18. Поняття і система науки фінансового права.

Предметом науки фінансового права є вся сукупність знань про фінансове право, фінансову діяльність держави. Наука фінансового права досліджує знання про фінансове право і фінансову діяльність держави у формі складних, найбільш узагальнених фінансово-правових понять та категорій.

Наука фінансового права – це внутрішня цілісна система узагальнених специфічних знань про фінансове право та фінансову діяльність держави, закономірності розвитку цих знань.

Особливості науки фінансового права

-Вона була і залишається суспільство-знавчою наукою, а тому завжди під­дається деформаціям і політичній кон’юнктурі

- Її предмет складають соціальні яви­ща – фінансово-правові відносини і нор­ми, що їх регулюють- Наука вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною при­родою належать до публічно-правових, що мають місце тільки у сфері державних (публічних) фінансів

- Наука є юридичною наукою, бо вив­чає такі фінансово-правові явища і понят­тя, багато з яких двоякі за своєю при­ро­дою зіткані з правової та економіч­ної матерій

Функції науки фінансового права

1.Аналітична. Усвідомлення “дос­­лідного знан­ня”, класифікація фінансово-право­вих норм, комен­тування, зведення в цілісну органіч­ну систем.

2.Критична. Виявлення де­фектів і недо­лі­ків у чинному законодавстві, фіксація невід­повідності пра­вової норми ви­могам суспіль­ної практики

3.Конструктивна. Створення но­вих фінансово-правових інс­ти­тутів і роз­ді­лів фінансо-вого права

4.Прогнозуюча. Створення но­вих фінансово-правових інс­ти­тутів і роз­ді­лів фінансо-вого права

Система науки фінансового права (Загальна та Особлива частини)в певній мірі відповідає системі фінансового права як галузі права, однак повністю не збігається з нею. Наука фінансового права розробляє важливі теоретичні положення, які за своїм характером не можуть знайти прямого відображення у фінансовому праві. У фінансовому законодавстві відсутнє визначення державних фінансів, класифікації фінансово-правових актів або фінансово-правових норм, цілісного закріплення будь-якої теоретичної концепції, що пояснює фінансово-правові явища тощо. З другого боку, не всі фінансово-правові норми, що беруться з об'єктивної реальності і закріплюються в нормативно-правових актах, осмислені наукою фінансового права. Багато таких норм конструюються лише на базі дослідницького знання, яке ще не є власне науковим.

19. Поняття та принципи науки фінансового права.

Принципи науки фінансового пра­ва – це основні її засади.

Об’єктивність означає, що відо­мос­ті, отримані наукою фінан­со­вого пра­ва ві­дображають дійсні зв’язки, влас­тивос­ті, що існують у даній галузі права

Пізнання свідчить, що фінан­сово-правові норми, фінансово-правові від­носини, закономір­но­с­ті розвитку фі­нансового права піддаються дослід­женню Детермінізм проявляється в загаль­ному взаємозв’язку і взаємо­обумов­лен­ості фінансово-правових норм та фінансово-правових інститутів. Це означає, що під впливом суспільних потреб змінюються фінансово-правові норми, а отже, і фінансово-право­ві інститути

Розвиток означає, що в науці фінансового права все знаходиться в постійному русі

Історизм означає, що наука фі­нан­сового права повинна вивча­ти ті чи інші проблеми в конк­ретній істо­ричній обстановці та повинна вра­ховувати історії роз­витку цієї проб­леми, шляхи її ви­рішення на різних історичних етапах

Єдність теорії та практики – оз­начає, що проблеми, які дослід­жуються наукою фінансового права в той чи інший період – соціально обумовлені потре­бами практики