Лекція №2 Тема: поліграфічні норми редагування
1. Особливості поліграфічних норм
Поліграфічні норми встановлюють, як слід набирати й верстати (розташовувати на двомірній площині) текстові й нетекстові компоненти повідомлення.
Раніше, коли текст складали власноруч або на лінотипі, редакторові доводилося контролювати дотримання поліграфічних норм самому У наш час, коли в ЗМІ використовують настільні поліграфічні системи (НПСI, в яких текст лише набирають (складання виконує сама НПС), контроль поліграфічних норм став значно легшим. Адже значна частина поліграфічних норм закладена в самі програми НПС, а тому контролювати їх редакторові вже нема потреби (програми НПС самі гарантують правильне набирання чи верстання тексту).
З іншого боку, використання НПС ставить перед видавцями нові вимоги: редактор разом із конструктором видання повинен або уміти вибрати таку НПС, яка виконувала б усі потрібні для конкретного ЗМІ поліграфічні норми, або для наявної НПС задати такі параметри, які реалізовували б усю потрібну множину поліграфічних норм. Для здійснення такого вибору редактор зобов'язаний досконало знати можливості сучасних НПС щодо дотримання ними поліграфічних норм. Використовувані в Україні НПС є, як правило, західного виробництва, а тому вони не завжди реалізують затверджені в нашій державі технологічними інструкціями поліграфічні норми.
Нижче перелічимо лише загальні норми набирання та верстання повідомлень. Особливості набирання і верстання ускладнених (віршів, драматичних творів, двомовних текстів, різнонапрямЛених текстів2) та складних (формул, таблиць, нот тощо) текстів належать до норм редагування галузевої літератури, а тому тут будуть подані в мінімальному обсязі.
2. Норми набирання
Загальні норми набирання
Редактор повинен контролювати дотримання в тексті норм щодо пробілів, технічних правил переносу, спеціальних знаків та заголовків.
Міжлітерні пробіли (апроші).
• Використовувати міжлітерне розріджування в тексті не рекомендується.
Виняток: неможливість вирівнювання тексту в рядку одночасно за правим та лівим краями набору (виникає, коли задано малі формати набору, наприклад, у газетах чи журналах).
• Використання трекінгу та кернінгу не повинно збільшувати час, потрібний реципієнтові для сприймання тексту.
Міжслівні (змінні) та абзацні пробіли у рядку.
• Пробіли в рядку повинні бути однаковими й у середньому становити половину висоти кегля (для кеглів до 12 включно). Граничні значення ширини міжслівного пробілу не можуть бути меншими 0,25 та більшими 1,25 кегля.
Винятки: а) для газет та журналів при малих форматах набору величина міжслівного пробілу не може перевищувати 1,75 кегля; б) при висоті кегля набору більше ніж 12 п. мінімальна ширина міжслівного пробілу не може бути меншою 0,50.
• У книжках пробіли не можуть збігатися по вертикалі чи діагоналі більше ніж у трьох, а в журналах та газетах — більше ніж у чотирьох сусідніх рядках.
• Абзацні пробіли (відступи) у всьому повідомленні повинні бути однаковими незалежно від кегля набору.
Якщо на початку абзацу є індекси (наприклад, у примітках), то абзацний відступ слід відраховувати від початку основного тексту, а не індексу, і він повинен бути скрізь однаковим.
• Довжина останнього рядка повинна бути більшою за абзацний відступ у півтора раза. Коли віддаль від кінця рядка до правого поля менша ніж півтора кегля, то текст слід розтягнути на повний рядок.
• Якщо текст набирають без абзацних відступів, то міжабзацну віддаль слід робити більшою, ніж міжрядкову (інтерліньяж), не менше ніж у півтора раза.
Технічні правила переносу.
• Заборонено:
— ділити переносом скорочення, написані великими літерами;
— відділяти скорочення, які стоять перед власними назвами, від самих власних назв (п. Іваненко, м. Київ);
— ділити переносом складні скорочення (/ т. п., і т. д., та ін.);
— ділити переносом цифру та скорочену одиницю вимірювання, що стосується цієї цифри A4 т.; 25 м.).
— відділяти переносом ініціали від прізвища;
— відділяти переносом номер рубрики від її назви;
— відділяти переносом спеціальні знаки від цифр, що стоять за ними;
— відділяти прийменники та сполучники від слів, яких вони стосуються;
— робити більше ніж три—чотири переноси підряд;
— закінчувати рядок підряд трьома—чотирма крапками, комами, тире, двокрапками, крапками з комами, апострофами і подібними до них;
— переносити в наступний рядок усі розділові знаки, крім тире;
— відривати дужки та лапки від тексту, якого вони стосуються, і переносити їх у наступний рядок чи залишати в попередньому;
— ділити переносом такі слова, друга частина яких звучить неевфонічно (наприклад, бригада, спалахами);
— ділити переносом цифри, що утворюють одне число, а також порядкові числівники з нарощеннями C45 231, 21-а, 15-й);
— робити переноси у виданнях для читачів-початківців (дошкільнят та частково дітей першого класу);
— робити переноси в заголовках (крім тих, що йдуть упідбір із текстом).
Спеціальні знаки.
• Усі розділові знаки набирають після слів і без пробілу зліва. Справа від розділового знака ставлять пробіл.
Винятки: тире (відділяють зліва та справа тонкими шпаціями); дефіс (не відділяють ні зліва, ні справа).
• Не відділяють від попереднього тексту: знак градуса, мінути, секунди від попередньої цифри (за ними ставлять тонку шпацію); індекси; знаки плюс, мінус, плюс-мінус (при позначенні позитивної, негативної чи позитивно-негативної величини); знак індексу.
• Відділяють від попереднього тексту тонкою шпацією: знаки плюс, мінус, плюс-мінус, множення, ділення з двох боків (при позначенні математичної дії); знаки номера, параграфа, проміле та процента від наступної цифри; позначення шкали (Цельсія, Кельвіна та ін.) після цифри зі знаком градуса.
Заголовки (рубрики).
• Заголовки слід відділяти зверху та знизу пробілом. Верхній пробіл повинен бути у півтора раза більшим за нижній.
• Заголовки вищих ієрархічних рівнів слід набирати літерами більшого, а нижчих — меншого кегля згідно з їх ієрархічною підпорядкованістю.
• Заголовки слід набирати виділеним шрифтом.
• При поділі заголовка на кілька рядків кожен рядок повинен утворювати окреме смислове ціле.
• Заголовок "кватирка" повинен мати форму прямокутника й бути вирівняним стосовно рядків основного тексту.
• У кінці заголовка в повідомленнях ставлять крапку тільки для реципієнтів віком до 10 років включно.
Окремі частини тексту.
• Правосторонні та лівосторонні втягування повинні бути більшими за абзацний відступ на півкегля.
• У нумерованих переліках номери слід вирівнювати так, щоби знаки, які стоять після номера (пробіл, крапка, дужка тощо), стояли на одній вертикалі.
• Виділення у повідомленні повинні бути набрані тим самим кеглем, що й основний текст, але іншим накресленням (товстим, курсивом, підкресленням, колірним тощо).
• Примітки й підписи під ілюстраціями (експлікації) слід набирати кеглем на два пункти меншим за кегль основного тексту.
• Підписи до ілюстрацій набирають без абзацних відступів. Перший та останній рядки вирівнюють за центром.
Зміст.
• У змісті при ієрархічному типі композиції та десятковій з крапкою системі нумерації рубрики кожного нижчого рівня слід подавати з відступом управо.
У довідкових виданнях, до яких висувають особливі вимоги щодо компактності, рубрики найнижчого рівня можна подавати упідбір із відповідним відступом зліва.
В цьому випадку номери сторінок вказують після кожної рубрики в дужках.
• У змісті при неієрархічному типі композиції рубрики змісту вирівнюють за лівим краєм сторінки.
• У змісті номери сторінок вирівнюють за правим краєм сторінки.
• У змісті порожню частину рядка (посередині), як правило, заповнюють крапками, які подають через однакову віддаль. У сусідніх рядках крапки повинні бути вирівняні по вертикалі.