Лекція 7(тема 9 продовження) Структурово-логічна схема змісту лекції
9.23. Мережа громадського транспорту
Проектування системи пасажирського транспорту здійснюється на основі прогнозу пасажиропотоків на різні розрахункові терміни.
Організація громадського транспорту для міст з населенням 250 тис. чол. і більш розв'язується на підставі комплексних схем розвитку всіх видів міського пасажирського транспорту. За наявності складних транспортних проблем у містах з населенням від 100 до 250 тис. чол. також здійснюється розробка таких схем.
Види громадського пасажирського транспорту вибираються на підставі розрахункових пасажиропотоків і далини поїздки пасажирів. Провізна здатність різних видів транспорту, параметри устаткування і споруд (платформи, посадочні майданчики і т.д.) визначаються при нормі наповнення рухомого складу на розрахунковий термін - 4 чол./м2 вільної площі підлоги пасажирського салону для звичайних видів наземного транспорту і 3 чол./м2 - для швидкісного транспорту.
При виборі видів пасажирського громадського транспорту слід керуватися орієнтовною провізною здатністю і швидкістю сполучення різних видів транспорту, дані яких наведені далі в таблиці 7.1.
Таблиця 7.1
Транспорт |
Середня швидкість повідомлення, км/годину |
Провізна здатність лінії транспорту в одному напрямі, тис. пас./годину |
Автобус |
17-20 |
3-5 |
Тролейбус |
16-18 |
4-7 |
Трамвай |
15-17 |
6-12 |
Експрес-автобус |
20-25 |
До 10 |
Швидкісний трамвай |
25-30 |
10-20 |
Метрополітен |
40-45 |
20-45 |
Електрифікована залізниця |
50-60 |
30-50 |
Монорельсова дорога |
60-70 |
10-30 |
Щільність мережі ліній наземного громадського пасажирського транспорту на забудованих територіях слід приймати залежно від їх функціонального використання і інтенсивності пасажиропотоків, як правило, 1,5-2,5 км/км2. При цьому необхідно забезпечувати нормативні відстані підходу до зупинок громадського транспорту.
У центральних районах крупних і найбільших міст щільність мережі допускається збільшувати до 4-4,5 км/км2.
Дальність пішохідних підходів до найближчої зупинки громадського пасажирського транспорту слід приймати не більше 500 м.
У загальноміському центрі дальність пішохідних підходів до найближчої зупинки громадського пасажирського транспорту від об'єктів масових відвідин повинна бути не більше 250 м; у виробничих і комунально-складських зонах - не більше 400 м від прохідних підприємств; у зонах масового відпочинку і спорту - не більше 800 м від головного входу.
У районах індивідуальної садибної забудови дальність пішохідних підходів до найближчої зупинки громадського пасажирського транспорту може бути збільшена у великих, крупних і найбільших містах до 600 м, в малих і середніх - до 800 м.
Пішохідні переходи через магістральні дороги і вулиці загальноміського значення регульованого руху, які влаштовуються в одному рівні з проїжджою частиною, необхідно розміщувати на відстані не менше 300 м один від одного, а через магістральні вулиці районного значення - не менше 250 м. Мінімальну ширину переходів для цих категорій доріг і вулиць приймається відповідно 6 і 4 м.
Відстані між зупинними пунктами на лініях громадського пасажирського транспорту в межах території населених пунктів слід приймати для автобусів, тролейбусів і трамваїв - 400-600 м; експрес-автобусів і швидкісних трамваїв - 800-1200 м; метрополітену – 1000 - 1500 м; електрифікованих залізниць - 1500-2000 м.
Кореспонденція і картограми будуються окремо для переміщення трудових і обслуговуючих кадрів і по поїздках населення до культурно-побутових установ. Потім складається сумарна картограма середньодобових і годинних пасажиропотоків.
Після побудови картограм потоків проводиться коректування мережі магістралей і транспорту і уточнюється вибір виду транспорту за окремими напрямах і категоріях магістральних вулиць і доріг, уточнюються поперечні профілі вуличної мережі. Потім визначаються основні характеристики роботи вулично-дорожньої мережі і ліній громадського транспорту.
За кількістю рухомого складу встановлюють місткість і кількість розміщуваних в місті гаражів, депо, ремонтних майстерень. Проводиться їх розміщення в промислових і комунально-складських зонах.