- •1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •2. Види і форми спілкування
- •3. Основні етапи спілкування
- •2. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок спілкування.
- •3. Обговорення питання (проблеми).
- •4. Прийняття рішення.
- •5. Вихід із контакту.
- •4. Поняття ділового спілкування
- •5. Невербальні засоби спілкування
- •6. Гендерні аспекти спілкування.
Лекція 4
СПІЛКУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
План
1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
2. Види, типи і форми професійного спілкування.
3. Основні етапи спілкування.
4. Поняття ділового спілкування.
5. Невербальиі засоби спілкування.
6. Гендерні аспекти спілкування.
Дидактична мета
• набуття знань про спілкування, його функції, види та етапи й роль у професійній діяльності;
• розширення знань про невербальні засоби спілкування, гендерні особливості спілкування;
• виховання любові, поваги до рідного слова й бажання досконало, грунтовно оволодіти нормами спілкування.
Студенти повинні знати:
• що таке спілкування, роль спілкування у професійній діяльності, етапи, види і форми спілкування;
зв 'язок спілкування з мовою та мовленням, роль мови у спілкуванні;
• невербапьнізасоби спілкування;
• гендерні аспекти спілкування;
• поняття «ділове спілкування».
Студенти повинні вміти:
• розрізняти види і форми спілкування;
• добирати мовні засоби не ізольовано, а в контексті створюваного чи аналізованого висловлювання відповідно до професійної сфери діяльності;
• добирати синоніми, антоніми, фразеологізми і вживати їх відповідно до значення;
• виконувати різноманітні практичні завдання та вправи, спрямовані на засвоєння теми.
Ключові поняття: спілкування, функції, види, форми спілкування, мовлення, вербальні й невербальні засоби спілкування, ділове спілкування.
Рекомендована література
1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К.: Либідь, 1991.- 256 с.
2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : Підручник. -Видавничий центр «Академія», 2004.-344 с.
3. Білодід І. К. Дбаймо про високу культуру мови // Питання мовної культури. - К.: Наук. Думка, 1969. - № 3. - С. 3-Ю.
4. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В., Сучасні ділові папери : Навч. посібник.- К.: Атіка, 2005 - С. 11-36, 340-342.
5. Головащук СІ. Складні випадки наголошення : Словник-довідник.-К.: Либідь, 1995.
6. Жайворонок В. В. та ін. Українська мова в професійній діяльності: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2006. - 431 с.
7. Коваль А.П. Ділове спілкування : Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1992.
8. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : Навч. посібник.- К.: ВД «Професіонал», 2005. - С. 15-30.
9. Радевич - Винницький Я. Етикет і культура спілкування : Навч. по-сібник-2-е вид., перероб. і доп.-К.: Знання, 2006. -С. 14—21,35—41.
10. Словник труднощів української мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. -К.: Рад. школа, 1989.
11. Селіванова О. Сучасна лінгвістика : Термінологічна енциклопедія.-Полтава: Довкілля.-К.-С. 243; 244; 571, 572.
12. Тищенко О. Модель курсу «Мова професійного спілкування» // Ди-вослово, 2003.-№ 9.-С. 56-59.
13. Українська мова (за професійним спрямуванням). Програма // Ди-вослово, 2005.- № 9.- С. 38—42.
14. Український правопис / 4-е вид. випр. й доп.-К.: Наук, думка, 1993.-240 с.
15. Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера : Навч. посібник. - К.: Знання, 2005. - С. 13-30.
16. Шевчук С. В. Російсько-український словник ділового мовлення. -К.: Арій, 2010.-488 с.
17. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : Підручник - Вид. 5-те, доп. і перероб.-К.: Арій, 2009.-С. 13-15.
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена.
Вольтер
1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства залежать від уміння спілкуватися.
Спілкування - це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми34, взаємодії особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.
Отже, спілкування - це «цілеспрямований, соціально зумовлений процес обміну інформацією між людьми в різних сферах їхньої пізнавально-трудової та творчої діяльності, який реалізується переважно за допомоги вербальних засобів»35.
Спілкування зазвичай спрямоване на досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми або реалізацію професійної цілі. Воно є необхідною умовою будь-якої діяльності. Через спілкування відбувається навчання й виховання людини, засвоєння нею різних форм соціального досвіду, норм і правил поведінки, традицій і звичаїв.
Фахівці з проблем спілкування виокремлюють професійне (ділове) спілкування36, що відбувається в умовах конкретної діяльності і є її засобом. Воно вбирає в себе особливості цієї діяльності і є її важливою частиною. Професійне спілкування, спираючись на загальні норми, часто має індивідуальний характер і виявляється у способах спілкування, що їх вибирає суб'єкт у певних комунікативних ситуаціях.
Спілкування відбувається за визначеними правилами і вимагає серйозної, ґрунтовної підготовки.
м Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера: Навч. посіб.- К.: Знання, 2005,-С. 20.
" Селіванова О. Сучасна лінгвістика: Термінологічна енциклопедія- Полтава: Довкілля. -К. 2006.-С. 571.
16 Там само.- С. 23.; Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : Навч. посіб.-К.:ВД «Професіонал», 2005.-С. 16.
Правила спілкування - «рекомендації щодо ефективного спілкування, які склалися в суспільстві й віддзеркалюють комунікативні традиції певного етносу»37. Ці правила засвоюються у процесі навчання та шляхом наслідування й репрезентуються в спілкуванні автоматично.
Спілкування іноді ототожнюють із комунікацією, одначе вони не є синонімами. Комунікація - це цілеспрямований інформаційний обмін в різноманітних процесах спілкування.
Комунікація опосередковує всі види соціальної діяльності; акумулює суспільний досвід і передає його від покоління до покоління, є чинником етнічної ідентифікації, зберігає культуру. Поняття «комунікація» ширше поняття «спілкування». Ми розглядатимемо ці терміни як синоніми «з метою наголошення на процесах соціальної взаємодії, що розглядаються в їхньому знаковому втіленні»38.
Функції спілкування
Функції спілкування (від лат. гапсїіоп - виконання, здійснення) -це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.
Відомі різні класифікації функцій спілкування: одні науковці, виокремлюючи їх, розглядають спілкування в контексті його органічної єдності з життям суспільства в цілому та безпосередніми контактами людей, інші - як обмін інформацією, взаємодію та сприйняття людьми один одного, ще інші - з погляду мети спілкування. Узагальнюючи різні підходи до проблеми функцій спілкування, можна говорити про багатоаспектний характер цього феномену.
Відомий фахівець з теорії та практики спілкування Ф.С. Бацевич виокремлює такі функції спілкування39:
37Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістки : Підручник- К.: Видавничий центр «Академія». 2004.- С. 37.
38Там само. - С. 28.
39 Там само. - С. 37
контактну (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування;
інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями);
спонукальну (заохочення адресата до певних дій);
координаційну (узгодження дій комунікантів):
пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень);
емотивну (обмін емоціями);
налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків);
регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).
Усі ці функції між собою тісно взаємодіють у процесі спілкування.
Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репрезентує й інші функції:
• інструментальну (отримання і передавання інформації, необхідної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення);
• інтегративну (засіб об'єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу);
• функцію самовираження (демонстрування особистісного інтелекту і потенціалу);
• трансляційну (передавання конкретних способів діяльності);
• функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії);
• функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування);
експресивну (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного.)