Організація діяльності органів прокуратури та адвокатури в унр
Прокуратура. На початку січня 1918 р. Центральна Рада ухвалила спеціальнийзакон «Про урядження прокураторського догляду на Україні».
Прокураторії організовувалися при апеляційних та окружних судах.До штату Прокураторії входили Старший прокуратор, три прокуратори, писар та помічник писаря. Всі прокуратори призначалися Генеральним секретарем судових справ.
Адвокатура. Постановою Народного Секретаріату Українивід 4 січня 1918 р. була ліквідована присяжна і приватна адвокатура як корпорація. Передбачалося, що всі засідання судів повинні бути відкритими, а присутні в залі судового засідання були вправі брати участь у обговоренні справи.
Усім громадянам старше 18 років надавалося право бути захисниками в суді та на попередньому слідстві.
Законодавча діяльність цр
Земельна реформа в унр
ІІ Універсал скасував право приватної власності на землю і проголосив необхідність прийняття земельного закону і передачу землі трудовому народові без викупу.
Наприкінці січня 1918р.ЦР ухвалила Земельний закон,основою якого стало скасування права власності на землю.
Незаможні селяни в обіцянки і закони про землю не вірив,більше вірячи реальним фактам»,а з іншого боку,ідея «соціалізації землі» викликала обурення заможного селянства.
29 квітня1918р. прийняла поправку до Земельного закону,за якою ділянки розміром до 30 десятин не підлягали переділу.
08 січня 1919 Директорія УНР прийняла Закон про землю в УНР. За своєю структурою та змістом Закон був подібний до Земельного закону УНР. Основні відмінності полягали у тому, що центральним органом управління земельними ресурсами стало Народне Міністерство Земельних Справ
Жоден із Законів не був реалізований через державні перевороти, що відбувалися в той час.
Закон уцр «Про національно-персональну автономію» від 9 січня 1918 р.
Закон уц Ради «Про громаднятво» від 2-4 березня 1918 р.
Чому саме 2-4 березня?
Існувало 2 закони:
Закон про громадянство УНР від 2 березня 1918
та Закон про реєстрацію громадянства УНР від 4 березня 1918
Відповідно до них:
громадянином УНР визнавався той, хто народився на території України і пов’язаний з нею постійним перебуванням.
Всі інші могли клопотати про прийняття їх в українське громадянство. Громадянами могли стати ті особи, які постійно прожили 3 роки на території України і ніколи не займались діяльністю, спрямованою проти Української державності.
Встановлювались досить стислі строки подання клопотання про українське громадянство – 3-6 місяців з дня опублікування закону, та дозволу на перебування в Україні іноземців і тих, хто відмовився від українського громадянства, - теж 3-6 місяців.
Проте низку їх положень було сформульовано таким чином, що залишалася можливість використання їх з роголошенн. цілями:
Так, усі питання громадянства було віднесено до компетенції МВС, а не найвищого органу держ. влади;
до осіб, які прагнули набути рог. громадянства, ставилася неконкретизована вимога, щоби вони «не помічені були ніколи в діяльності проти Української держави», а своїм родом занять були тісно пов’язаними з тер. України.
Наприкінці квіт. 1918 на розгляд законодавчої комісії УЦР було подано проект (складений за участю Б.Кістяківського та О.Ейхельмана) нового закону про громадянство.
Цей проект, однак, не був ухвалений УЦР через гетьманський переворот 1918.