов, що сприяють правопорушенням, а й застосування заходів адміністративного примусу, в тому числі адміністративної відповідальності, в разі виявлення порушень загальнообов'язкових правил. Характерним є й те, що інспекції та служби самостійно застосовують адміністративно-примусові заходи відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП).
Нагляд, який здійснюється прокуратурою, та адміністративний нагляд, який здійснюється органами управління, розрізняється об’ємом такої наглядової діяльності, яка обумовлена їх неоднаковим правовим положенням.
Адміністративний нагляд має схожість із загальним наглядом прокуратури, але не співпадає з ним, оскільки охоплює більш вузьку сферу діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування.
Як правило, адміністративний нагляд здійснюється особами, які мають право складати протоколи за окремі адміністративні правопорушення (ст. 255 КУАП). Це можуть бути уповноважені на те посадові особи:
органів внутрішніх справ;
органів державного пожежного нагляду;
органів охорони здоров’я;
органів державної служби з карантину рослин;
органів охорони пам’яток історії та культури;
органів державного енергонагляду;
органів Державної інспекції з енергозбереження;
органів Міністерства транспорту України;
органів зв’язку;
органів у справах захисту прав споживачів; фінансових органів;
підприємств і організацій, у віданні яких є електричні мережі;
підприємств і організацій, які експлуатують магістральні трубопроводи;
органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби;
органів державного ветеринарного нагляду;
органів Міністерства праці та соціальної політики України;
органів рибоохорони;
служби державної охорони природно-заповідного фонду України;
органів Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки;
представники громадських організацій або органів громадської самодіяльності: член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону; громадський інспектор Українського товариства охорони пам’яток історії та культури; громадський лісовий інспектор;
громадський мисливський інспектор, інші посадові та уповноважені особи, визначені законодавством.
Як правило, це державні інспектори та працівники відповідних служб.
Адміністративний нагляд здійснюється органами управління відносно
непідпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, посадових осіб і окремих громадян.
Поєднання контрольних і наглядових функцій частіше всього зустрічається в діяльності державних інспекцій, оскільки вони з одного боку наглядають за виконання правил і стандартів, а з іншого здійснюють контрольні функції внутрішньоорганізаційної діяльності. Наприклад, Державна автомобільна інспекція, здійснюючи нагляд за дорожнім рухом, одночасно контролює виконання відповідних правил експлуатації автотранспорта в автогосподарствах, і правил дорожнього руху.
Форми адміністративного нагляду різні. Це і спостереження і перевірка як по власній ініціативі так і по заявам та скаргам громадян.
Контрольна функція здійснюється відповідним міністерством і тільки підпорядкованих йому організацій, підприємств та установ.
Функції нагляду, як правило, носять надвідомчий характер і здійснюються вони від імені держави щодо непідпорядкованих організацій та окремих громадян. Органи, які здійснюють нагляд, наділені правом примусу та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Наприклад, підрозділи міліції здійснюють загальний адміністративний нагляд у сфері охорони громадського порядку і громадської безпеки та спеціальний адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, умовно засуджених та умовно звільнених.