- •35. Категорія перехідності/неперехідності
- •2 5 6 Морфологія як розділ граматики
- •36. Спосіб виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.
- •37 Виражає відношення дії до моменту мови.
- •38. Дієслова в теперішньому й майбутньому часах дійсного способу та в наказовому способі змінюються за особами.
- •39. Дієприкметник
- •42. Часткою називається службова частина мова, яка надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових відтінків або служить засобом творення граматичних форм слів чи похідних слів
- •43. Синтаксис (від грецьк. Зупіахіз — складання,
- •44. Синтаксичні зв'язки
- •4) Незалежна конструкція протиставляється координації, яка встановлюється між підметом і присудком (існує взаємозалежний зв'язок).
- •50. Односкладне речення
- •51. Неповні речення- це речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури членів, що встановлюється з попереднього речення чи ситуації мовлення.
- •53. Речення зі вставними і вставленими компонентами
- •55. Складносурядним називають таке складне речення, частини якого незалежні одна від одної й пов'язані між собою сполучниками сурядності.
- •59. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •1. Чотирикомпонентні структури, в яких абсолютно незалежній головній частині
- •2. П’яшкомпонентні структури з двома ланками послідовного підпорядкування,
- •3. П’ятикомпонентні структури, в яких неоднорідні супідрядні становлять дві
- •4. П’ятикомпонентні конструкції, в яких від головної частини залежить три неод
- •1. Конструкції з чотирьох компонентів, які є основною формою реалізації моделі,
- •2. П’яти компонентні конструкції, наприклад: Спробуйте підібрати ключ до чо
- •470 Усе найдорожче лишила, що будеш ти вірна, як орлу його крила, як сонцю земля і
- •472 Синтаксис як розділ граматнки
- •60. Складне безсполучникове речення
- •62. Пряма мова, непряма і невласне-пряма мова
- •1. Після слів автора:
- •2. Перед словами автора:
- •3. Перед словами автора і після них, отже, ніби розриватися словами автора:
34. Специфічною граматичною ознакою дієслова є ознака виду - недоконаного чи доконаного. Дієсловами недоконаного виду називаються дієслова, які означають незавершену, необмежену в тривалості дію в минулому, теперішньому або майбутньому часах. Вони відповідають на питання що робити? (що робив? що робить? що робитиме? що буде робити?): співати, жартував, грає, ітиме, буде виконувати.
Дієсловами доконаного виду називаються дієслова, які означають дію, що завершилася в минулому або неодмінно відбудеться в майбутньому. Вони відповідають на питання: що зробити? (що зробив? що зробить?): переконати, підійшов, покаже.
Більшість дієслів має видові пари. Дієслова доконаного виду здебільшого утворюються від дієслів недоконаного виду за допомогою префіксів (прати - попрати, писати - написати, казати - сказати, нести - принести, грати - заграти), рідше - за допомогою суфіксів (кричати - крикнути, гримати - гримнути, зітхати - зітхнути, рубати - рубонути). Дієслова недоконаного виду утворюються від дієслів доконаного виду суфіксальним способом (спинити - спиняти, переписати - переписувати, зумовити - зумовлювати, організувати - організовувати). Рідше інший вид утворюється шляхом зміни наголосу (відкидати - відкидати, переносити - переносити, закликати - закликати) чи основи (шукати - знайти, брати - взяти, говорити - сказати).
Окремі дієслова не мають видових пар і вживаються лише у формі недоконаного (прагнути, гордувати, намагатися, потпебувати, переслідувати, покрикувати) чи доконаного (схаменутися, стрепенутися, зурочити, розкричатися, насумуватися) виду.
Спосіб виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.
Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому способі називаються способовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків.
Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається або відбуватиметься: будували, будуємо, побудуємо. Дієслово в дійсному способі обов'язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) або майбутньому (писатиму, буду писати, напишу) часі.
Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би. Дієслово в умовному способі на час звичайно не вказує (учора написав би, зараз написав би, завтра написав би), тому й не має часових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час (був би написав).
Наказовий спосіб означає наказ, заклик, прохання, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте. Дія, названа дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способі часових форм не має.
Способові форми дієслів у контексті можуть набувати невластивого їм значення, тобто одна форма може вживатися замість іншої.
Форма майбутнього часу дійсного способу в певному контексті може виражати наказ, побажання, спонукання: / ти поїдеш із людьми, а тоді повернешся назад (Григорій Тютюнник). — Ну що ж, сину... — сказав дід зітхнувши. — Я б тебе й не пустив, так не маю права, бо... хто знає, як краще? Хай же Бог тобі помагає... Йтимеш отак навпростець, на Вербовий хутір, а тоді — як хоч, шляхом, а як хоч — навпростець... А як живий будеш, даси вістку... (І. Багряний).
Форма умовного способу іноді так само може передавати спонукання: Відпросився б ти в командира, прийшов би до мене хоч на часину (О. Гончар). Таточку, голубчику, ви б краще лежали (1. Тобілевич).
Форма наказового способу може виступати в значенні:
дійсного способу: А хтось у нашому загоні візьми та й пусти чутку, що я звідкись переписав той вірш (М. Стельмах);
умовного способу: Часом і досі здається мені, що й зараз поклепай косу хто-небудь під моїм вікном, я зразу помолодшав би (О. Довженко).
35. Категорія перехідності/неперехідності
У зв’язному мовленні одні дієслова самостійно виражають свою семантику (
приклад: дуб росте, робітник працює), інші потребують доповнення свого змісту
рахунок залежної форми іменника (наприклад: Учні написали диктант; Хлоп
слухає музику). Здатність дієслова виражати свою семантику самостійно або за до^
могою залежного іменника в знахідному відмінку (без прийменника) виявляється
категорії перехідності /неперехідності.
Усі дієслова поділяються на дві групи: перехідні і неперехідні. Цей поділ здійсню
єгься на основі синтаксичних ознак дієслова: до перехідних належать дієслова, після
яких ставиться форма знахідного відмінка без прийменника, до неперехідних -
дієслова, що не мають залежної форми знахідного відмінка без прийменника.
Категорія перехідності/неперехідності властива всім дієслівним формам-
інфінітиву, особовим і родовим формам та дієприслівнику.
Порівняйте, наприклад, перехідне дієслово: прочитати книгу, прочитаю книгу,
прочитайте книги, прочитав книгу, прочитала б книгу, прочитавши книгу. Тільки
дієприкметникова форма не керує формою знахідного відмінка без прийменника.
Перехідні дієслова можуть керувати також формою родового відмінка у функції
прямого додатка, коли вони вживаються в заперечному реченні з часткою не (не чув
пісні, не бачив брата), а також у сполученні з іменниками, що означають збірність,
речовинність (пас ягнят і ягнята, купив хліба).
До перехідних належать також дієслова бажати, зичити, що керують формами
родового відмінка і поєднуються з іменниками абстрактного значення: бажати
щастя, зичити здоров ’я.
Неперехідні дієслова вживаються самостійно (без залежної відмінкової форми)
або керують будь-якою відмінковою формою іменника з прийменником чи без при
йменника, крім знахідного прямого об’єкта, наприклад: іти, жити, чорніти; боятися
(чого?), дякувати (кому?), їхати (чим?), лежати (на чому?), сміятися
(з чого?), бігти (назустріч кому?),розминутися (з ким?).
Перехідні дієслова можуть набувати значення неперехідних. Це буває у випадку
опущення при перехідному дієслові прямого додатка. Порівняйте: писат и лист і вміє
писати; грає вальс і грає на скрипці. Від перехідних дієслів творяться дієслова
неперехідні за допомогою постфікса -ся: мити -м ит ися, брати — братися, вітати -
вітатися, возити — возитися. Постфікс -ся перетворює дієслово в неперехідне, від
таких дієслів не утворюються пасивні дієприкметники. Тільки одне дієслово на -ся
сподіватися в українській мові належить до перехідних, але пасивний дієпри
кметник втрачає постфікс -ся: сподіваний.
Увага! Перехідність/неперехідність у сучасних лінгвістичних дослідженнях
розглядається як лексико-синтаксична категорія, що грунтується на ознаках
валентності дієслів, які в ролі предиката можуть відкривати в реченні позиції
об’єкта чи результатива або адресата, засобу, знаряд дя дії, локатива тощо.
2 5 6 Морфологія як розділ граматики
З урахуванням типу валентності виділяють одно-, дво-, три-, чотири-, рідше п’яти -
і шестивалентні дієслова.
Чіткої межі між перехідними і неперехідними дієсловами немає. Деякі перехідні
дієслова можуть втрачати перехідність і виступати в значенні неперехідних. Це буває
тоді, коли немає при дієсловах додатка, вираженого іменником у знахідному відмінку
без прийменника. Порівняймо: він малює картину і він уже малює. Або: читати
книгу, виконати вправу (тут дієслова читати, виконати — перехідні) і виразно
иитати, швидко виконати (дієслова читати, виконати — перехідні, але вжиті із зна
ченням неперехідних). Якщо до перехідного дієслова додати частку -ся(-сь), то воно
стає неперехідним: умивати — умиватися, одягати — одягатися, купати — купатися.
Перехідні Приклади
1. Іменник-додаток вживається в знахідному
відмінку без прийменника
зібрати (кого? що?)урожай; дай
сіль
2. Іменник-додаток може вживатися в
родовому відмінку в таких випадках: а) якщо
дія переходить не на весь предмет, а тільки
на його частину; б) коли перед дієсловом
наявна заперечна частка не
дай (кого? чого?) солі; купити
хліба; не зустрів приятеля
Неперехідні Приклади
1. Іменник-додаток вживається в знахідному
відмінку з прийменником
думати (про кого? про що?)
про людей; надійся (на кого 7) на
себе
2. Іменник-додаток вживається у формі
будь-якого відмінка, крім зазначених вище
віддали (кому?) дітям; запобігали
(чому?) лихові; злякався (кого?
чого?) звіра
3. До перехідних дієслів належать дієслова із
часткою -ся (-сь)
гордитися (ким? чим?) братом,
одягатися
4. Безособові дієслова, що означають стан
людини або природи
спати, морозить
5. Дієслова, що означають переміщення в
просторі
бігти, йти, плавати
Примітка. Дієслова із значенням цілеспрямованої дії — перехідні, дієслова з іншим
значенням — неперехідні.
Категорія дієслівного стану, безперечно, дуже тісно зв'язана з поняттям перехідності і неперехідності, однак вона з ним не збігається.
В українській мові, як і в російській, категорія стану є така граматична категорія в системі дієслова, яка виявляється в формах слова і в способах дієслівного керування. Морфологічним засобом вираження різних відношень дії до її суб'єкта і об'єкта в сучасній українській мові виступає частка -ся. Наприклад, у реченні Ми будуєм тракторний завод дієслово будуєм без частки -ся вказує, що дія від діючого предмета (ми), назва якого в,иконує синтаксичну роль підмета, прямо переходить на об'єкт (завод), назва якого вживається тут у функції прямого додатка. У реченні Тракторний завод будується нами це ж саме дієслово з часткою -ся, не змінивши свого лексичного значення, виражає вже інші відношення дії до суб'єкта і об'єкта: воно вказує, що об'єкт, виконуючи в реченні функцію підмета, підпадає впливові дії суб'єкта, який у реченні є непрямим додатком.
Отже, частка -ся виступає засобом вираження різного відношення дії до суб'єкта і об'єкта її, виявленого в формі дієслова, тобто засобом вираження граматичної категорії стану дієслова. Вживання дієслова з часткою -ся і без неї змінило також і характер дієслівного керування. Дієслово будуєм — перехідне, а співвідносне до нього будується, утворене за допомогою частки -ся, — неперехідне. Таким чином, різні відношення дії до її суб'єкта і об'єкта тісно пов'язані з перехідністю та неперехідністю дієслова.