- •1.1. Поняття про технологію
- •1.2. Галузі промисловості та їх класифікація
- •1.3. Поняття про виробничий і технологічний процеси
- •1.4. Економічна оцінка технологічного процесу
- •1.5. Типи виробництв та їх основні технологічні ознаки
- •1.6.1. Визначення сировини та її класифікація
- •1.6.2. Збагачення сировини
- •Сепаратора
- •1.6.3. Якість сировини і сучасні технологічні процеси
- •1.6.4. Види і основні характеристики палива
- •1.6.5. Основні джерела і характеристики води
- •1.6.6. Класифікація вод
- •1.6.7. Очищення і знешкодження води
- •1.6.8. Повітря у технологічних процесах
- •2.1. Система технологій теплових електростанцій
- •2.2. Система технологій аес і проблеми радіаційного захисту
- •2.3. Біохімічні джерела енергії
- •2.4. Екологічно чисті нетрадиційні системи
- •2.5. Сонячні електростанції
- •2.6. Геотермальні електростанції
- •3.1. Визначення видобувної промисловості
- •3.2. Різновиди природних ресурсів і способи експлуатації
- •3.3. Видобувні підприємства та їхні відмінні риси
- •3.4. Технологічний і життєвий цикли
- •3.5. Гірничогеологічні умови розробки
- •3.6.1. Викопне вугілля, його марки і властивості
- •3.6.2. Засоби видобутку вугілля
- •3.6.3. Технологія очисних робіт
- •3.6.4. Комплексна механізація видобутку вугілля
- •3.7.1. Особливості нафти та її використання
- •3.7.2. Умови залягання нафти і буріння свердловин
- •3.7.3. Підняття нафти на поверхню
- •3.7.4. Технологія видобутку газу
- •4.1. Виробництво чавуну
- •4.1.1. Поняття про металургійний завод і комбінат
- •4.1.2. Вихідні матеріали для виплавки чавуну
- •4.1.3. Технологія виплавки чавуну
- •4.1.4. Продукція доменного виробництва
- •4.1.5.Основні напрямки удосконалення доменного виробництва
- •4.2. Виробництво сталі
- •Заліковий модуль 2. Технології ведучих галузей народного господарства
- •5.1. Технологія ливарного виробництва
- •5.2. Обробка металів тиском
- •5.3. Обробка металів різанням
- •5.4. Маловідхідні фізико-хімічні методи обробки металів
- •6.1. Коксохімічне виробництво
- •Вихід продуктів із 1 т шихти, %, на Авдіївському коксохімічному заводі
- •6.2. Переробка нафти
- •7.1. Властивості будівельних матеріалів
- •7.1.1. Виробництво цементу і його різновиди
- •7.1.2. Виробництво гіпсу і вапна
- •7.2. Технологія будівництва. Класифікація будинків і споруд та їхніх елементів
- •7.3. Загальні принципи організації будівництва
- •7.3.1. Сучасні методи виконання основних
- •8.1. Технологія виробництва цукру і муки
- •8.2. Виробництво кефіру і рослинних масел
- •8.3. Технологія виробництва рослинної олії
- •9.1. Поняття науки
- •9.2. Національна академія наук (нан) України
- •9.3. Наукові ступені, вчені й академічні звання
- •9.4. Типова структура науково-дослідного
- •9.5. Технологія наукових досліджень
- •Література
- •Література 88
- •83015, М. Донецьк-15, вул. Челюскінців, 163а
9.1. Поняття науки
Наука – це сфера людської діяльності, що полягає у виробленні й теоретичній систематизації об’єктивних знань про реальну дійсність. Вона містить у собі як діяльність для набуття нових знань, так і її результат – систематизовану суму знань, що лежать в основі наукової картини світу і виробничої діяльності людини.
Безпосередні цілі науки – опис, пояснення і прогноз процесів та явищ дійсності, що складають предмет її вивчення на основі законів, що відкриваються наукою.
Система наук умовно поділяється на природничі, суспільні й технічні науки. Зародившись у древньому світі в зв’язку з потребами суспільної практики, наука в ході історичного розвитку перетворилася на продуктивну силу і найважливіший соціальний інститут, що має значний вплив на всі сфери життя суспільства.
Обсяг наукової діяльності з XVII ст. подвоюється приблизно кожні 10-15 років (зростання відкриттів, наукової інформації, кількості науковців).
Розвиток науки відзначається чергуванням екстенсивних і революційних періодів – наукових революцій, що приводять до змін її структури, принципів пізнання, категорій і методів, а також форм її організації.
За своєю спрямованістю, безпосереднім відношенням до практики окремі науки поділяють на фундаментальні й прикладні. Завданням фундаментальних наук є пізнання законів, які керують поведінкою та взаємодією базисних структур природи, суспільства і мислення. Ці закони і структури вивчаються, так би мовити, в „чистому виді”, безвідносно до їхнього можливого використання. Тому фундаментальні науки іноді називають „чистими”.
Безпосередня мета прикладних наук – використання результатів фундаментальних наук для розв’язання не тільки пізнавальних, а й соціально-практичних проблем. У такому разі критерієм успіху є не тільки досягнення істини, а й міра задоволення соціального замовлення. Прикладні науки можуть розвиватися за напрямом і теоретичної, і практичної проблематики. Наприклад, у сучасній фізиці фундаментальну роль відіграють електродинаміка і квантова механіка, використання яких у пізнанні конкретних предметних сфер створює багато різних галузей теоретичної прикладної фізики – фізику металів, фізику напівпровідників і т. ін. Подальше перенесення їхніх результатів у практику спричинило появу різноманітних практичних прикладних наук – металознавство, напівпровідникову технологію тощо, а їхній прямий зв’язок із виробництвом здійснюється за допомогою відповідних конкретних розробок. Усі технічні науки є прикладними.
Вища атестаційна комісія (ВАК) України за погодженням з Міністерством освіти і науки України затвердила національну класифікацію наук.
Основні галузі наук
01.Фізико-математичні 02. Хімічні
03. Біологічні 04. Геологічні
05. Технічні 06. Сільськогосподарські
07. Історичні 08. Економічні
09. Філософські 10.Філологічні
11. Географічні 12. Юридичні
13. Педагогічні 14. Медичні
15. Фармацевтичні 16. Ветеринарні
17. Мистецтвознавство 18. Архітектура
19. Психологічні 20. Військові
21. Національна безпека 22. Соціологічні
23. Політичні 24. Фізичне виховання та спорт
За призначенням і роллю в сучасному українському суспільстві кожна галузь наук поділяється на декілька груп. Наприклад, до економічних наук належать групи теоретичних економічних наук; механізмів регулювання економіки; фінансів, грошового обігу і кредиту; світового господарства і міжнародних економічних відносин; економіки підприємства та управління виробництвом; економіки галузей господарства; економіки природокористування та охорони довкілля; демографії, економіки праці й соціальної політики; розміщення виробничих сил регіональної економіки. Саме таким чином ВАК України, за погодженням із Міністерством освіти і науки України, затвердив перелік спеціальностей з економічних наук.