- •Перелік рекомендованих джерел
- •Література:
- •1. Поняття, предмет і метод конституційно-процесуальногои права
- •Як наука і навчальна дисципліна
- •Лисенков:
- •Методи правового регулювання: о. В. Совгиря
- •2. Система конституційно – процесуального права
- •3. Джерела конституційн – процесуального права
- •4. Принципи конституційно – процесуального права
Лекційне занняття№1.
Тема: « Конституційно – процесуальне право України, як юридична
Наука і навчальна дисципліна»
(4 год.)
План лекції
Поняття , предмет і метод конституційно – процесуального права
Система конституційно – процесуального права
Джерела конституційно – процесуального права
Конституційно – процесуальні норми
Принципи конституційно – процесуального права
Конституціно – процесуальні відносини
Конституційно – процесуальні строки
Конституційно – процесуальні гарантії
Ключові слова:конституційно-процесуальне право, предмет правового регулювання;метод правового регулювання;методологія;методи юридичної науки;система права;система конституційо – процесуального права;норма права нормативно правовий акт;закон ; принципи права ; принципи конституційно – процесуального права; нормативно – правовий акт; правові відносини; конституційно – процесукальні відносини; конституційно – процесуальні строки; конституційно – процесуальні гарантії.
Перелік рекомендованих джерел
Нормативно – правові акти:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р.//ВВВ України.-1996. - №30 . – ст. 141 (з наступними змінами)
2.Декларація про державний суверенітет України// ВВВ УРСР. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: zakon1.rada.gov.ua/cgibin/lawЗ
3.Закон України про адміністративні правопорушення ві д 07 грудня 1984р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10.
4.Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року.-К.:Фоліо,2011.
5.Кодекс Адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15.
6.Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2456-17.
7.Закон україни «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=422%2F96-%E2%F0.
8.Регламент Конституційного суду України. Затв. Рішенням Конституційного Суду України від 05.03.1997//Вісник КСУ. – 1997. - №1 .
9.Закон України « Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24 . – Ст.170.
Література:
1.Лисенков Сергій Леонідович.Основи кнституційного процесуального права України: Курс лекцій. – К.:Юрисконсульт, 2007. – 270с.
2.Миренко Олександр Миколайович. Конституційний Суд України: історія і сучасність, доктрина і практика. – К.: київська правда, 2011. – 912с.
3.Перепилюк Володимир Григорович. Конституційні процедури . Державно – процесуальне право :Навчальний посібник. – Чернівці: Рута. 2004ю – 250с.
4.Примходько Христина Вікторівна. Теорія Конституційного процесу: доктринальні та прикладні аспекти: Монографія/ Відп. Ред. М. О.Баймуратов. –Тернопіль: Джура, 2010. – 292с.
5.Проблеми сучасної конституціоналістики: Навчальний посібник/ М. П. Орзіх , М. В. Афанасьєва, В. Р. Барський та ін..; За ред. М. П. Орзіха. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 272с.
6.Совгиря Ольга Володимирівна. Конституційно – процесуальне право України: навчальний посібник/ О. В. Совгиря. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 536с.
7.Теліпко Владислав Едуаржович. Конституційне та конституційно – процесуальне право України: навчальний посібник/ В. Е. Теліпко. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 568с.
8.Цимбалістий Тарас Олегович. Конституційна юстиція в Україні: навчальний посібник/ Т. О. Цимбалістий. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 200с.
1. Поняття, предмет і метод конституційно-процесуальногои права
Право регулює суспільні відносини шляхом встановлення у своїх нормах прав і обов язків учасників цих відносин. Але для реалізації прав і обов язків суб єкту не досить знати їх зміст. Необхідною умовою реалізації є наявність встановлених правом форм і порядку реалізації цих прав і обов язків. Система правових форм і процедур, в яких здійснюється діяльність уповноважених і зобов язаних суб єктів, що спрямована на реалізацію їх прав обов язків з метою досягнення певних юридичних наслідків, утворює юридичний процес.
Таким чином , юридичний процес об єднує в систему ряд взаємопов язаних явищ, які мають правовий характер:
а) закріплені в правових ормах права і обов язки суб єктів;
б) спрямовану на реалізацію цих прав і свобод та врегульовану правом діяльність уповноважених і зобов язаних суб єктів;
в) передбачені нормами права юридичні наслідки реалізації суб єктивних прав і обов язків.
Отже , юридичний процес , тобто систему встановлених нормами права форм і процедур поведінки суб єктів, слід розглядати , як юридичну форму втілення приписів норм права в реальну дійсність. Його основний зміст утворює встановлений нормами права порядок (процедура) здійснення поведінки суб єктів по реалізації належних їм прав і обов язків. Поведінка суб єктів , яка здійснюється не у відповідності з встановленим правом порядком(процедурою), не може призвести до бажаних правомірних юридичних наслідків.
Норми права , що встановлюють порядок (процедуру) реалізації юридичних прав і обов язків, є необхідним елементом системи права будь – якої країни. Система права відображає внутрішню будову(форму), структуру права , як систему правових норм і поряд з іншим об єднаних у певні групи(галузі, інститути права та інше) правових норм . Одним з основних елементів права будь – якої країни є галузь права , тобто відносно самостійна сукупність норм права , що регулюють однотипні суспільні відносини і тому мають загальні предмет і метод регулювання.
Предмет правового регулювання є одним з основних (разом з методом правового регулювання) критерії поділу права на галузі і являє собою сукупність якісно однорідних відносин певної сфери суспільного життя, врегульованих правовими нормами (майнові відносини,відносини пов язані з визначенням кари за злочин, управлінські відносини та ін.). Отже ,чим більше груп однотипних суспільних відносин потребують і підпадають правовій регламентації , тим більше виникає і функціонує галузей права. У сучасних державах може нараховуватись до 50 і більше галузей права.
Іншим критерієм об єднання норм права виокремлення галузей права є метод правового регулювання,під якими розуміється сукупність засобів впливу права на суспільні відносини. Кожній галузі права властивий певний метод правового регулювання, характеристика якого зумовлена природою суспільних відносин, що є предметом регулювання тієї чи іншої галузі права.
Систему права України складають конституційне, адміністративне, фінансове, земельне , цивільне, цивільне процесуальне, трудове, сімейне, кримінальне, кримінально – процесуальне право та інші галузі права. Для кожної галузі характерні свої ознаки, з-поміж яких основною є специфіка предмета регулювання. З метою успішного вивчення , становлення умов і шляхів підвищення ефективності галузі чинного права на основі різних критеріїв поділяються ( класифікують) на ті або інші видові групи.
Однією з таких класифікацій галузей права є їх поділ на матеріальні та процесуальні галузі, або матеріальне і процесуальне право. До матеріальних галузей права (або до матеріального права) відносять галузі, норми яких перш за все спрямовані на закріплення змісту прав і обов язків суб єктів певних суспільних відносин. Таким чином , предметом матеріальних галузей права є права й обов язки, тобто зміст можливої або необхідної поведінки суб єктів певних суспільних відносин. До таких галузей відносять, наприклад, конституційне право, кримінальне право, цивільне право та багато інших.
До процесуальних галузей права (до процесуального права) відносять галузі, що встановлють порядок , процедуру, процес реалізації прав і обов язків суб єктів(тобто можливої або необхідної поведінки), що закріплені в нормах матеріальних галузей права. Так , якщо цивільне право – це система правових норм, які регулюють майнові й особисті не майнові відносини, що складаються між фізичними і юридичними особами шляхом встановлення прав і обов язків вказаних суб єктів, то цевільне процесуальне право - це система правовх норм, що регулюють порядок, процедуру реалізації прав і обов язків , встановлених нормами цивільного(матеріального) права.
Таким чином ,предметом процесуальних галузей права виступають суспільні відносини, що виникають у зв язку з процесом реалізації прав і обов язків , встановлених нормами матеріального права.
Виходячи з викладеного можна зробити висновок про те, що предметом галузі конституційного процесуального права України є суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації прав і обов язків, встановлених нормами конституційного права України.
На цій підставі конституційне процесуальне право як галузь права України можна визначати як систему загальнообов язкових правил поведінки(правових норм та інститутів), що регламентують суспільні відносини, пов язані з процесом реалізації встановлених нормами конституційного права України прав і обов язків учасників відносин.
Об єктивна необхідність існування та функціонування процесуального права обумовлюється потребою встановлення певного порядку здійснення у конкретних відносинах суб єктивних прав і юридичних обов язків їх учасників. Таким чином ,можна говорити про те , що процесуальне право є похідним від матеріального і покликане обслуговувати потреби ефективної реалізації останнього. Адже для того , щоб встановити у нормах процесуального права , наприклад, реальну та ефективну процедуру реалізації права громадян України на освіту або їх обов язку захищати Вітчизну, необхідно спочатку в нормах матеріального права чітко закріпити конкретний зміст даних прав і обов язків , вказати на коло суб єктів , що є їх носіями.
Ця обставина обумовлює те , що процесуальні галузі права в основному виникають та існують паралельно з відповідними матеріальними галузями, наприклад кримінальне і кримінально – процесуальне право, цевільне і цивільне процесуальне право. Але одночасно слід зазначити , що в більшості випадків процесуальні галузі права виникають неодночасно з відповідними матеріальним .
Як правило, нова галузь права виникає з необхідності встановлення прав і обов язків учасників відносин, на які необхідно поширити правову регламентацію. Досвід свідчить, що спочатку нова галузь права виникає саме як галузь матеріального права , в нормах якої можна спостерігати наявність елементів процесу – альності у виді окремих норм, що визначають основні умови і способи реалізації встановлених прав та обов язків. На певному етапі розвитку даної галузі ефективність реалізації її матеріальних норм права все більш починає залежати від неухильного додержання встановлених процедур здійснення прав і обов язків відповідними суб єктами. Це тягне за собою суттєве збільшення кількості процесуальних норм і кінець кінцем призводить до необхідності їх об єднання та впорядкування в межах відповідної новоутвореної процесуальної галузі . в Англії , яка вважається основоположницею не лише парламентаризму, а й засад сучасної демократії, давно існує прислів я : «Законність – це процедура!». Таке розуміння значення процедури для ефективної реалізації матеріального права знаходить поширення в сучасному світі, що має свій вираз в активному розвитку процесуальних галузей права демократичних країн. Адже встановлення чіткої процедури реалізації прав і обов язків учасників правовідносин обґрунтовано оцінюється як одне з суттєвих знарядь забезпечення реального правопорядку в суспільстві.
Конституційно – процесуальне право – це система процесуально – правових норм , які закріплюють , регулюють та охороняють порядок суспільних відносин, що виникають у зв язку з реалізацією суб єктами конституційних відносин своїх прав і обов язків, які складаються в процесі роганізації і здійснення верховної державної влади(В.Е Теліпко).
Конституційне процесуальне право як галузь права України – це система загальнообов язкових правил поведінки(правових норм та інститутів) що регламентують суспільні відносини, пов язані з процесом реалізації встановлених нормами конституційного права України прав і обов язків учасників відносин(С.Л.Лисенков).
Конституційно – процесуальне право України як галузь права – це сукупність конституційно – процесуальних норм, які регулюють суспільні відносини, що визначають порядок реалізації тих конституційно – матеріальних норм, котрі потребують для цього відповідної процедури у сфері формування та діяльності органів державної влади(На думку Ю. М. Бисаги, В. В. Гомоная та В. І. Чечерського,).
Однак , Ольга Володимирівна Совгиря, таке визначення конституційного – процесуального права є досить звуженим, оскільки відносить до конституційно – процесуальних лише норми, які регулюють формування та діяльність органів державної влади. Хоча названі автори звертають увагу на наявність зазначеної кількості процесуальних норм, наприклад, в інституті місцевого самоврядування. Неможна також погодитися із позицією Ю. М. Бисаги , В. В. Гомоная та В. І. Чечерського проте ,що складовою конституційно- процесуального права є правовідносини які виникають при ратифікації , погоджені та розірванні між народних договорів, оскільки такі відносини є предметом м міжнародного публічного та міжнародного приватного права, а не конституційного.
П.П.Шляхтун зазначає, що конституційно – процесуальне право становить особливу галузь права, і розглядає його у двох значеннях:
у широкому значенні – як сукупність конституційно – процесуальних норм,що регулюють порядок діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
у вузькому значенні – сукупність конституційно – процесуальних норм, що регулюють розгляд справ у конституційному суді.
В.М. Кампо визначає конституційно – процесуальне право як сукупність норм , якими регулюється порядок реалізації повноважень суб єктами конституційного права. Воно є частиною конституційного права і забезпечує реалізацією його матеріальних норм. Також вчений зауважує, що в теоретичному плані ця галузь права опрацьована не достатньо.
Дискусійними є також питання про існування галузі конституційно процесуального права ,як такої, про діяльність її виокремлення з конституційного права.